55

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

УКРАЇНИ

КАФЕДРА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Комерційна діяльність»

на тему:

“ Організація комерційної діяльності оптового підприємства ”

(на матеріалах оптово-торгової бази “Грандторгопт”)

Виконавець роботи студентка ТКФ

Групи – ТП-31

Спеціальності: 6.030510«ТП»

Науковий керівник:

старший викладач

ПОЛТАВА – 2010

№ з\п	ЗМІСТ	Стор.
	Вступ	3
1.	Сутність, роль, функції і завдання оптового підприємства в організації комерційної діяльності.	7
2.	Коротка економічна характеристика діяльності оптово-торгової бази “ Грандторгопт”	17
3.	Організація оптових закупівель товарів.	28
4.	Організація оптових продаж товарів.
5.	Проблеми вдосконалення комерційної діяльності на підприємстві оптової торгівлі	36
	Висновки та пропозиції.	48
	Література	53

ВСТУП

Розвиток економіки України в сучасних умовах характеризується утворення нових структур суспільного виробництва, поширенням альтернативних форм власності, початком переходу до ринку.

Здійснення заходів щодо стабілізації економіки України і перехід до ринкових відносин вимагає принципово нових підходів до управління товарними запасами і товарообороту, що зумовлює необхідність удосконалення методики та організації обліку та контролю.

Досвід розвинутих країн переконує, що перехід до ринкової економіки – це єдиний можливий шлях реального прогресу. Процес цей складний, вимагає багато зусиль і часу. Однак певні досягнення є. Вони помітні в здійсненні комерціалізації, існування товаровиробників різних форм власності. Все це вносить різноманітність у світ товарно-грошових зв’язків, поновлює процес економічної основи господарчих суб’єктів і за принципом зворотнього зв’язку починає впливати на хід та підсумки процесу відтворення товарообміну.

Процес докорінного реформування економіки України охопив перш за все сферу виробництва і реалізації товарів народного споживання. Іде активний пошук нових, ефективніших форм та методів управління шляхом проведення так званої малої приватизації, корпоратизації та акціонування великих та середніх підприємств тощо. Торгівля перетворюється на постійно зростаючий сектор економіки як за обсягами живої та уречевленої праці, так і за чисельністю функціонуючих підприємств. Організація руху товарів якісно трансформується під впливом змін у системі господарських зв’язків, що відбуваються переважно з ініціативи виробників продукції.

Найактуальнішими проблемами реформування торгівлі у таких умовах є розвиток і спеціалізація товаропровідної мережі на засадах конкурентної боротьби. Вони зумовлені необхідністю розширення обсягів реалізації товарів та оптимізації вибору каналів їх постачання роздрібним торговельним підприємствам.

Перехід організацій і підприємств, у тому числі і підприємств оптової торгівлі, на нові умови господарювання потребують розробки і впровадження нових форм діяльності, освоєння економічного механізму, а також рішення інших питань, пов'язаних із підвищенням ефективності роботи оптових баз. В цьому зв'язку потрібний потік більш досконалих форм оптової торгівлі і створення різноманітних альтернативних структур. Так, оптові підприємства, що функціонують зараз, можуть перетворитися в об'єднання (асоціації) з акціонерним капіталом, інтегруючись з роздрібною торгівлею, комерційними банками, підприємствами промисловості, сервісу та ін.

Оптові асоціації і об'єднання мають право самостійно організувати регіональні постійно діючі товарні біржі з їхніми комп'ютерними банками даних комерційної інформації, забезпечувати рекламно-інформаційне обслуговування підприємств торгівлі і промисловості, інших товаровиробників на госпрозрахунковій основі. Актуальність розробок визначається також необхідністю подальшого поглиблення господарських взаємовідносин оптової торгівлі з промисловістю і роздрібною торговою мережею в умовах нових відносин і можливостей. Оптові бази поступово повинні навчитися працювати в умовах ринку, коли немає прикріплення покупця до постачальників, коли партнерів з бізнесу необхідно шукати самостійно. Усталеність асортименту в роздрібній торговій мережі не контролюється в даний час. Це обумовлено відсутністю економічної зацікавленості і достатньої кількості товарної маси. Раніш контролем займалася оптова база, але тепер більшість торгових підприємств віддають перевагу прямим господарським зв'язкам з підприємствами промисловості, минаючи оптову ланку. Промисловим підприємствам в умовах скорочення виробничих потужностей стало вигідно продавати товар малими партіями. Оптові бази виявилися у важкому стані за всіма показниками своєї діяльності.

