Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з історії мистецтв.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
17.11.2018
Размер:
2.76 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Запорізький електротехнічний коледж

Запорізького національного технічного університету

ЗАТВЕРДЖЕНО Протокол засідання ПЦК 5.020210 "Дизайн" №_____ від__________р. Голови ПЦК

5.020210-01 ___________О. А. Дашковська

-02 Б.М.Козловський

-03 Г.М. Потапенко

Історія образотворчого мистецтва

Опорний конспект лекцій для II курсу спеціальності «Дизайн»

5.020210-0145.00.00

Викладач С. О. Андріяка

2007

Вступ

Історія образотворчого мистецтва - одна з базових дисциплін у підготовці фахівців з дизайну. Особливе значення вона має для вихо­вання художнього смаку майбутнього дизайнера через всебічне ви­вчення генези й розвитку провідних стилів та найвидатніших пам'яток образотворчого мистецтва й архітектури. Разом з тим хро­нологічно послідовне, системне вивчення матеріалу має формувати аналітичний апарат майбутнього дизайнера, фахову ерудицію, сприя­ти активізації креативного мислення.

Історія образотворчого мистецтва - одна з провідних гуманітарних дисциплін, що формує естетичні пріоритети майбутнього фахівця. В процесі опанування матеріалу курсу студент повинен усвідомити еволюційний розвиток різних видів образотворчого мистецтва, засо­бів художньої виразності, зрозуміти загальні закономірності розвитку й трансформації стилів у мистецтві.

Метою вивчення курсу "Історія образотворчого мистецтва" є все­бічне висвітлення провідних стилів та течій образотворчого мистецт­ва та архітектури в контексті загального історико-культурного розви­тку. Це дає Можливість опанувати не тільки необхідні теоретичні фа­хові знання з обраної спеціальності, але й формує практичні навички самостійного аналізу художніх особливостей того чи іншого стилю, допомагає у відборі тих чи інших засобів художньої виразності для створення оригінального дизайну певного об'єкту.

Завданням курсу є комплексне вивчення історії образотворчого мистецтва та створення еволюційної моделі її синтезу у формуванні естетично організованого простору життя людини.

З метою ефективного засвоєння матеріалу дисципліни в межах курсу передбачені лекційні та самостійні заняття, а також виконання контрольних робіт та складання іспиту. Поточний контроль має здійснювати­ся за допомогою спеціально розроблених тестових завдань, що студенти повинні виконувати впродовж семестру.

З М І С Т

Модуль 1

Мистецтво стародавніх часів

Лекція 1

Мистецтво палеоліту, мезоліту, неоліту. Франко-іспанська школа «живопису», мегалітичні споруди

Лекція 2

Пам’ятки цього періоду на території України. Трипільська культура

Лекція 3

Мистецтво стародавнього Єгипту

Лекція 4

Мистецтво Древньої Передньої Азії. Шумер та Акад, Хети та Хуріти, Старовавілонія

Лекція 5

Мистецтво великих імперій – Асірія, Нововавілонія, Мідо-Персія Ахеменідов

Лекція 6

Мистецтво Індії та держав Далекого Сходу

Лекція 7

Мистецтво Давньої Греції: Крито-Мікенська художня культура. Мистецтво періоду архаїки

Лекція 8

Мистецтво Давньої Греції: ордерна система, епоха високої класики. Елліністичний період

Лекція 9

Мистецтво Давньогрецьких колоній на території України. Скіфо-Сарматське мистецтво

Лекція 10

Мистецтво етрусків. Давньоримська архітектура, давньоримський портрет

Модуль 2

Мистецтво середньовіччя

Лекція 11

На руїнах Римської імперії. Візантія, як наступниця античного світу

Лекція 12

Мистецтво Близького та Середнього Сходу

Лекція 13

Мистецтво Київської Русі від хрещення до 1240 року

Лекція 14

Архітектура, як ведучий вид мистецтва в Західній Європі 10 – 12 ст.

Лекція 15

Мистецтво Західної Європи 12 – 14 ст.

Лекція 16

Мистецтво Проторенесансу, Джотто ді Бондоне 87

Лекція 17

Кватроченто, мистецтво Італії першої половини 15 ст.

Лекція 18

Творчість Пьєро делла Франческе, Мазачо, Гіберті, Донателло, фра Анжеліко, Ботічеллі, Гірландайло

Лекція 19

Мистецтво Нідерландів 15 ст.. творчість Губерта та Яна ван Ейків, Рогіра Ван дер Вейдена та ін.

Лекція 20

Мистецтво України доби середньовіччя: архітектура, скульптура, живопис

Лекція 21

Мистецтво Русі доби середньовіччя. Творчість Феофана Грека та Андрія Рубльова

Лекція 22

Високе Відродження. Творчість титанів – Леонардо, Мікеланджело, Рафаель

Лекція 23

Північне Відродження. Творчість Альбрехта Дюрера та Ганса Гольбейна мол.

