Тема 8. Договори у сфері інтелектуальної власності

1. Загальні положення про договори в сфері інтелектуальної власності Види договорів у сфері інтелектуальної власності

2. Цивільно-правова характеристика авторських договорів

3. Поняття ліцензійних договорів

Ключові слова: договір, зміст договору, предмет договору, істотні умови договору, порядок укладення договору, договір патентного пошуку, авторський договір, ліцензійний договір.

1. Загальні положення про договори

Велика можливість використання договору у всіх сферах життя суспільства як універсального регулятора відносин дозволяє охарактеризувати його як спільний правовий акт, який являє собою формалізоване вираження і закріплення відособлених погоджених автономних волевиявлень двох чи більше формально рівних суб'єктів права, які встановлюють їх взаємні юридичні права і обов'язки, виконання яких вважається обов'язковим

Словник Даля В. І. поняття договір визначає як домовленість, взаємна угода. На діловій мові договором називаються попередні умови або приватне зобов’язання, а здійснене на законних підставах – контрактом, умови його – кондиціями.

Луць В. В. дає наступне визначення договору, що ним визнається угода двох чи більше осіб, яка спря­мована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Він має укладатись тільки дієздатними особами, в установленій законом формі, предметом їхнього регулювання повинні бути майнові відносини, які ґрунтуються на законній основі.

Відповідно до ч.1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносять­ся між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво - чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини).

Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте там договір виступає як категорія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних від­носин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.

Отже, договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

1) в договорі ви­являється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевияв­лення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному;

2) договір — це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних ци­вільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняєть­ся від договірних форм, що використовуються в інших галузях права (трудовому, екологічному тощо), набуваючи там певних специфічних рис.