У результаті нерівномірного розміщення на території України промисловості, що випускає товари народного споживання, виникає об'єктивна необхідність переміщення товарів із пунктів виробництва в райони споживання. У цих умовах роздрібним торговим організаціям і підприємствам, особливо дрібним, важко встановлювати прямі господарські взаємовідносини з віддаленими від них промисловими підприємствами. Відказавшись від послуг віддалених виробників роздрібна торговельна мережа скорочує асортимент товарів, що негативно впливає на якість обслуговування споживачів. Не доцільно укладати торгові угоди і доставляти товари у свої магазини самовивозом від виробників, витрачуючи значні кошти. Крім того і промисловим підприємствам не вигідно відправляти невеличкі партії товарів (менше відвантажувального мінімуму) на далекі відстані, тому що доставка їх навіть залізничним транспортом обходиться не дешево.

Оптова торгівля, залучаючи в товарообіг розпорошені товарні ресурси, сприяє поліпшенню формування товарного асортименту і більш повному задоволенню потреб населення. Необхідність оптової торгівлі, у тій або іншій формі, обумовлена спеціалізацією промислових підприємств з випуску товарів народного споживання у вузькому виробничому асортименті. Оптові торгові підприємства здійснюють перетворення виробничого асортименту товарів у торговий, створюють умови для більш широкого вибору товарів покупцями.

Закуповуючи товари у великої кількості промислових підприємств і забезпечуючи ними роздрібні торгові організації і підприємства, оптова ланка допомагає як промисловості, так і роздрібній торгівлі. Оптова торгівля виконує посередницьку роль між виробниками і роздрібною торгівлею.

Одним з важливих аргументів на її користь є той факт, що не одна з розвинених країн світу не обходиться без оптової торгівлі в процесі розвитку ринкових відносин. Питання в тому яку форму повинна мати оптова торгівля в нашій країні. Залишається явним лише факт необхідності оптової торгівлі в цивілізованому товаристві.

Тому метою даної роботи є аналіз діяльності оптової ланки в сучасних, малосприйнятливих, умовах на матеріалах оптово-торгової бази “Грандторгопт”, статистичний матеріал аналізується за останніх три роки..

1. Сутність, роль, функції і завдання оптового підприємства в організації комерційної діяльності.

Перехід України до ринкової економіки викликав необхідність перетворення старої системи оптової торгівлі. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. «Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» поряд з комерціалізованими і перетвореними в акціонерні товариства оптовими підприємствами, почали інтенсивно створюватися біржі, торгові доми, малі посередницькі підприємства. Нині на оптовому ринку країни функціонують 124 найбільш крупних оптових і оптово-роздрібних торговельних підприємства, які мають складські будівлі споруди, 493 бірж та кілька десятків тисяч новоутворених малих підприємницьких підприємств. Продовжує функціонувати оптова ланка споживчої кооперації, хоча вона зазнала ще більших втрат. За останні роки створено спільні посередницькі підприємства, засновані на змішаній формі власності, активно виходять на внутрішній ринок дистриб'ютори іноземних фірм-товаровиробників. Завойовують наш ринок і транснаціональні оптові компанії, які досконало володіють методами конкурентної боротьби, вміло застосовують маркетинг, логістику тощо. Вони залучають до роботи найкращих наших фахівців, що й забезпечує ефективне просування і збут їх продукції на внутрішньому ринку України.[3]

Поряд з негативними слід відмітити і деякі позитивні зміни, які відмітилися в останні роки. Вже створено певне конкурентне середовище в посередницькій діяльності, яке сприяє підвищенню ефективності функціонування оптових посередників. Однак позитивні зміни в посередницькій діяльності повинні бути більш вагомими і потребують прискорення їх динаміки. Наша країна суттєво відстає за кількісними і якісними показниками розвитку оптової ланки порівняно із західноєвропейськими країнами, з якими бажаємо інтегруватися, та з іншими високорозвиненими країнами.

