План

Вступ. 2

1. Інститут конституційного права основний елемент

системи права. 3 - 7

2. Норми. 8 - 12

3.Субінститути. 13 - 15

Висновок. 16

Використана література. 17

Вступ.

У переважній більшості вітчизняні, а також зарубіжні вчені, зокрема російські, додержують єдиної точки зору щодо визначення поняття інституту конституційного права. Під інститутом конституційного права розуміють сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу; відповідну систему норм конституційного права, які регулюють однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини, що становлять відносно самостійну групу; сукупність відносно обумовлених норм конституційного права України, що регулюють однорідні суспільні відносини всередині галузі права; об'єднання норм конституційного права за характером і змістом, тощо.Схожі точки зору висловлюють і російські вчені. Безперечно, всі наведені міркування щодо визначення поняття інституту конституційного права є раціональними та обгрунтованими. В той же час відкритим залишається питання щодо основних рис, властивих інститутам конституційного права.

1.Інститут конституційного права основний елемент системи права.

Інститут конституційного права є основним елементом системи права, що об'єднує відносно відособлену спільноту взаємообумовлених та взаємопов'язаних якісно однорідних конституційно-правових норм, які регулюють певні сфери суспільних відносин у межах галузі конституційного права.

Вчені вказують на те, що-інститути конституційного права є важливим елементом системи цієї галузі права і, навіть не будучи її самостійним та самодостатнім елементом, є відносно відособленим «блоком», який можна назвати «підсистемою». Якщо система права складається з галузей, то галузі права, в тому числі й конституційного права України, складаються з інститутів.

Інститути конституційного права є одночасно елементами і структури, і системи конституційного права. В першому випадку інститути конституційного права є елементом певного каркасу (кістяка) змісту права як комплексного утворення. Погоджуючись з положенням С.С.Алексєєва про існування чотирьох рівнів структури права — структури окремого припису структури правового інституту, структури галузі права та структури права в цілому, можна стверджувати, що інститути конституційного права, будучи складовими елементами галузі, свою чергу також мають власну структуру.

Інститути конституційного права складаються із стійких груп конституційно-правових норм, об'єднаних єдиним предметом регулювання. При цьому інститути регулюють не всю родову сукупність суспільних відносин, притаманних галузі конституційного права України, а лише їх окремі сторони.

Норми, що об'єднуються в інститути конституційного права, будучи «якісно однорідними» за змістом, різняться за своєю юридичною силою, призначенням у механізмі правового регулювання, характером приписів тощо. Більшість інститутів конституційного права України включають до свого складу не лише матеріальні, а й процесуальні норми (інститут референдуму, інститут місцевого самоврядування тощо). Ці норми також різняться за своєю юридичною силою, оскільки законодавче регулювання конкретних інститутів рідко коли здійснюється в одному нормативно-правовому акті чи рівноієрархічних актах конституційного права.

Така ситуація обумовлюється тим, що інститут конституційного права є не тільки елементом структури права — своєрідної номенклатури складових норм, то система права — це закон зв'язку між інститутами конституційного права[8], своєрідна функціональна спрямованість структури галузі права, яка визначається взаємопов'язаністю і взаємообумовленістю інститутів конституційного права. Ці інститути не є абсолютно сталими і чітко розмежованими — вони взаємодіють один з одним і забезпечують тим самим дієвість усієї галузі права. Така взаємодія і є однією з головних ознак системності конституційного права України.

Система конституційного права України, як і будь яка інша складна матерія, не однорідною. Не всі групи норм конституційного права, що регулюють якісно одноріднісуспільні відносини, об'єднуються в однорідні за своєю правовою природою інститути. Про-шалізувавши систему галузі конституційного права, можна простежити певний «функціона-шшй розподіл праці» не лише між нормами конституційного права, а й між його інститутами. С.С.Алексєєв виділяє такі різновиди інститутів права за їх місцем і функціями: загальні інститути, які містять нормативні положення, шо стосуються галузі права в цілому; матеріально-регулятивні інститути, які містять норми, що безпосередньо регламентують поведінку су6'єктів; охоронні інститути, шо містять охоронні норми, процедурно-процесуальні інститути тощо. Для системи конституційного права України, в силу його відомої специфіки, найбільш притаманними є загальні інститути (інститут основ конституційного ладу України) та матеріально-регулятивні інститути (інститут правового статусу особи і громадянина), а також конституційно-процесуальні інститути (інститут внесення змін до Конституції України, інсти-тутконституційно-правової відповідальності).

Між інститутами конституційного права можуть існувати відносини субординації і під-порядкованості, шо проявляються в певній ієрархії системи галузі. Існують інститути, які охоплюють значне за обсягом коло суспільних відносин і включають до свого складу більш дрібні структурні елементи. Такі інститути дістали назву генеральних інститутів, або надінс-тугів. Генеральні інститути тією чи іншою мірою виконують ряд важливих функцій, відображених у Конституції України. На відміну від інших видів інститутів, вони репрезентовані різноманітними моделями конституційно-правових норм та широким арсеналом прийомів і засобів правового впливу на суспільні відносини. До генеральних інститутів конституційного права України можна віднести інститут основ конституційного ладу України, інститут конс-титуційно-правового статусу особи і громадянина, інститут виборчого права, інститут державноївлади тощо.

Нерідко генеральні інститути самостійно чи в сукупності з іншими інститутами права можуть набувати якісно нового значення і утворювати підгалузі права, які в силу традиції дістають назву «право» — виборче право, парламентське право тощо. Підгалузі права не є самостійними елементами системи права в цілому, але мають певну автономію в межах системи конституційного права України.

В окремих випадках інститути конституційного права України, в сукупності з елементами інших галузей права можуть утворювати нові комплексні міжгалузеві (змішані) інститути, які включають ряд елементів іншого методу правового регулювання (інститут фінансового забезпечення виборчого процесу). Ці міжгалузеві інститути можна класифікувати як функціональні та покордонні.

Для галузі конституційного права характерною є наявність як комплексних функціональних, так і комплексних прикордонних інститутів, оскільки ряд інститутів конституційного права взаємодіє як з порубіжними неоднорідними галузями національного права (цивільне, фінансове, господарське право), так і з порубіжними однорідними галузями (адміністративне право). У випадку накопичення «критичної маси» нормативного матеріалу в межах комплексного прикордонного інституту останній може набувати якісно нової характеристики, вираженої в предметі, методі і механізмі правового регулювання окремої галузі суспільних відносин. Зазначені перетворення визначають параметри утворення нової комплексної галузі права, похідної від конституційного права України та іншої однорідної галузі права (інформаційного права, військового права тощо).

Окрім генеральних та комплексних міжгалузевих інститутів, існують і інші групи норм, що обособлюються в рамках генерального інституту і функціонують як різнорівневі підсистеми конституційного права, а саме — основні інститути, субінститути та одноелементні інститу-ти. За обсягом нормативного матеріалу та чіткістю юридичних параметрів найбільш класичним інститутом конституційного права у нашому уявленні є основні інститути. На відміну від генеральних інститутів, основні інститути об'єднуються за більш однорідними правовими ознаками — мають більш вузьку і конкретизовану предметно-функціональну спеціалізацію правового регулювання, не використовують усього арсеналу прийомів і засобів конституцій-но-правового регулювання тощо. В той же час саме основні інститути забезпечують комплений і цілеспрямований регулятивний вплив на окремі сфери суспільних відносин, що є предметом конституційного права України.