Лекція 24

Середньовічне мистецтво Індії та країн Далекого Сходу

Лекція 25

Мистецтво доколумбової Америки

Модуль 3

Мистецтво Нового часу

Лекція 26

Мистецтво епохи бароко в Італії. Творчість Берніні та Караваджо

Лекція

27 - 28

Фламандська школа живопису, як наступниця мистецтва Нідерландів. Творчість П.- П. Рубенса та майстрів його кола (Ф. Хальс, Снайдерс, Йорданс, Ван Дейк)

Лекція 29

Голландський пейзажний та натюрмортний жив. 17 ст.

Лекція 30

Становлення іспанської національної школи живопису. Творчість Ель Греко, Сурбарана, Веласкеса

Лекція 31

Творчість Рембрандта Хармса ван Рейна

Лекція 32

Мистецтво великого стилю у Франції. Палацево-паркові ансамблі Західної та Центральної Європи 17 – 18 ст.

Лекція 33

Художня культура України часів козацтва. Вплив західної та східної художніх культур на мистецтво України

Лекція 34

Архітектурно-монументальне мистецтво Російської імперії 18 ст.

Лекція 35

Мистецтво Франції 18 ст.. Творчість Ватто, Буше, Фрагонара, Шардена, Грьоза, Давіда, Гудона

Лекція 36

Становлення англійської національної художньої школи

Лекція 37

Мистецтво Іспанії 18 ст.. Франсіско Гойя

Лекція 38

Мистецтво Західної Європи першої половини 19 ст.

Модуль 4

Мистецтво новітніх часів

Лекція

39 - 40

Імпресіонізм та постімпресіонізм. Творчість Мане, Моне, Дега, Сезана, Ван Гога, Гогена

Лекція 41

Творчість митців угрупування «Передвижники»

Лекція 42

Стиль «Модерн», як провідна течія розвитку художньої культури наприкінці 19 початку 20 ст.

Лекція

43 – 44

Феномен розквіту мистецьких течій першої чверті 20 ст.: кубізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм…

Лекція 45

Світове мистецтво ХХ століття, як засіб відображення політичних та суспільних думок свого часу

Лекція

46 – 47

Ренесанс української художньої культури 20-х років 20 ст.. Школа Бойчука

Лекція 48

Радянське мистецтво соціалістичного реалізму

Лекція 49

Українське декоративно-прикладне мистецтво

Лекція 50

Розмова про сучасне українське образотворче мистецтво

Список використаної літератури 116

Додатки:

А

Завдання до самостійної підготовки 1

Б

Методичні рекомендації до написання контрольних робіт

В

Перелік екзаменаційних питань з курсу

Модуль 1

Мистецтво стародавніх часів

Лекція 1

Мистецтво палеоліту, мезоліту, неоліту. Франко-іспанська школа «живопису», мегалітичні споруди

Перші твори первісного мистецтва створені біля тридцяти тисяч років тому наприкінці епохи палеоліту, або древнього кам'яного віку. Очевидно, це була необхідність у пізнанні, в освоєнні світу. Вона штовхала людину до визначених дій, що він сам для себе пояснював якось інакше, і звичайно химерно, тому що і всього його представлення про причинні зв'язки були досить фантастичними. І пізнання, і вправа в полюванні були для первісних людей магічним актом, священним і разом з тим, цілком утилітарним. Навіть саме тому священним, що вони вірили в його негайний практичний результат. У його прямий діючий вплив. Убиваючи глиняного звіра, вірили, що таким способом опанують його живим двійником. Налягаючи на себе звірині маски і виконуючи "танець буйволів", вважали, що це послужить закликом і залучить буйволів у їхні краї. Зображуючи коня з відвислим животом і налитими сосками, сподівалися вплинути на родючість коней. Це ще не було власне релігією, власне мистецтвом і власне пізнавальною діяльністю. Але було первісною синкретичною єдністю всіх цих форм пізнання. Причому найбільше походило все-таки на мистецтво — по характері і результатам дій, по силі емоцій, по специфічному почуттю доцільної і виразної форми, що у цьому процесі вироблялося. Імовірно, можна в цьому змісті сказати, що мистецтво старше релігії і старше науки. Але воно молодше праці. Праця - батько всього людського, у тому числі і мистецтва. Самі древні зі знайдених малюнків і скульптур відносяться не до раннього дитинства людства, а, скоріше, до його отроцтва.

