Контрольні питання
-
Як ви вважаєте, чому Кримінальний кодекс України визначено єдиним джерелом кримінального права?
-
За якими ознаками злочин відрізняється від адміністративного правопорушення?
-
Який вік кримінальної відповідальності встановлений у Кримінальному кодексі України?
-
Чи може бути притягнута до кримінальної відповідальності юридична особа за вчинення злочинів у господарській сфері?
-
Що означає осудність особи і яке значення вона має для притягнення до відповідальності?
-
Що є єдиною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності?
-
Що означає малозначність діяння?
-
Які складові елементи входять до складу злочину?
-
Які обов’язкові ознаки мають мати злочини з матеріальним складом?
-
Які форми вини вам відомі? Охарактеризуйте їх.
-
У злочинах з якою форми вини виділяють стадії їх вчинення?
-
Чи притягується особа до відповідальності, якщо її затримали на стадії готування до злочину?
-
Що собою являє дієве каяття? Яке його значення?
-
Чи можна виділити стадії вчинення злочину у злочинах з необережною формою вини?
-
Що таке обставини, які виключають злочинність діяння?
-
Які ознаки співучасті характерні для такого явища?
-
Поясніть значення таких понять: “виконавець злочину”, “організатор злочину”, “підбурювач”, “пособник”.
-
Що собою являє ексцес виконавця? Які його види ви знаєте?
-
Чим пояснюється підвищена відповідальність за злочини, вчинені за співучасті?
-
У чому полягає відмінність між необхідною обороною та уявною обороною?
-
За якими критеріями встановлюється перевищення меж необхідної оборони?
-
Що собою являють “організована група”, “злочинна організація” та “попередня змова групи осіб”?
-
Яке значення має інститут алібі в кримінальному праві?
-
Що собою являє “презумпція невинуватості”?
-
Які види покарань належать до основних, а які – до додаткових? Які з них можуть бути віднесені як до основних, так і до додаткових?
-
Які обставини пом’якшують, а які обтяжують відповідальність?
-
Які види покарань не можуть застосовуватись до неповнолітніх? Чому?
-
Що означає зняття і погашення судимості?
-
Які строки притягнення до кримінальної відповідальності встановлюються Кримінальним кодексом України?
-
Хто і в якому порядку може здійснювати помилування та амністію?
Теми рефератів
-
Презумпція невинуватості як принцип кримінального права України.
-
Латентність злочинності: причини та шляхи подолання.
-
Державні програми по боротьбі з злочинністю та її профілактикою.
-
Вплив кризових ситуацій (економічних, політичних, соціальних) на рівень та види злочинності.
-
Адекватність заходів покарання небезпеці злочинних діянь.
-
Зарубіжний досвід у протидії злочинності.
-
Проблема смертної кари: вітчизняний та зарубіжний досвід.
-
Криміналізація та декриміналізація в радянському та українському кримінальному праві.
-
Умовно-дострокове звільнення: підстави, умови та наслідки.
-
Строки давності в кримінальному праві України.
Термінологічний словник
Готування до злочину – це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова про вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Добровільна відмова від доведення злочину до кінця – це добровільне й остаточне припинення особою попередньої злочинної діяльності при усвідомленні нею можливості її завершення.
Закінчений злочин – це діяння, що містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу.
Замах на злочин – це умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з незалежних від неї причин.
Злочин – це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Злочини з матеріальним складом – це злочини, для об’єктивної сторони яких Кримінальний кодекс потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання суспільно небезпечних наслідків.
Злочини з усіченим складом – це різновид злочинів з формальним складом, вони є закінченими з моменту вчинення самого діяння.
Злочини з формальним складом – це злочини, для об’єктивної сторони яких чинний Кодекс вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльності).
Кримінальне право – галузь права України, що визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання необхідно застосувати до осіб, що їх вчинили.
Неосудність – це обумовлена розладом психіки нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент скоєння суспільно небезпечного діяння.
Об’єкт злочину – це те, проти чого спрямований злочин, тобто те, чому він спричиняє або може заподіяти шкоду.
Об’єктивна сторона злочину – це те, як злочин виявляється у реальній дійсності. Може складатися з протиправного діяння (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв’язку між причиною та наслідком.
Обмежена осудність означає, що під час здійснення злочину особа внаслідок психічного розладу була нездатна повною мірою усвідомлювати свої дії (або бездіяльність) і керувати ними.
Осудність – здатність особи під час вчинення діяння, передбаченого чинним Кодексом, усвідомлювати значення своїх дій, розуміти їх характер, передбачати їх наслідки для себе і оточуючих, свідомо керувати своїми діями і нести в зв’язку з цим кримінальну відповідальність і покарання.
Покарання – примусовий захід, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно-небезпечне діяння як злочинне.
Співучасть у вчиненні злочину – це спільна, умисна діяльність двох і більше деліктоздатних осіб у вчиненні злочинного діяння.
Суб’єкт злочину – осудна, фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Суб’єктивна сторона злочину – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої чинним Кодексом, та наслідків, що настали або можуть настати в результаті її дії чи бездіяльності.
Судимість – це особливий правовий стан особи, який виникає у зв’язку з постановленням обвинувального вироку і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.