2. Методи встановлення нормативів по праці і норм затрат праці.

Використовуються наступні різновиди основних норм затрат праці:

• норми часу, які визначають кількість робочого часу (у змінах, годинах, хвилинах, секундах), необхідні для виготовлення одиниці продукції або для виконання одиниці роботи. Нормативи часу встановлюються для нормування праці ручних і машинно-ручних робіт, часу обслуговування, підготовчо-заключного часу, а також часу на відпочинок і особисті потреби. Матеріалом для їх розрахунку є хронометражні і фотохронометражні спостереження. Нормативи можуть встановлюватися у хвилинах на зміну, у процентах до оперативного часу, через питомі величини втрат часу або чисельності робітників по відношенню до одиниці обладнання або виконуваної функції;

• норми виробітку, які визначають кількість одиниць продукції (в натуральних показниках) або обсяг робіт, який повинен бути виконаний в одиницю робочого часу (місяць, зміну, годину);

• норми обслуговування, які визначають кількість одиниць обладнання (або робочих місць, працюючих, квадратних метрів площі), яке повинно обслуговуватися одним робітником (бригадою);

• норми (нормативи) чисельності працюючих, які визначають кількість робітників тієї чи іншої категорії, яка необхідна для виконання даного обсягу робіт.

2. 1. Розрахунок норм часу на верстатних роботах:

• При нормуванні робіт на токарних верстатах:

1. для розрахунку штучного часу (t_шт):

(9)

де t_о і t_д − основний (машинний) і допоміжний (ручний) час; К – сумарний процент часу на відпочинок, особисті потреби і на обслуговування робочого місця по відношенню до оперативного часу.

2. для розрахунку штучно-калькуляційного часу ( t_шт-к ):

(10)

де t_пз − величина підготовчо-заключного часу на партію деталей, хв.; N – число деталей у партії, шт.

3. для розрахунку основного (машинного) часу по нормативам режимів роботи обладнання:

3.1) При поздовжньому точінні:

(11)

де L − довжина обробки деталі, мм.; L1 − додаткова довжина на врізання і перехід (вихід) різця, мм.; L2 − задаткова довжина на взяття пробної стружки, мм.; i − число проходів; n – число обертів у хвилину; s – подача, мм/об.;

3.2) При поперечному точінні:

	((12)
	((13)

де Д − зовнішній (наружний) діаметр заготовки, мм.; d − внутрішній діаметр заготовки, мм.

Число проходів (і) розраховується діленням припуску на обробку на прийняту за технологією глибину різання. Число обертів (n) визначається за формулою:

(14)

• при нормуванні фрезувальних робіт:

(15)

де L − довжина фрезування, мм.; L1, L2 − величина врізання і перебігу фрези, мм.

• при нормуванні свердлильних робіт застосовується формула розрахунку (t_м) для токарних робіт, за умови: L – глибина свердління; L1, L2 – додаткова величина на врізання і вихід свердла.