Враховуючи значущість оптової ланки у функціонуванні сфери товарного обігу і економіки в цілому, необхідно відновити все позитивне, що було їй притаманне до перехідного періоду, і створити умови для її подальшого розвитку. Необхідно продовжувати процес створення ефективного і цивілізованого конкурентного середовища не тільки у сфері виробництва, роздрібної торгівлі, а також і у посередницькій діяльності. Методами державного регулювання слід більш активно спрямовувати її розвиток у необхідне русло. Для реалізації цих завдань необхідно забезпечити:

• стимулювання розвитку оптового ринку, перш за все споживчих товарів, шляхом диференційованого підходу до оподаткування, кредитування та надання різних пільг в залежності від виду оптових посередників, їх спеціалізації, тобто від їх місця і ролі в сфері товарного обігу;

• створення різноманітної структури оптових посередників за функціональним призначенням, розмірами, спеціалізацією, зоною діяльності, організаційно-правовими формами господарювання. Для формування більш ефективного конкурентного середовища і розвитку оптового ринку в цілому потрібні оптові підприємства з повним циклом обслуговування (у переважній більшості) і ті, що спеціалізуються на виконанні окремих функцій (оптовики: аукціоністи, комівояжери, комісіонери, консигнанти, посилторговці, агенти зі збуту/закупівлі продукції);

• впровадження на оптових підприємствах автоматизованого обліку товароруху та системи швидкого реагування на зміни кон'юнктури ринку і своєчасного доведення товарів до споживачів;

• підтримання необхідної інтенсивності товаропотоків;

• формування резервних джерел товарного забезпечення роздрібного товарообороту;

• удосконалення процесу оптового продажу товарів, розширення номенклатури послуг, що будуть надавати оптові посередники товаровиробникам і роздрібним торговцям;

• сприяння розвитку Іinternet - комерції в оптовій торгівлі, для чого слід створювати її мереживу інфраструктуру, програмне забезпечення, механізм формування договірних взаємовідносин між усіма учасниками цього процесу;

• стимулювання розвитку сучасної складської мережі в оптовій ланці, зокрема комплексно механізованих та автоматизованих складів, а також сприяння розвитку самостійного складського бізнесу шляхом створення складів гарантійного зберігання, складів-готелів, консигнаційних, митно-ліцензійних;

• створення законодавчої і нормативно-правової бази, що забезпечить державне регулювання процесу розвитку оптової торгівлі;

• удосконалення статистичної звітності щодо каналів оптового продажу споживчих товарів (відокремлено від продукції виробничо-технічного призначення) за їх організаційно-правовими формами господарювання і власності, обсягом і структурою товарообороту та товарних запасів, чисельністю працівників, витратами обігу, доходами та станом їх матеріально-технічної бази.

Ці заходи сприятимуть наближенню системи оптової торгівлі в Україні до європейського і світового рівня, кращому задоволенню потреб споживачів.

Ринкові перетворення в Україні передбачають проникнення духу та ідеї товарно-грошових відносин у всі ланки економічного комплексу, зміцнюють економічну, матеріальну та правову базу для розвитку комерційних процесів. У результаті активізується в широких масштабах комерційна діяльність, інтегруючи в собі багато напрямів і поширюючись за межі сфери товарного обігу, оскільки предметом купівлі-продажу є не тільки товари, а й послуги, гроші, нові технології, продукти інтелектуальної праці тощо.

У зв'язку з трансформаційними процесами перехідного періоду, зростанням ролі торгівлі в національному господарстві особливої актуальності набуває комерційна діяльність у сфері торгівлі та зокрема в її оптовій ланці. Вона може виступати каталізатором структурних перетворень і сприяти забезпеченню збалансованості внутрішнього ринку. Для цього оптова торгівля в нових умовах повинна перетворитися в комерційного посередника, який здійснюватиме свою діяльність на принципах підприємництва, маркетингу та менеджменту.

На сучасному етапі, коли скасовано систему централізованого розподілу товарних ресурсів і прикріплення покупців до постачальників товарів, особливо зростає роль оптової ланки як посередника між виробництвом і роздрібною торгівлею. Підприємства роздрібної торгівлі повинні тепер самостійно займатися пошуком товарних ресурсів і на добровільний основі встановлювати з постачальниками господарські зв’язки і будувати свої відносини, що нерідко без посередника здійснити складно і потребує великих витрат. Ускладнення цього процесу зумовлено й тим, що поряд з традиційними виробниками почали випускати споживчі товари підприємства багатьох галузей промисловості, які спеціалізуються на виробництві продукції виробничо-технічного призначення. Крім того, з’явилися різні малі та спільні підприємства, виробничі кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, фермери. Важливим чинником зростання ролі оптової ланки є децентралізація в здійснені зовнішньоекономічної діяльності. Це розширило можливості підприємств у налагодженні господарських зв'язків із зарубіжними постачальниками товарів і в той же час потребувало насамперед знання кон'юнктури зовнішніх ринків і професійної підготовки кадрів для роботи на них.

