Зміст

Вступ 2

Євразійська патентна система і Євразійська патентна організація 4

Особливості процедури євразійської патентної системи 4

Розвиток Євразійської патентної організації 6

Основні напрямки розвитку організації 8

Висновки 10

Список використаних джерел: 13

Вступ

Ситуація, що склалася до моменту прийняття Євразійської па­тентної конвенції, характеризувалася тим, що наприкінці 1991 — на початку 1992 року суверенні країни, що утворилися на території колишнього СРСР, ще не повною мірою усвідомили всі політичні та економічні наслідки отримання своєї незалежності.

Перехід країн СНД до умов ринкової економіки, зміна форм влас­ності і розвиток підприємництва невідкладно вимагали прийняття відповідних законодавчих норм, які могли б регулювати правовід­носини між суб'єктами власності, зокрема промислової.

Необхідно було прийняти деякий міжнародний акт, що мав би силу на територіях країн СНД і захищав би авторів об’єктів промислової власності.

Після розпаду Радянського Союзу стали актуальні задачі збереження на його території економічних, науково-технічних, культурних зв’язків, які вже склалися на його території. Справжній успіх, перевірений часом, досягнутий співпрацею держав в сфері інтелектуальної власності. Дев’ять нових держав, окрім створення національних патентних відомств, об’єднавшись, створили єдину патентну систему.

Повноважні представники колишніх дев’яти республік у вересні 1991 року в Києві прийняли рішення про укладення міждержавної угоди в області наукової і технічної співпраці. Принципи, які вже існували на момент створення єдиної патентної системи, лягли в основу Угоди про охорону промислової власності. Найбільш зручною формою забезпечення патентної охорони на територіях держав, що домовляються, було визнано створення Міждержавного патентного відомства.

Через три місяці в Мінську було прийнято Тимчасову Угоду, що поклало початок створенню єдиного патентного відомства. Ідеї об'єднання отримали підтримку в національних патентних відомствах, але практичне рішення цієї масштабної і складної задачі апріорі не могло бути простим і легким. Потрібно було декілька років складної роботи найкращих спеціалістів патентної справи, які представляли інтереси нових держав Євразійського регіону.

Правонаступницею угод в Мінську стала Угода про заходи по охороні промислової власності і створенні Міждержавної ради з питань охорони промислової власності, затверджена на засіданні Ради керівників уряду 12 березня 1993 у Москві. Вже у вересні Міждержавна Рада в Ужгороді прийняла проект патентної конвенції. Через рік, 9 вересня 1994 року, конвенцію підписали голови урядів Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикістана і України.

З 12 серпня 1995 року Євразійська патентна конвенція вступила в силу. Чотири років пройшло після розпаду Радянського Союзу до створення євразійської патентної системи. Це був дуже маленький строк навіть по міжнародним міркам. Враховуючи велику кількість складностей, які заключалися в різниці між ідеологіями, процедурами, рівнями розвитку патентних систем, інтеграційні процеси в області охорони промислової власності у всьому світі досить інерційні і достатньо складні. Велику роль в розробці Євразійської патентної конвенції зіграв в той час Генеральний директор Всесвітньої організації інтелектуальної власності доктор Арпад Богш[1] і майбутній Президент Євразійського Патентного Відомства, доктор технічних наук, професор Віктор Іванович Блінніков.

Євразійська патентна система і Євразійська патентна організація

Євразійська патентна організація створена 2 жовтня 1995 року саме на основі Євразійської патентної конвенції. В цей день Адміністративна рада Євразійської патентної організації вперше провела своє перше засідання. Невдовзі був створений основний виконавчий орган організації – Європейське патентне відомство, яке і очолив, зазначений раніше, Віктор Іванович Блінніков[2].

Основним прикладом для Євразійського патентного відомства стала професійна діяльність європейських колег, які вже на той момент мали за плечима двадцять років досвіду. Засновникам Євразійської патентної організації вдалося у повній мірі оволодіти європейською методологією патентної експертизи, яка була сформована упродовж двохсотрічного періоду торгово-ринкових відносин, впродовж якого патентні системи перевірялися і змінювалися в умовах конкурентних відносин і постійної судової практики.

Через 4 роки Євразійська патентна організація завершила етап становлення і органічно інтегрувалася в світові патентні системи на благо своїх користувачів в державах-учасницях.

Особливості процедури євразійської патентної системи

Євразійська патентна система надає можливість фізичним та юридичним особам захистити права на свої винаходи на основі єдиного євразійського патенту, що діє на території 9 держав-учасниць Євразійської патентної конвенції (ЕАПК) - Туркменістану, Республіки Білорусь, Республіки Таджикистан, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Азербайджанської Республіки , Киргизької Республіки, Республіки Молдова та Республіки Вірменія. Євразійські патенти видаються на винаходи, створювані в усіх сферах науково-технічної та економічної діяльності.[3, c.132]

Для виконання завдань, пов'язаних з функціонуванням Євразійської патентної системи та видачі євразійських патентів, Конвенцією заснована Євразійська патентна організація (ЄАПО), виконавчим органом якої є Євразійське патентне відомство (ЕАПВ).

Користувачами Євразійської патентної системи є заявники більш ніж з 80 країн світу.

Для отримання євразійського патенту, що діє на території однієї або кількох країн-учасниць ЕАПК, подається ОДНА євразійська заявка. Євразійської заявка може бути подана як на паперовому носії, так і в електронному вигляді.

Євразійська заявка може бути подана будь-якою мовою з подальшим наданням перекладу на робочу мову (російську).

Євразійський патент може бути отриманий на основі міжнародної заявки, поданої за процедурою Договору про патентну кооперацію (РСТ);

Умови патентоздатності винаходу за євразійського законодавства відповідають положенням РСТ, Європейської патентної конвенції і законодавств розвинутих країн світу. [4]

На стадії розгляду євразійської заявки Євразійське патентне відомство проводить патентний пошук міжнародного типу та експертизу по суті, забезпечують надійність євразійського патенту.

Для зручності заявника клопотання про проведення експертизи по суті може бути подано протягом 6 місяців з дати публікації звіту про патентне пошуку.

Передбачені:

• продовження термінів здійснення процедурних дій з отримання євразійського патенту;

• прискорений розгляд заявки на всіх етапах діловодства.

Після видачі євразійського патенту надається можливість:

• вибору на цій стадії країн-учасниць ЕАПК, щодо яких євразійський патент буде підтримуватися в силі;

• відновлення прав на євразійський патент, що припинив свою дію у зв'язку з несплатою мита за його підтримку в силі;

• продовження терміну дії євразійського патенту щодо окремих категорій винаходів.

Для заявників з країн-учасниць Євразійської патентної конвенції мита за всі юридично значимі дії ЗНИЖЕНО на 90%.

Мито за подачу євразійської заявки знижується на 25%, якщо заявка містить звіт про міжнародний пошук чи звіт про пошук міжнародного типу, підготовлений одним з міжнародних пошукових органів, і на 40% - якщо такі звіти підготовлені Роспатентом.

Витрати на отримання євразійського патенту, що діє в кількох країнах регіону, нижче, ніж сумарні витрати на отримання національних патентів в цих країнах.

Від моменту публікації євразійського патенту і до сплати першої річної мита за його підтримку в силі патентовласнику надається виключне право на винахід у всіх країнах регіону.

Сплата мит, пов'язаних з отриманням та підтриманням у силі євразійського патенту, проводиться в одне відомство – Євразійське патентне відомство. Мито сплачується поетапно. [5]