3. Структура саморегуляції діяльності
Саморегуляція має єдину структуру для всіх видів діяльності, моделі значущих умов, програми дій, оцінки результатів та їх корекції. Мета діяльності визначає напрямок діяльності людини і постійно усвідомлюється нею. Модель значущих умов визначає умови, в яких відбувається досягнення мети діяльності. Програма дій оптимальний спосіб досягнення мети у заданих умовах. Оцінюючі дії завершують процес регуляції, перетворюючи його у замкнену систему, тим самим організовуючи та скеровуючи довільну діяльність людини. Усвідомлюючи
^ у •• • • • «_« •
задачу, учень стає суб єктом власної діяльності, самостійно аналізує умови завдання, шукає спосіб перетворення вихідної ситуації, оцінює результат.
287
Визначаючи своєрідність навчальної діяльності, порівнюючи її з трудовою, слід відмітити такі особливості:
прямим
наслідком 2
1. Суб'єкт виконує діяльність і виконує кінцевий (результат) продукт
2. Продукт є діяльності.
3. Одержання кінцевого продукту з метою діяльності.
4. Пізнання й набуття досвіду є побічним продуктом.
Навчальна діяльність
Учень є не тільки суб'єктом, який виконує операції, але і об'єктом навчальної діяльності
Продуктом є зміст самого суб'єкта, який полягає в оволодінні певними способами дій.
Розв'язання навчальної задачі є засобом навчання навчальної мети. Пізнання є прямим і головним продуктом діяльності.
Діяльність можна вважати навчальною тільки в тому випадку, коли зміни в суб'єкті, що відбуваються, відповідають її цілям. При виконанні навчальної діяльності, яка відбувається, є в готовому вигляді і суб'єкт пізнання (учень) повинен виконувати певні дії для його сприймання і засвоєння.
Формування саморегуляції вимагає виконання навчальних дій в певній послідовності, що організовує роботу і створює ритми. Людина є система, наскрізь пронизана ритмами. Основний ритм у цій системі — добовий. У цьому ритмі змінюються всі функції організму: температура, пульс, артеріальний тиск, дихання.
В синхронізації ритмів природа досягла дивної досконалості. Так, на момент пробудження людини в крові накопичуються біологічно активні речовини: адреналін, деякі гормони кори надниркової залози та ін., що підготовляє людину до активної діяльності.
Розглядаючи кожну навчальну дію як структуровану, і виконуючи її згідно до компонентів саморегуляції створюються ритми у навчальній діяльності, які включаються у природні ритми. Саме цей процес є основою здорового способу життя, дозволяє запобігати перевтомі і перевантаженню учнів.
4.Аспекти саморегуляційноі' діяльності
Соціальний аспект. Зміст сучасних виробничих відносин потребує максимальної активізації кожного члена суспільства. Всемірно підвищується суспільне значення таких якостей особистості як творча активність, трудова активність, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин. Ці якості в найбільшій мірі виховуються в результаті саморегуляції навчальних дій і поведінки учнів. Без цього неможливо прояву власного "Я", сполучення інтересів особистості з потребами суспільства, функціонування системи "людина —суспільство".
Психологічний аспект. Багаточисленні дослідження показали, що людська діяльність регулюється єдністю свідомих і несвідомих психічних феноменів. Саморегуляція повинна розглядатись через проблему
288
співвідношення свідомого і несвідомого, довільного і мимовільного, через їх взаємопереходи і взаємообумовленість в єдиній системі цілісного психічного саморегулювання.
І.А. Зязюн відмічає існування чотирьох етапів творчого акту діяльності: підготовки, інкубації (визрівання), осяяння (відкриття), завершення. Перший і четвертий — діяльність свідомості, другий і четвертий здійснюються не несвідомому рівні.
Превалювання несвідомого психічного процесу має місце при таких новоутвореннях як саморегуляція і інтуїція.
Саморегуляція навчальних дій є організаційною навичкою, яка формується на основі виконання навчальних операцій в певній послідовності: визначення мети, орієнтовної основи дій (моделі значущих умов), складання програми дій, оцінці і корекції результатів. Механізм саморегуляції відрізняється від механізму діяльності:
1) здійсненням сукупності системи компонентів, тобто правильною послідовністю дій;
2) застосуванням попередньо відпрацьованих умінь і навичок при виконанні кожної ланки саморегуляції;
3) переходом учня від ролі "суб'єкта виховання" до ролі "суб'єкта діяльності";
4) переважанням несвідомих, а у міру формування саморегуляції й
напівавтоматичних механізмів, які не входять в план усвідомленого
контролю.
Неусвідомлені мислиннєві процеси на базі взаємодії одержаної і перетвореної інформації, які автоматизовані до такої межі, що здійснюються машинально, можуть привести до якісного стрибка, яким є феномен миттєвого інтуїтивного розв'язання задачі, появи нової ідеї, знаходження нетрадиційного розв'язання проблеми.
Педагогічний аспект. У сучасній школі часто не враховується той факт, що людина по своїй природі є саморегульованою системою, здатною до самокеруванням своїм навчанням, вихованням, розвитком, поведінкою. В результаті цієї властивості людина, де б і у кого б і чому б не навчалася, вчиться сама. Являючись суб'єктом власної діяльності, вона активно і самостійно ставить цілі, обирає шляхи, способи і засоби ї реалізації, сама організує, регулює і контролює виконання.
Формування саморегуляції діяльності повинно йти по лінії навчання школяра самостійно думати, зв'язно і логічно говорити, вирішувати доступні пізнавальні задачі, знаходити причини, робити висновки. Саме на цьому закладається фундамент вміння учитися.
Питання
для самоперевірки
1.
Розкрийте зміст механізму саморегуляції.
289