Тема 4. Основи цивільного права.

Лекція – 2 год.

План

1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.

2.Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа.

3. Правочини.

4. Зобов’язальне право.

5. Поняття, загальна характеристика та умови дійсності договору.

Самостійна робота:

План.

1. Джерела цивільного права.

2. Захист цивільних прав та інтересів.

3. Поняття позовної давності (загальна і спеціальна позовна давність).

4. Право власності та інші речові права.

5. Право інтелектуальної власності.

6. Окремі види зобов’язань.

7. Поняття та види цивільно-правової відповідальності, її особливості. Підстави цивільно-правової відповідальності.

8. Поняття спадкування та спадкового права. Особливості спадкування за заповітом і спадкування за законом.

Основні поняття: цивільне право, цивільні правовідносни, цивільна правоздатність. цивільна дієздатність, юридична особа, правочин, представництво, зобов’язальне право, зобов’язання, договір, позовна давність, право власності, право володіння, право користування, право розпорядження, право приватної власності, договір купівлі – продажу, цивільно – правова відповідальність, спадкове, спадкування, заповіт.

1.Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.

Цивільне право - це галузь права, яка врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утворен­нями на засадах юридичної рівності сторін.

Предметом цивільного права є цивільно-правові відносини і серед них розрізняють:

1. майнові відносини, тобто відносини з приводу володіння, користування і розпорядження матеріальними благами (майном);

2. особисті немайнові відносини, які в свою чергу поділяються на: особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є результати інтелектуальної праці); особисті немайнові відносини, що не пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація та інші нематеріальні цінності, які є невіддільними від особи).

Але майнові відносини врегульовуються не тільки цивільним правом, а й адміністративним, фінансовим, сімейним, житловим тощо. Наприклад, майнові відносини (фінансові), що виникають з приводу сплати податків, врегульовуються фінансовим правом, а кримінальне право захищає майнові права осіб від злочинних посягань на них та вживає заходів майнового впливу до злочинців (конфіскації, штрафи тощо).

Проте на відміну від правовідносин інших галузей права у цивільних правовідносинах:

• учасники обособлені, незалежні і рівноправні;

• ці відносини, як правило, виникають лише по волі обох сторін;

• вони виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, але й особливих юридичних фактів (дій і подій);

• ці відносини мають диспозитивний характер, тобто їх учасників самі повністю або частково визначають характер стосунків між собою – наприклад, ціну, строки тощо (на відміну від імперативного характеру адміністративно-правових чи кримінально-правових і т.п. відносин);

• спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судовими органами (судами загальної юрисдикції, господарськими або третейськими судами) у позовному порядку;

• цивільно-правова відповідальність є адекватною характеру цих відносин, а тому її особливістю є те, що вона:

• є майновою відповідальністю, що випливає з майнового характеру цивільно-правових відносин;

• носить компенсаційний характер, що відповідає принциповій еквівалентності на якому базуються товарно-грошові відносини;

• критерієм її меж є принцип повного відшкодування збитків, спричинених порушенням цивільних прав;

• вона заснована на презумпції винності порушника, тобто тут саме на порушника покладено обов’язок доводити, що шкода заподіяна не з його вини;

• у випадках, визначених законом, вона можлива і при відсутності вини (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Цивільне право має свої функції, тобто основних напрямів його впливу на суспільні відносини та їх учасників. До них належать: регулятивна, охоронна, виховна, попереджувальна (превентивна) тощо.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – це врегульовані нормами цивільного права вольові на засадах юридичної рівності відносини між носіями цивільних прав та обов’язків, які виникають, змінюються і припиняються на основі цивільно-правових норм і юридичних фактів, забезпечення яких здійснюються заходами державного примусу.

Елементами цивільних правовідносин є:

• суб’єкти цивільних правовідносин, тобто особи (фізичні і юридичні), які обособлені, незалежні та рівноправні;

• об’єкти цивільних правовідносин, тобто те, з приводу чого або у зв’язку з чим ці відносини можуть виникати, змінюватись або припинятися і на досягнення яких правових результатів вони спрямовані;

• зміст цивільних правовідносин, який включає фактичну поведінку учасників цих відносин (матеріальний аспект змісту), та права і обов’язки їх учасників, які випливають із цих відносин (юридичний аспект змісту), як наслідок дії відповідної правової норми або договірних зобов’язань їх учасників.

Об’єктами цивільного права є речі, в тому числі і гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Речі – це предмети матеріального зовнішнього світу, що знаходяться у твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані.

Під результатами роботи слід розуміти дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може складатися в створенні речі, її переробці, якісній зміні, ремонті, інше.

Послуги – це дії або діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (зберігання, перевезення, експедирування та інше).