Різноманітність кола виробників, що відрізняються передусім формою власності, обсягами виробництва, асортиментом та якістю товарів, з одного боку, сприяє створенню конкуренції між ними і насиченню товарами споживчого ринку, а з другого - вимагає значних зусиль у пошуку і концентрації цих територіально розрізнених товарних ресурсів, контролю за якістю їх і висококваліфікованого виконавця функцій з доведення товарів до споживачів.[10]

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що роль оптових посередників, особливо у доведенні товарів споживчого призначення, дуже велика. В Україні їхню роль недооцінювали. Це підтверджують дані про кількість оптових підприємств з розрахунку на одну адміністративно-територіальну одиницю. Так, якщо з розрахунку на один регіон (область) України у недавньому минулому (2004 р.) припадало в середньому 29 оптових підприємств державної торгівлі та споживчої кооперації, що становить основу оптової торгівлі, то в США - 3700, Франції - 730, Німеччині - 10 000, Великій Британії - 450, Італії - 4500, а з розрахунку на 1000 км² території держави забезпеченість оптовими підприємствами коливається в межах від 20 (США) до 403 (Німеччина) одиниць. Такий розвиток оптових підприємств в Україні був зумовлений пануванням командно-адміністративної економіки з централізованою системою розподілу товарних, ресурсів і прикріпленням основних постачальників до покупців товарів. Монопольне становище державних оптових підприємств позбавляло їх стимулів до подальшого вдосконалення і підвищення ефективності комерційної діяльності і роботи на своїх клієнтів.

Перехід до ринкової економіки вимагав роздержавлення оптової торгівлі, здійснення демонополізації та лібералізації торгово-посередницької діяльності, диверсифікації її форм. Важливими етапами цього процесу були комерціалізація підприємств, створення альтернативних структур, зокрема з недержавною формою власності. На початку перехідного періоду було скасовано централізований розподіл товарних ресурсів і ліквідовано замовників фондів (торги, об'єднання).

Місцеві державні адміністрації та виконкоми рад народних депутатів, приймаючи оптове майно у комунальну власність, мали створити на базі ліквідованих структур оптової ланки нові підприємства. Однак комерціалізація і зміна форм власності не дали очікуваного ефекту, вони призвели лише до простого подрібнення великих оптових структур на самостійні і малоефективні суб'єкти ринку.

Унаслідок цих процесів на оптовому ринку України за останні десятиріччя з'явилася також значна кількість малих нових оптових посередників. Більшість з них (близько 17000) здійснюють посередницьку діяльність без надбання статусу юридичної особи. Однак основними оптовими посередниками є підприємства - юридичні особи. За даними Державного комітету статистики України, на 1 січня 2008 р. в Україні налічувалось 53600 підприємств юридичних осіб, основним видом діяльності яких є оптова торгівля. У підпорядкуванні оптових підприємств було 1475 структурних одиниць (філій, представництв, відділень, магазинів, кафе, транспортних підприємств, автозаправних станцій), які мають статус юридичних осіб. За формою власності 96 відсотків підприємств належать до недержавного сектору. Основна частка (63,1 відсотка) з них у загальній кількості припадає на підприємства з колективною формою власності. За останні роки на оптовому ринку України з'явилися підприємства, засновані на приватній і змішаній власності та з іноземними інвестиціями (рис. 1.1).

Ці процеси свідчать про формування конкурентного середовища в оптовій торгівлі і створення умов для більш ефективного функціонування ринку України.

За організаційно-правовою формою господарювання переважають товариства з обмеженою відповідальністю (48,5 відсотка), що були створені на базі малих посередницьких підприємств. Великі оптові підприємства колишньої системи Міністерства торгів з державних перетворились на акціонері товариства. їх питома вага у загальній кількості підприємств дорівнювала на 1 січа 2010 р. 6 відсоткам.

За організаційно-правовими формами господарювання підприємства оптової торгівлі розподілилися так, як показано на рис. 1.2.

Структурна перебудова оптової лани почала сприяти в останні кілька років зростанню обсягу оптового товарообороту: у 2010 р. він становив 394,1 млрд. грн., загальний оборот (без ПДВ і акцизу) по оптових підприємствах – 428,4 млрд. грн.

Найбільша частка оптового товарообороту це малі підприємства колективної формі власності, частка яких у загальному обсязі становила 73,8 відсотків (291 млрд. грн.), на підприємства приватної та державної форм власності припадало відповідно 34,5 відсотка (69,4 млрд. грн.) та 5,4 відсотка (21,1 млрд. грн.).

