- •I. Вступ
- •II. Загальні зауваження до проекту Кодексу
- •1. Загальні засади та захист прав особи – Статті 7 – 20
- •2. Принципи примусового судового переслідування – Стаття 16 (1)
- •3. Інформування підозрюваного та звинувачуваного про їх права
- •4. Вилучення свідчень, отриманих у незаконний спосіб – Статті 309 та 113 (6);
- •5. Термін утримання під вартою – Статті 11 (3) та 166 (1) № 2
- •6. Зобов’язання поставити затриману особу перед суддею – Стаття 11 (3)
- •7. Затримання – Статті 162 – 184
- •8. “Заходи процесуального примусу”, “Слідчі дії”, та “Негласні
- •9. Взаємне розкриття – Статті 244 та 34 (2) № 8
- •10. Порушення кримінальної справи і попередній судовий розгляд – Статті 241 – 252
- •11. Роль судді під час судового розслідування
- •12. Порядок судового провадження – Статті 369 – 379
- •13. Заява про визнання вини і переговори про укладання угоди про признання вини – Статті 380 – 389
- •14. Суд присяжних
- •15. Кримінальне переслідування неповнолітніх, чий вік не передбачає кримінальної відповідальності – Статті 511 – 515
- •16. Кримінальне переслідування душевнохворих осіб – Статті 516 – 529
- •17. Статті, що повторюються
- •18. Статті, в яких йдеться про очевидне
- •III. Коментарі до окремих положень Проекту
- •1. Народні засідателі – Стаття 22 (4)
- •2. Незалежність прокурора – Стаття 28 (2)
- •3. Відмова відповідача від права на адвоката – Стаття 44
- •4. Права спеціаліста – Статті 62 (4) пункт 4; 70 (2) пункт 2
- •5. Тимчасове вилучення документів – Стаття 120 (1)
- •6. Тимчасове вилучення та арешт майна – Статті 135 – 138
- •7. Підстави для затримання та утримання особи – Стаття 158 (2)
- •8. Сторони, що ставлять запитання одна іншій у ході судового слідства – Стаття 318 (4)
- •9. Проголошення приговору – Стаття 344
- •IV. Заключні ремарки
17. Статті, що повторюються
Існує кілька Статей, що повторюються у Проекті Закону. Тут наведено кілька прикладів.
- Стаття 33 визначає детальний перелік прав та обов’язків підозрюваного. У Статті 34 наведений майже ідентичний перелік прав та обов’язків підсудного.
- Статті 36 (2) та 69 (4), в яких йдеться про конфлікт інтересів, що може бути у захисника відповідача, майже повністю перекриваються.
- Статті 294 (2) та 302 (5), в яких визначається обов’язок судді підтримувати порядок у судовій кімнаті, майже ідентичні.
- Стаття 347 (2) стосовно обов’язку судді виходити у дорадчу кімнату повторює те, що вже було сказано у Статті 340 (1).
- Стаття 391 (3) про обов’язки присяжного повторює те, що вже було сказано у Статті 398 (2) пункт 1.
- Статті 392 та 403 (1), щодо суду присяжних є ідентичними.
- Стаття 398 (1) пункт 2, стосовно прав присяжних ставити запитання містить положення, що знаходяться у Статті 403 (7).
Повторення того, що вже було сказано раніше, справляє враження, що проект має на меті створення педантичного „бухгалтерського” підходу. Це не відповідає типовим підходам, що використовуються у європейському законодавстві. Європейські кодекси короткі і лаконічни, в них звертається увага лише на те, що є необхідним.
18. Статті, в яких йдеться про очевидне
Значна частина статей Проекту містить інформацію, яка є очевидною. Знову ж таки, лише декілька прикладів:
- У Статті 16 (5) вважається за необхідне забезпечити “щоб підсудний міг вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, як визначено у даному Кодексі”. Не зрозуміло, навіщо підсудному потрібна ця інформація.
- Стаття 81 пояснює у дрібних деталях, що повинно міститися у записах. Більшість з того, що тут сказано, є таким, що розуміється само собою. Необхідно врегулювати ці деталі, це може бути зроблено у зводі правил, що додаються до Кодексу.
- Стаття 94 визначає часовий ліміт як “кінцевий термін для проведення процесуальних дій”. Чи є підстави передбачати, що особи, які працюють в царині адміністрування кримінального права, не знають цього?
- Стаття 191 (1) говорить, що “допит – це процесуальна дія, спрямована на отримання інформації”. Хочеться запитати, а на що ще може бути спрямований допит?
Такі положення перевантажують Проект зайвою інформацією. Як вже говорилося вище, Кодекс повинен містити лише необхідну інформацію.
III. Коментарі до окремих положень Проекту
1. Народні засідателі – Стаття 22 (4)
Згідно зі Статтею 22 (4), народні засідателі мають усі права судді. Як вже було зазначено, згідно з II, 10, c), це загальне твердження залишає без відповіді питання, яке повинно бути висвітленим у Проекті Кодексу. Більш того, слід дати відповіді на наступні запитання:
- Чи повинні народні засідателі мати право читати обвинувальний акт?
- Чи повинні вони мати право перевіряти усю або частину матеріалів досудового слідства?
- Стаття 320 (10) передбачає, що підчас судового слухання головуючий суддя може ставити додаткові запитання свідкам. Звідси випливає припущення, що народні засідателі не можуть ставити запитання свідку. Проблема полягає в тому, що не зрозуміло, що повинні робити народні засідателі якщо щось залишається незрозумілим для них. Чи можуть вони вимагати у головуючого судді права на те, щоб поставити додаткові запитання?