Здійснені заходи
• У листопаді 1917 р. було прийнято «Положення про робітничий контроль»
• Уже 26 жовтня 1917 р. було взято під контроль Державний банк Росії, а в грудні було прийнято декрет РНК про націоналізацію приватних банків
• У грудні 1917 р. при РНК було створено Вищу раду народного господарства (ВРНГ)
• На весну 1918 р. було націоналізовано близько 800 підприємств. 28 червня 1918 р. РНК прийняв декрет про націоналізацію усіх галузей промисловості
• Запровадження трудової повинності на засадах «хто не працює, той не їсть»
• Перетворення військових частин на «трудові армії» для відновлення господарства
• Створення таборів примусової праці
• Мобілізація на громадські роботи «буржуазних елементів»
• Запровадження комуністичних суботників без оплати праці
• Націоналізація землі, створення комун, колективних та радянських господарств (на кінець 1918 р. їх було 3 тис.)
• Встановлення продовольчої диктатури на селі: а) державна монополія на продаж хліба та його заготівлю; б) заборона приватної хлібної торгівлі; в) примусове і безкоштовне відбирання державою «надлишків» продуктів у селян
• Продовольча розкладка (з січня 1919 р.) як прояв продовольчої диктатури; створення озброєних «продовольчих загонів» для відбирання хліба
Продовольча розкладка - встановлення цілковитого контролю більшовиків над продовольчими ресурсами села; обов'язок селян постачати зерно державі безкоштовно або за символічну плату.
Основні наслідки
• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників
• Карткова система
• Відсутність економічних стимулів до праці і, як результат, зниження її продуктивності
Наслідки «воєнного комунізму» виявилися такими: в 1921 р. на одну людину вироблялося лише 1 м ситцю в рік; на одне селянське господарство припадало лише 100 грамів металовиробів, одна коробка сірників коштувала кілька мільйонів «радзнаків» - нових радянських грошей, які знецінилися в 13 тис. разів. У країні поширився «чорний ринок», через заборону грошових відносин зазнала краху фінансова система, впали темпи виробництва. На цей рік припав жахливий голод, який охопив 30 млн чоловік. З млн з них померли, 2 млн дітей стали сиротами.
Економічна криза доповнилася кризою політичною. Найперше в середовищі більшовицького керівництва розгорілися гострі суперечки щодо укладення миру. У грудні 1917 р. Росія підписала перемир'я з Німеччиною й у Бересті (Бресті-Литовському) розпочалися переговори про підписання мирного договору між двома країнами. У Росії так звані ліві комуністи на чолі з Миколою Бухаріним категорично виступали проти мирного договору.
Однак під тиском В. Леніна 3 березня 1918 р. російська делегація підписала мирний договір з Німеччиною, за яким вона не втрачала жодного кілометра власне російської території, але їй було нав'язано значну контрибуцію й невигідну торговельну угоду. Мир із Центральними державами підписала у Бересті й делегація України.
Усередині Росії, яка з липня 1918 р. стала називатися Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою (РСФРР), відбувався масовий відтік робітників - головної опори радянської влади - з міста до села, де ще були продукти і більше шансів вижити.
Масові селянські повстання проти більшовиків охопили 25-30 % населення Західного Сибіру, Уралу, Дону, Кубані, центру Росії. На Тамбовщині й Воронежчині сформувалися дві повстанські армії чисельністю 50 тис. чоловік під орудою О. Антонова. Проти них радянська влада кинула війська М. Тухачевського (40 тис. вояків, 63 гармати, понад 460 кулеметів), які, застосувавши отруйні гази, «вгамували» селян.
Та найдраматичніші події трапилися в березні 1921 р. у Кронштадті - базі Балтійського флоту. Під гаслом «Ради без більшовиків!» у місті повстало близько 16 тис. революційних моряків з кораблів «Петропавловськ» і «Севастополь» - в основному вихідців із села. Перший штурм бунтівного міста армією М. Тухачевського був невдалим, оскільки його бійці відмовлялися стріляти у своїх бойових побратимів. За це тільки в двох полках за вироком ВЧК було розстріляно понад 70 чоловік. Справу було покінчено нічним штурмом по кризі курсантів військових училищ та делегатів X з'їзду Російської комуністичної партії (більшовиків) (РКП(б). У центрі міста після штурму поховали понад 400 загиблих з обох боків. Близько 2,5 тис. оборонців Кронштадта потрапили в полон і частина з них була розстріляна, а 6-8 тис. втекли до Фінляндії.