31 Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною правові наслідки.

Щоб угода була визнана дійсною, вона має відповідати вимогам закону щодо її: 1) сторін; 2) єдності волі і волевиявлення; 3) форми; 4) змісту. Вада будь-якої із цих складових призводить до недійсності угоди, а це означає, що така угода не породжує юридичних наслідків, настання яких сторони очікували при її укладенні. За загальним правилом по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути іншій все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержа­не в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслід­ки недійсності угоди не передбачені законом. Таке повернення до попереднього стану прийнято називати реституцією.

Для того щоб угода була чинною, її сторони повинні мати цивільну дієздатність. Якщо її немає, угода визнається недійсною. Наслідками визнання таких угод недійсними виступає двостороння реституція, а дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати другій стороні понесені нею витрати, втрату або пошкодження її майна, якщо вона знала чи повинна була знати про недієздатність другої сторони.

Зазначимо, що недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з цілями її діяльності.

Воля і волевиявлення сторін мають значення для визнання дійсності угоди у своїй єдності. Необхідною умовою тут виступає відсутність факторів, що перекручують уявлення сторони про угоду або створюють враження наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Законом встановлено, що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або позовом державної чи громадської організації.

Наступна вимога полягає в тому, що доведення внутрішньої волі до інших учасників угоди має здійснюватись у визначеній законом формі. Угоди можуть укладатися в усній або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Як правило, в усній формі укладаються угоди, що виконуються під час їх укладення.

Під змістом угоди розуміють цивільні права та обов'язки її сторін, які зумовлені їх волею. Насамперед воля учасників угоди має відпові­дати вимогам закону. Тому недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, наприклад ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Іноді сторони угоди, вчиняючи її, з тих чи інших причин, в тому числі й протизаконних, не бажають настання того результату, який мав би мати місце у дійсній угоді. Це так звані мнимі та удавані угоди. Мнимою вважається угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, Зрозуміло, що така угода (її ще називають фіктивною) визнається недійсною. Удаваною є угода, укладена з метою приховати іншу угоду. Якщо якась угода буде визнана як удавана, то до неї будуть застосовуватися правила, що регулюють ту угоду, яку сторо­ни дійсно мали на увазі.

Важливе правове значення має порядок визнання угод недійсними. За цією ознакою недійсні угоди можуть бути нікчемними та запереч­ними. Нікчемними вважаються угоди, недійсність яких встановлена зако­ном. Такими угодами визнаються, наприклад, угоди, укладені: ^а) неповнолітніми віком до 15 років; б) з порушенням обов'язкової нотаріальної або простої письмової форми та ін. Нікчемна угода недійсна вже в момент її укладення, і тому будь-хто без рішення суду вправі вимагати застосування наслідків недійсності цієї угоди.

Заперечними визнаються угоди, рішення про недійсність яких приймається судом. Таким чином, ці угоди визнаються дійсними, але ^лише відносно, оскільки закон надає право оскаржити їх протягом строку позовної давності. І лише суд вправі визнати таку угоду недій­ною і застосувати до неї відповідні правові наслідки. До таких угод належать, зокрема, угоди, укладені: а) неповнолітніми віком від 15 до 18 років; б) внаслідок помилки; в) внаслідок обману, насильства погрози тощо.

Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

. Якщо правочин, для якого законом встановлена йогонедійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним

У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним

Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.