2. Людмила Павлюк

Текст і комунікація: основи дискурсного аналізу

13. 

15. Львів

16. 2 009

ББК Ш100.1+Ч60

П-12

УДК 81’22:007

Рецензенти:

Ковалів Ю. І. – д-р філол. наук, проф.

(Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

Яценко А. М. – канд. філол. наук, доц.

(Львівський національний університет імені Івана Франка)

Рекомендовано до друку

кафедрою мови засобів масової інформації

Львівського національного університету імені Івана Франка

(Протокол № 10 від травня 2009 року)

ПАВЛЮК Людмила Степанівна

П-12 Текст і комунікація: Основи дискурсного аналізу. – Львів: ПАІС, 2009. – 76 с.

ISBN 996-7651-46-0

У посібнику подано інформацію про ключові концепти дискурсного напряму вивчення масової комунікації. Наго­ло­шено зв’язок лінгвістичних та соціокультурних аспектів в ана­лізі дискурсу мас-медіа.

Для студентів факультетів і відділень журналістики.

ББК Ш100.1+Ч60

ISBN 996-7651-46-0 © Павлюк Л. С., 2009

 © ПАІС, 2009

Дискурсний аналіз: соціокультурні, лінгвістичні, комунікативні аспекти

Поняття дискурсу на початок двадцять першого сто­літ­тя не лише сформувало окрему парадигму комунікативного ана­лізу, а й несподівано здобуло популярність як інноваційний кон­цепт самої медіа-аналітики. Автори журналістських мате­рі­алів використовують формулювання на зразок “дискурс владних коридорів”, “жіночий дискурс”, “теледискурс” – і цим переда­ють ідею мовлення, репрезентативного щодо культурно-психо­логічних груп, соціальних інститутів, авторського наміру.

Дискурс трактують як складник індивідуальної екзис­тен­ції, форму концептуально-тематичної спеціалізації у світі соці­ального знання. Ідея дискурсу реалізована у численних культу­ро­логічних та вузькоспеціалізовано лінгвістичних варіантах аналі­зу, які мають важливу спільність між собою – тримаються антропоцентричної орбіти, звернені до проблеми колективних та особистісних іден­тифікацій через посередництво комунікативних форм.

Дискурсний аналіз – один з головних інструментів дослі­дження масової комунікації. Напрям розробляє засади опису лінг­вістичних структур і закономірностей, які є спільними для різних типів мас-медійних текстів. Зокрема, універсально засто­совними у медіалогічних дослідженнях є такі категорії, як “зв’язність”, “ізотопія”, “контекст”, “фрейми”, “сценарії”. Окрім того, дискурсний аналіз зосереджений на тих особливих рисах прагматично-риторичних форм масової комунікації, які пов’язані із впливом чинників інформаційного каналу, аудиторії мас-медіа, соціальних ієрархій, політичних ідеологій.

Дискурсний аналіз взаємодіє з іншими напрямами дослі­джень ЗМІ, зокрема теорією і практикою журналістики, психо­логією творчості, соціологією ЗМІ. Аналітичний інстру­мен­тарій дискурсного аналізу охоплює комунікативні, лінгвістичні і соціо­культурні аспекти аналізу медіатексту. Отже, напрям дає змо­гу інтерпретувати соціально-ідеологічні явища у термінах лінгвіс­тичних конструкцій дискурсу.