Самими древніми скульптурними зображеннями на сьогоднішній день є так називані "палеолітичні Венери" - примітивні жіночі фігурки. Вони ще дуже далекі від реальної подібності з людським тілом, усім їм присуши деякі загальні риси: Збільшені стегна, живіт і груди, відсутність ступень ніг. Первісних скульпторів не цікавили навіть риси особи. їхня задача полягала не в тім, щоб відтворити конкретну натуру, а в тім щоб створити якийсь узагальнений образ жінки-матері, символ родючості й охоронниці вогнища. Чоловічі зображення в епоху палеоліту дуже рідкі. Крім жінок зображували тварин: коней, кіз, північних оленів і ін. Майже вся палеолітична скульптура виконана з каменю або кісти. В історії печерного живопису епохи палеоліту фахівці виділяють кілька періодів, глибокої стародавності (приблизно з XXX тисячоріччя до н.е. ) первісні художники заповнювати поверхню усередині контуру малюнка чорною або червоною фарбою.

Пізніше (приблизно з XVIII і по XV тисячоріччя до н.е. ) первісні майстри стали більше уваги приділяти деталям: косими рівнобіжними штрихами, вони зображували вовну, навчилися користуватися додатковими квітами (різними відтінками жовтої і червоної фарби), щоб намалювати плями на шкірах биків, коней і бізонів. Лінія контуру також змінилася: вона

стала те яскравіше, те темніше, відзначаючи світлі і тіньові частини фігури, складки шкіри і густу вовну (наприклад, гриви коней, масивні зашийки бізонів), передаючи, таким чином, обсяг. У деяких випадках контури або найбільш виразні деталі древні художники підкреслювали вирізаною лінією.

У Хїї тисячоріччі до н.е. печерне мистецтво досягло свого розквіту. Живопис того часу передавала обсяг, перспективу, колір і пропорції фігур, рух. Тоді ж були створені величезні мальовничі "полотнини", що покрили зводи глибоких печер.

У 1868 р. в Іспанії, у провінції Сантандер, була відкрита печера Альтамира, вхід у яку до того був засипаний обвалом. Майже десять років потому іспанський археолог Марселино Саутуола, що займався розкопками в цій печері, знайшов первісні зображення на її стінах і стелі. Альтамира стала першої з багатьох десятків подібних печер, знайдених пізніше на території Франції й Іспанії; Ла Мут, Ла Мадлен, Труа Фрер, Тло ДЕ Гом і ін. Зараз завдяки цілеспрямованим пошукам тільки у Франції відомо біля ста печер із зображеннями первісного часу. Видатне відкриття було зроблено зовсім випадково у вересні 1940 р. Печеру Ласко у Франції, що стала ще більш знаменитої, чим Альтамира, знайшли чотири хлопчики, що, граючи, забралися в яму, що відкрилася під коренями упалого після бури дерева. Живопис печери Ласко - зображення биків, диких коней, північних оленів, бізонів, баранів, ведмедів і інших тварин - самий зроблений художній твір з тих, котрі минулого створені людиною в епоху палеоліту.

Надалі печерні зображення втратили жвавість, об'ємність; підсилилася стилізація (узагальнення і схематизація предметів). В останній період реалістичні зображення відсутні зовсім. Палеолітичний живопис як би повернувся до тому, з чого починалася: на стінах печер з'явилися безладні переплетення ліній, ряди крапок, неясні схематичні знаки.

В епоху мезоліту, або середньокаменого століття (ХІІ-УІП тисячоріччя до н.е. ), змінилися кліматичні умови на планеті. Одні тварини, на яких полювали; їм на зміну прийшли інші. Стало розвиватися рибальство. Люди створили нові види знарядь праці, зброї (цибуля і стріли), приручили собаку. Усі ці зміни, безумовно, уплинули на свідомість первісної людини, що відбилося й у мистецтві.

Про це свідчать, наприклад, наскальні малюнки в прибережних гірських районах Східної Іспанії, між містами Барселона і Валенсія. Колись у центрі уваги древнього художника були тварини, на яких він полював, тепер - фігури людей, Зображені в стрімкому русі. Якщо печерні палеолітичні малюнки представляли окремі, не зв'язані між собою фігури, то в наскальному живописі мезоліту починають переважати багатофігурні композиції і сцени, що жваво відтворюють різні епізоди з життя мисливців того часу. Крім різних відтінків червоної фарби застосовували чорну і зрідка

білу, а стійкою зв'язувальною речовиною служили яєчний білок, кров і можливо мед.

Центральним місцем у наскальному живописі займали сцени полювання, у яких мисливці і тварини зв'язані енергійно розвертається дією.

