Основні правила оформлення електричних принципових схем

При графічному оформленні електричної принципової схеми необхідно враховувати ряд правил і рекомендаці:

- схеми виконуються для виробів, що перебувають у відключеному положенні. У технічно обґрунтованих випадках допускається окремі елементи схеми зображувати в обраному робочому режимі з вказівкою на полі схеми режиму, для якого зображені ці елементи;

- елементи схем показують у вигляді умовних графічних позначень (УГП), що встановлені стандартами ЄСКД ( ГОСТ 2.721-2.734 та інші). Як приклад у додатку А наводяться УГП основних електрорадіоелементів, що використовуються в сучасній радіоапаратурі, а в додатку Б - УГП елементів цифрової техніки відповідно ДО ГОСТ 2.743-91 (1995);

- елементи типу реле, трансформаторів, інтегральних схем та інших виробів, що містять велику кількість контактів, можуть бути зображені на схемі двома способами: суміщеним і рознесеним.

При суміщеному способі (рис.6) складові частини елементів або пристроїв зображуються на схемі в безпосередній близькості один до одного; при рознесеному способі (елементи DA1.1 і DA1.2 на рис. 7) - у різних місцях для одержання більшої наочності окремих ланцюгів.

Виводи невикористаних частин зображення слід креслити коротшими, ніж виводи частин, що використовуються.

- на схемі вказують позначення та номера виводів (контактів) елементів або пристроїв відповідно до технічної документації на ці елементи та пристрій. На рис. 5-7 у такий спосіб позначені виводи інтегральних схем і роз’ємів.

- допускається зображувати (зливати) як одну лінію декілька електричних непов'язаних ліній зв'язку. При цьому, як показано на рис.7, кожну лінію в місці злиття, а при необхідності на обох кінцях, позначають умовними позначками.

- лінії електричного зв'язку, що зливаються в лінію групового зв'язку, як правило, не повинні мати розгалужень, тобто будь-який умовний номер повинен зустрічатися на лінії групового зв'язку два рази. При необхідності розгалужень їх кількість вказують після порядкового номера лінії через рису дробу.

- написи, знаки або графічні позначення (наприклад, "Мережа", "220В" та ін.), які наносяться на виріб (їх на схемі беруть у лапки), поміщають близько відповідних елементів для пояснення їх призначення. Як приклад можна навести позначення кнопок керування плати збору даних на рис. 2.

- Зовнішні підключення до схеми (роз’єми, гнізда, плати та ін.) одночасно із зображеннями у вигляді УГП рекомендується записувати у вигляді таблиці у формі, наведеній на рис. 5 та 7. Таблицям привласнюють позиційні позначення елементів, які вони заміняють. Над таблицею допускається вказувати УГП контакту – гнізда або штиря. Таблиці допускається розміщати рознесеним способом. порядок розташування контактів у таблиці визначається зручністю побудови схеми.

Позиційні позначення елементів на принципових електричних схемах

Усім елементам, пристроям і функціональним групам виробу, зображеним на схемі, привласнюються позиційні позначення, що містять інформацію про вид елемента (пристрою, функціональної групи) і його порядковий номер в межах даного виду.

Позиційне позначення полягає в загальному випадку із трьох частин, що мають самостійне змістовне значення. Їх записують без розділових знаків і пробілів одним розміром шрифту.

У першій частині вказують вид елемента (пристрою, функціональної групи) однієї або декількома буквами відповідно до ГОСТ 2.710-81 (буквені коди найпоширеніших елементів наведені в таблиці додатка Б), наприклад: R - резистор, С - конденсатор, BS – звукознімач.

У другій частині - порядковий номер елемента (пристрою, функціональної групи) у межах даного виду, наприклад: R1, R2, ..., R12, C1, C2, ..., С14.

У третій частині допускається вказувати відповідне функціональне призначення, наприклад: C4I - конденсатор С4, що використовується як інтегруючий.

Порядкові номери привласнюють, починаючи з одиниці, у межах групи з однаковими позиційними позначеннями відповідно до послідовності розташування елементів на схемі, рахуючи, як правило, зверху вниз у напрямку зліва направо.

За необхідності допускається змінювати послідовність присвоєння порядкових номерів залежно від розміщення елементів у виробі, напрямку проходження сигналів або функціональної послідовності процесу. Крім цього, при внесенні змін у схему послідовність присвоєння порядкових номерів може бути порушена.

Позиційні позначення проставляють поруч із умовними графічними позначеннями елементів із правої сторони або над ними.

При зображенні на схемі елемента (пристрою, функціональної групи) рознесеним способом позиційні позначення елемента або пристрою проставляють біля кожної складової частини (елементи DA1.1 і DA1.2, що належать мікросхемі DA1 на рис. 7).

Допускається в окремих випадках, установлених у державних або галузевих стандартах, усі відомості про елементи поміщати біля умовних графічних позначень (рис. 8).

При цьому допускається застосовувати спрощений спосіб позначення одиниць вимірів:

для резисторів:

• від 0 до 999 Ом - без вказівки одиниць виміру;

• від 1·10³ до 999·10³ Ом – в кілоомах з позначенням одиниць вимірювань рядковою буквою к;

• від 1·10⁶ до 999·10⁶ Ом - в мегаомах з позначенням одиниць вимірювань прописною буквою М;

• понад 1·10⁹ Ом - в гігаомах з позначенням одиниць вимірювань прописною буквою Г;

для конденсаторів:

• від 0 до 9999·10^-12Ф - в пікофарадах без зазначення одиниці вимірювання;

• від 1·10^-8 до 9999·10^-6Ф - в мікрофарадах с зазначенням одиниці вимірювання мкФ