5

Міністерство освіти і науки України

Херсонський політехнічний коледж

Одеського національного політехнічного університету

Самостійна робота № 10

Херсон – 2011

Тема: КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ

У цій самостійній необхідно розкрити питання:

1. Періодизація

2. Релігія

3. Освіта та розвиток наукового знання

4. Література

5. Архітектура

6. Образотворче та прикладне мистецтво

Відповісти на запитання:

1. Що зумовило своєрідність візантійської культури?

2. Яке місце посідає Візантія в історії світової культури?

3. Який зв’язок є характерним для світської та релігійної влади? Які періоди в розвитку цих відносин ви можете виділити?

4. Що свідчить про надідеологізованість та надхристиянізованість візантійського суспільства?

5. Що постає за поняттям іконоборства?

6. У чому полягають відмінності культури Візантії від куль­тури західноєвропейського середньовіччя?

7. У чому ви вбачаєте вплив візантійської культури на куль­туру Київської Русі?

8. Які особливі риси характерні для образотворчого мистецтва та архітектури Візантії?

9. Які напрями характерні для філософсько-богословської думки Візантії?

10. Чим зумовлена концепція імператорської влади?

11. Поясніть значення таких термінів та понять: ісихазм, іконоборство, ксенофобія, василевс, кар’єризм, неоплатонізм, аскеза, патристика, Афон, Синай, автаркія, символ.

Теми рефератів

1. Культура Візантії: від античності до середньовіччя.

2. Культура Візантії як особливий вияв синтезу культури Заходу та Сходу.

3. Візантійська церква.

4. Іконоборство та іконошанування.

5. Праця Іоанна Дамаскіна «Джерело знань».

6. Ісихазм. Його сутність та практичний вияв.

7. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі та середньовічної Європи.

8. Система естетичних принципів культури Візантії.

9. Проблема символу в культурі Візантії.

10. Принцип іконопису в Візантії.

Рекомендована література

1. Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы. — М., 1977.

2. Бычков В. В. Византийская эстетика: теоретическое проблемы. — М., 1977.

3. Бычков В. В. Малая история Византийской эстетики. — К., 1991.

4. Історія світової культури / За ред. Л. Т. Левчук. — К., 1994. — Розд. 7.

5. Лихачев В. Д. Искусство Византии XIV—XVI вв. — М., 1986.

6. Симоненко С. П. Світова та українська культура: Навч. посіб. для студентів ВНЗ. — О., 2001.

Культура візантії

1. Періодизація

Візантійська культура – історичний етап розвитку європейської культури епохи середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розділу Римської імперії на Західну й Східну, спадкоємиця Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії. Охоплює собою період існування Візантії – від заснування Константинополя в 330 р. й до захоплення імперії османами, проте не має чітких хронологічних і територіальних кордонів. До заснування Візантійської імперії зачатки майбутнього мистецтва формувалися в ранньому християнстві.

Після 1456 р., коли імперію було знищено турками, традиції візантійського мистецтва продовжували своє існування на Русі, в Румунії, Сербії, Грузії, Болгарії.

Періодизація

1. IV-V ст. – період імператора Костянтина Великого;

2. VI-VII ст. – період Юстініана I. Перші два періоди – етапи формування культури. Характеризуються розпадом рабовласницького і розвитком феодального ладу, формуванням християнського світосприйняття;

3. 726-843 рр. – період іконоборництва

4. IХ-Х ст. – період Македонського відродження;

5. ХI-ХII ст. – період перших хрестових походів на візантійські території;

6. I половина ХIII ст. – IV хрестовий похід призводить до захоплення Константинополя;

7. кінець ХIII – ХV – палеологівське відродження – правління останньої Візантійської династії

2. Релігія

Західну Європу і Візантію об'єднує передусім спільність релігії. Розкол церкви не торкнувся основи християнства, хоч є деякі відмінності:

• богословські – католицька церква дотримується догмата про те, що Святий Дух виходить від Отця і від Сина, а православна – тільки від Бога-Отця; православ'я відкидає віру в чистилище й інш.;

• культові – католицтво забороняло переклад Біблії, богослужіння велося на латині, обітницю безшлюбності давали всі священики, а в православ'ї використовувалися національні мови, приходські священики мали сім'ю.

• На відміну від Риму, православній церкві ніколи не належала політична влада. Патріарх Константинопольський по відношенню до імператора займав підлегле положення.

Загалом же в Візантії, як і в Західній Європі, християнство набуло всеосяжний характеру: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною.

Самобутні культурні традиції Візантії стали підсумком складної взаємодії античних традицій і християнства. Їх співвідношення виявлялося по-різному, на тому або іншому етапі одна із сторін висувалася на перший план, або навпаки – придушувалася. Ці процеси, що проходили в усіх без виключення галузях культури, склали принципову лінію розвитку візантійської культури. Так, в філософії жодне з грецьких вчень не було втрачене, вони вивчалися, коментувалися, на відміну від Західної Європи, де було канонізоване вчення Аристотеля. У XI c. видатний вчений Михайло Пселл навіть використав вчення Платона для обґрунтування права критикувати деякі церковні авторитети. Потім верх бере догматик, навіть містика, а в останній вік існування Візантії знову зростає популярність античних мислителів.

Василевси (імператори) прагнули показати, що вони правлять від імені Бога. На урочистостях поряд з троном василевса стояв інший трон – трон Істинного Царя. На ньому інколи лежало Євангеліє або стояла ікона. На війні перед загонами як знамено несли хрест або ікону Богородиці, або св. Михайла, або Св. Георгія.