При групуванні підприємств за обсягом оптового товарообороту виявилось, що більше половини (60 відсотків) обстежених підприємств забезпечували тільки 2,2 відсотка оптового товарообороту України. Це були в основному малі посередницькі підприємства.

Найбільша частка оптового товарообороту у складі загального обороту спостерігалась на підприємствах оптової торгівлі Донецької, Івано-Франківської, Луганської, Сумської, Херсонської областей і м. Києва, а найменша - на підприємствах Закарпатської, Рівненської, Хмельницької і Херсонської областей.

Оптова торгівля України представлена відносно невеликими за обсягами товарообороту підприємствами.

У 2010 р. Оптовий товарооборот у середньому на одне підприємство становив 7352,6 тис. грн. Найбільші підприємства оптової торгівлі сконцентровані у м. Києві (1047,64 тис. грн.) і в таких областях, як Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Київська.

У структурі оптового товарообороту перше місце займає продукція виробничо-технічного призначення (рис. 1.3).

У 2010 р. оптовими підприємствами було реалізовано споживчих товарів на суму 98,9 млрд. грн. Половина товарообороту (49 млрд. грн.) припадала на товари, що були продані іншим підприємствам оптової торгівлі.

Оптова торгівля товарами вітчизняного виробництва зайняла 76,6 відсотка загального обсягу реалізації (301,9 млрд. грн.), що свідчить про підвищений попит на товари, вироблені підприємствами України.

Незважаючи на зміцнення оптової ланки, на її формуванні негативно позначилася заборона створення в торгівлі холдингових компаній. А саме цього вимагає сьогодні стратегія реструктуризації торгівлі.

Загальноекономічна криза в Україні і скорочення виробництва товарів народного споживання протягом останніх років негативно вплинули на формування товарних ресурсів оптових підприємств. І як наслідок в цілому сучасна ситуація в комерційній діяльності оптових підприємств охарактеризована як кризова. Вихід з такого становища пропонуємо здійснювати в двох напрямах:

По-перше, необхідно удосконалити механізм управління комерційною діяльністю оптових підприємств, який повинен ґрунтуватись на застосуванні наукових методів менеджменту і забезпечувати розробку та прийняття ефективних рішень щодо стійкості поточного функціонування та вироблення стратегії підприємства на перспективу.

По-друге, слід впроваджувати державне регулювання і в оптовій торгівлі, яке передбачає не пряме керівництво, а створення умов для цивілізованих взаємовідносин з незалежними підприємствами, щоб через систему господарського законодавства і економічних важелів не допустити хаотичного функціонування оптової торгівлі. Це потребує відстеження та оцінки стану приватизації, контролю за напрямами розвитку матеріально-технічної бази, розміщенням складської мережі, збереження спеціаліза­ції підприємств тощо. Державне регулювання оптово-посередницької сфери повинно будуватися не тільки на інформації про ринок товарів, а й на вивченні та прогно­зуванні заново утвореного ринку оптових послуг підприємства.

Державі має належати, прерогатива і у створенні оптових ринків, які сприятимуть завчасному формуванню замовлень виробництву і гарантуватимуть виробникам реалізацію основної частини продукції, що, в свою чергу, сприятиме стабільності та зростанню вітчизняного виробництва, ефективній конкуренції.

На основі формування пропозиції і попиту на окремих товарних і регіональних ринках доцільно створювати оптові асоціації шляхом добровільного об'єднання нині діючих оптових підприємств, які зможуть створювати у своїй структурі фінансові, інформаційні, наукові та інші інституції. Важливий напрям у реформуванні оптової торгівлі полягає у перетворенні, удосконаленні та оновленні торгової інфраструктури, що передбачає налагодження тісної взаємодії товаровиробників з оптовою торгівлею, органічну інтеграцію виробництва і збуту на основі маркетингу. Результативним заходом на цьому шляху може стати формування торгово-промислових компаній. Розвиток компаній оптових посередників повинен знайти своє втілення при використанні сучасних методів управління товарними потоками.

Обмеженість інформації про розвиток оптової торгівлі робить неможливим використання ЇЇ як практичного інструменту вироблення і реалізації стратегії оптових підприємств. Це обумовлює необхідність поширення такої інформації на основі системи державного статистичного обліку. Крім того, негативно на цьому процесі позначається відсутність стабільного законодавства щодо договірного права та концепції розвитку оптової ланки в Україні.