Тоді ж з'явилися зображення драматичних епізодів військових зіткнень між племенами в деяких випадках мова йде, видимо, навіть про страті: на першому плані - фігура лежачої людини, простромленого стрілами, на другому - тісний ряд стрільців, що підняли нагору цибулі. Зображення жінок зустрічаються рідко: вони, як правило, статичні і безжиттєві. На зміну великим мальовничим добуткам прийшли малі. Зате уражає детальність композиції і кількість персонажів: іноді це сотні зображень людини і тварин. Людські фігури дуже умовні, вони скоріше є символами, що служать для того щоб зображувати масові сцени. Первісний художник звільнив фігури від усього з його погляду другорядного, що заважало б передавати і сприймати складні пози, дія, саму суть що відбувається. Людина для нього - це, насамперед утілене рух.

Танення льодовиків у неоліті, або новому кам'яному віці (5000 -3000 р. до н.е. ), надало руху народам, що почали заселяти нові простори. Підсилилася міжплемінна боротьба за володіння найбільш сприятливими мисливськими угіддями, за захоплення нових земель. В епоху неоліту людині загрожувала гірша з небезпек - інша людина. Нові поселення виникали на островах у закрутах рік, на невеликих пагорбах, т. є в місцях захищених від раптового нападу

Наскальний живопис в епоху неоліту стає усе більш схематичної й умовною: зображення лише злегка нагадують людини або тварина. Це явище характерне для всіх районів земної кулі.

Виражаючи звичним нам мовою, - мистецтво неоліту більш "умовно", чим палеолітичне. У неоліті переважають не розрізнені зображення окремих фігур а зв'язкові композиції і сцени, де людин, нарешті, займає належне йому головне місце. Таких сцен багато серед наскальних розписів в Африці, в Іспанії. їхня динаміка і ритм іноді разючі, захоплюючі. Стрілки з луками наздоганяють оленя, що біжить; на іншому малюнку вони борються, стрімко мчачи, припадаючи на коліна, сплітаючи; на третьому - летять і кружляються танцюючі фігури. Але самі фігури - це, власне, знаки людей а не людей: худі чорні силуетні фігурки, що тільки завдяки своїй шаленій рухливості створюють враження життя. У згадуваних розписах у Сахарі багато загадкових сцен ритуального характеру: тут фігурують люди з кулястими головами, що нагадують скафандри, - що дало привід дослідникам назвати ці зображення "марсіанськими". Якась далека, нескінченно далеке життя відбилося в цих розписах, що майже не піддається розшифровщ. Вони повні дикої і дивної виразності.

Є і такі неолітичні твори, де цілком тріумфує якась геометрична схема

- зображення-значок, зображення-ієрогліф, зображення-орнамент, що тільки віддалено нагадує людини або тварина. Орнаментальний схематизм - зворотний бік прогресу узагальнюючого мислення і бачення. Тварини, як правило, зображуються більш реально, чим людині, але, у всякому разі, уже не зустрічаються настільки живі, безпосередні "портрети", з таким почуттям відчутної форми, як альтамирські бізони або "Олені, що переходять через ріку" (різьблення на шматку кісти з грота Лортз, у Франції).

Може бути, схематизм підсилюється саме тому, що слабшає наївна віра в зображення як у "двійника", як у справжню реальність. І на перший план висуваються інші можливості, закладеш в зображенні: можливості позначення, повідомлення на відстані, розповіді про подію. Щоб розповісти

- не обов'язково дотримуватися великої точності і подібність, досить образотворчого натяку, досить показати предмет у деяких загальних рисах. Тут лежать джерела піктографії - рисункового листа.

Схематизуючи й узагальнюючи видимі предмети, людина неоліту робив величезний крок вперед у розвитку свого уміння абстрагувати й усвідомлювати загальні принципи формоутворення. Він складає уявлення про прямокутник, коло, про симетрію зауважує повторюваність подібних форм у природі, структурні подібності між різними предметами. Усе це він застосовує до тих речам, що виготовляє сам. Він бачить, наприклад, що форма тіла водоплавного птаха дуже зручна для конструкції ковша, яким черпають воду і робить ківш із головою лебедя (древній-древній мотив, що зародився в кам'яному віці і дотепер застосовуваний народними майстрами).

Так розвивається мистецтво, де утилітарна конструкція предмета, зображення і візерунок представляють щось єдине. Зображення перетворене в орнамент, орнамент - у зображення, і цей художній перевертень, у свою чергу, виступає як щось третє, як утилітарний предмет: посудина-риба, гребінь-людина і т.д. Прикладне мистецтво такого роду зароджувалася в палеолітичну епоху. Але в неоліті воно розвивається набагато ширше, а потім, в епоху бронзи, на пізніх стадіях первіснообщинного ладу, стає пануючою формою образотворчої творчості, майже зовсім витісняючи "самостійні", не включені в предмети побуту, живопис і скульптуру. Останні одержують новий могутній розвиток вже в епоху цивілізації, у великих древніх державах.