48.Ресурси територіальної громади

Матеріальні ресурси територіальної громади – комунальна власність (ст. 142 Конституції України, ст. 60 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні та ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу (майно і грошові кошти, що належить територіальній громаді), до якої входить: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, у тому числі банки, страхові товариства, доходи місцевих бюджетів, цінні папери, прибутки підприємницької діяльності підприємств комунальної власності, заклади освіти, культури, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та ін.

Фінансові ресурси територіальної громади – їх наявність визначає реальність місцевого самоврядування. (Ст.9 Європейської хартії закріплює принцип фінансової автономії; Ст. 26 ЗУМС регламентує можливості рад у фінансовій сфері (затвердження бюджету, внесення до нього змін, затвердження звіту про виконання. Будь-яке втручання заборонене.) Ст. 61 ЗУМС визначає засади формування місцевих бюджетів та гарантії їх самостійності. Бюджетний кодекс України 21.06 2001 р. надав більш чіткої правової регламентації міжбюджетним відносинам.

Трудові ресурси – це сформований економічно активним населенням ресурсний потенціал. Особливо важлива його якісна характеристика, яку вчені називають працересурсний потенціал. Дане поняття виражає відносини між членами суспільства, спрямовані на відтворення ресурсів праці. Трудові ресурси включають: населення працездатного віку (чоловіки 16-59 років, жінки 16-54 років, враховуючи безробітних, крім інвалідів Iта II груп, а також осіб, що виходять на пенсію на пільгових умовах. Враховують також і працюючих пенсіонерів та інвалідів. [28] Інформаційні ресурси

Під “інформацією” розуміється певні навички і знання територіальної громади (самої про себе), тобто її власні інформаційні ресурси.[28, 93] Інтелектуальна власність (від лат. розум) – власність на результати інтелектуальної діяльності, інтелектуальний продукт, який створюється у територіальній громаді і входить до сукупності об’єктів авторського та і винахідницького права (літературні, художні, наукові твори, виконавська акторська діяльність , звукозапис, радіо, і телебачення, винаходи, відкриття, товарні знаки, “бренди”, фірмові найменування, нові промислові зразки виробів.

Інтелектуальну власність можна визначити як володіння, користування і розпорядження результатом інтелектуальної творчої діяльності. КУ (ст. 40) регламентує питання інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність як поняття, згідно визначення Всесвітньої організації інтелектуальної власності, включає дві сфери права: промислову власність (об’єктами є: винаходи, знаки для товарів і послуг, промислові зразки, корисні моделі, фірмові найменування, найменування місця походження товарів, ноу-хау.); авторське право (об’єктами є: художні, літературні, музичні, фотографічні, аудіовізуальні товари, комп’ютерне програмне забезпечення, топології інтегральних мікросхем).

Складовою інформаційного ресурсу територіальної громади є комунальна статистика, яка є однією із галузей економічної статистики, предметом спостережень і досліджень якої є масові явища, які виникають у процесі будівництва населених пунктів і діяльності їхнього житлово-комунального господарства; включає у сферу свого спостереження суміжні фактори, які визначають величину і розвиток населених пунктів, а саме: промисловість, міський транспорт, торгівлю та ін., а також відомості про населення, охорону здоров’я, освіту тощо. Складовою інформаційного ресурсу є радіо, місцеві газети, телепрограми та Інтернет.

Довгострокові перспективи розвитку міста, його планувальні структури, розміщення виробничих територій та їх ландшафтно-інженерного облаштування, охорони довкілля міст містить у собі основний містобудівний документ – генеральний план розвитку міста. У ньому взаємопов’язано вирішуються: економічні завдання; соціально-культурні; екологічні, естетичні.

Плани і програми розвитку міст – документи, в яких встановлюється певна етапність, описується порядок дій щодо вирішення економічних, соціальних, екологічних (або комплексних) проблем міста в ув’язці з необхідними для цього ресурсами, з визначенням джерел фінансування.