11) Консервативні реформи м.Тетчер та д. Мейджора. Британський неоконсерватизм

Наприкінці 70-х років на тлі загострення соціально-економічних і політичних проблем, пережитих Великобританією, падіння її національного престижу суспільна думка країни зазнає істотної трансформації. На парламентських виборах 1979 р. виборці віддали перевагу консерваторам. Уперше в історії країни прем’єрміністром стала жінка — Маргарет Тетчер, лідер Консервативної партії. Головним напрямком внутрішньої політики консерваторів стало відродження приватного підприємництва. Було зроблено акцент на боротьбі з інфляцією, радикальному зниженні прибуткового оподатковування приватних осіб і підприємців за одночасного підвищення непрямих податків, деіндустріалізації (ліквідації нерентабельних підприємств). У широких масштабах здійснювалась денаціоналізація промисловості. Уже до початку 1991 р. майже половину британського промислового сектора було передано в приватні руки (у тому числі нафтова й газова галузі, телефонний зв’язок, авіакомпанії, водопостачання, енергетика, металургія). У державній власності залишилися лише чотири галузі: вугільна, залізнична, поштова служба й атомна енергетика. Для соціально-економічної політики М. Тетчер, що одержала назву «тетчеризму», також було притаманне зниження соціальних витрат, безкомпромісна боротьба знепомірним зростанням впливу тред-юніонів у суспільстві, обмеження права на проведення демонстрацій і збільшення витрат на утримання поліції. Така політика мала позитивні наслідки. Інфляція скоротилася з 15 до 3 % на рік. З 1983 р. почався економічний підйом, причому більш швидкий, ніж в інших європейських країнах (темпи зростання становили 5 % на рік). Відбулася модернізація промисловості, її структура змінилась на користь новітніх наукомістких галузей. Біля чверті всього дорослого населення (11 млн. чоловік) стали власниками акцій підприємств. У результаті проведеної приватизації житла дві третини британських родин стали власниками будинків і квартир. До середнього класу за часів М. Тетчер зараховували себе понад 40 % населення Великобританії. Тобто країні вдалося вийти з кризового становища. Разом з тим помітно посилилось розшарування суспільства, збільшилась кількість бідняків, безробітних. Загострилися міжнаціональні відносини. Усі спроби консерваторів урегулювати Ольстерську кризу не увінчалися успіхом. Досить непопулярним виявився «подушний податок на житло», уведений М. Тетчер в 1989 р. Він викликав загальне обурення населення і серйозно підірвав імідж прем’єр-міністра. 1990 р. М. Тетчер пішла у відставку з поста лідера партії і прем’єр-мі­ністра. Її заступив Дж. Мейджор. 1992 р. на чергових парламентських виборах консерватори здобули перемогу і тим самим підтвердили свій статус правлячої партії. Кабінет Дж. Мейджора в дусі «тетчеризму» зосередив основні зусилля на боротьбі з інфляцією і продовжив політику денаціоналізації економіки. Разом з тим новий прем’єр прагнув уникнути крайностей «тетчеризму». Це виявилося в тому, що уряд більше уваги став приділяти програмам соціального забезпечення, поліпшенню систем охорони здоров’я й освіти. Був скасований «подушний податок на житло», проведена реформа самоврядування з метою його демократизації. Щоправда, після успішних для консерваторів парламентських виборів 1992 р. соці­альна політика Дж. Мейджора помітно «поправішала»: була «заморожена» заробітна плата, скорочена допомога з безробіття і т. д. Незважаючи на блискучі показники стану економіки, на виборах 1997 р. консерватори зазнали нищівної поразки.