Форми міжнародних інтеграційних об’єднань.

Міжнародна економічна інтеграція мас декілька рівнів свого прояву, а інтеграційний процес проходить у своєму розвитку ряд основних етапів.

Щодо рівнів інтеграції, то вони визначаються таким чином:

Взаємодія на рівні приватного підприємства та організації. Міжнародна інтеграційна практика свідчить; саме на їхню долю припадає значний тягар забезпечення інтеграційного процесу.

Взаємодія на рівні держав. На цьому рівні забезпечується інтегрування основних ланок національних економік, а також створення юридично-правових норм та умов інтеграційного процесу.

Соціально-політичний рівень розвитку інтеграційного процесу. На цьому рівні створюються політичні, культурні, релігійні, чисто людські передумови успішного розвитку інтеграційного процесу.

Рівень власне інтеграційного об'єднання чи угруповання Це рівень міжнародної економічної спільності з притаманними їй економічними інтересами, з властивими їй характерними рисами та особливостями. Саме на цьому рівні інтеграційне об'єднання виступає як суб'єкт міжнародних економічних відносин, не позбавляючи такого статуса жодну з країн-інтегрантів.

Етапи міжнародної економічної інтеграції:

- Зона вільної торгівлі - передбачає ліквідацію митних бар'єрів між країнами-учасницями об'єднання, але при цьому кожна з них зберігає власні тарифи щодо «третіх» країн.(напр. Балтійська ЗВТ-1993 Литва, Латвія, Естонія; НАФТА 1994;АСЕАН 1992).

- Митний союз - на цьому етапі скасування тарифів між країнами-учасницями доповнюється погодженням і визначенням єдиних тарифів відносно «третіх» країн.(напр. Асоціація ЄС з Турцією1963; Арабський спільний ринок-1964)

Міждержавне узгодження на цих двох початкових етапах охоплює насамперед зовнішньоторговельну політику і меншою мірою - інші сфери взаємодії.

З цього починають практично всі сучасні інтеграційні угрупування, які ставлять перед собою за мету спільно вирішувати проблеми економічного співробітництва на нових засадах.

- Спільний ринок як більш вищий етап економічної інтеграції передбачає вільне пересування в межах інтеграційного об'єднання факторів виробництва - капіталу, робочої сили та технологій, а також товарів і послуг . На цьому етапі розпочинається інтеграція безпосередньо в сфері виробництва (ЛААВТ 1960; МЕРКОСУР 1991; КАРИКОМ 1973).

- Економічний союз - виникає у зв'язку з об'єктивною потребою гармонізувати різні аспекти національних зовнішньоекономічних політик і проводити Єдину (спільну) економічну політику в межах світового господарства щодо «третіх країн» та інших інтеграційних об'єднань. На цьому етапі створюється регіональна міжнародна валютно-фінансова система і запроваджується наднаціональна спільна розрахункова грошова одиниця (ЕС 1993; Бенілюкс 1948; СНД 1992).

- Валютний союз - тісно пов'язаний з попереднім етапом, доповнює його формуванням єдиної валютно-фінансової системи в повному й" обсязі і введенням єдиної валюти, що виконує всі функції грошей в межах інтеграційного об'єднання і у взаємовідносинах з іншим світом. Саме на такому етапі знаходиться Європейській Союз. Передбачається, що національні валютно-фінансові системи, в тому числі і національні валюти країн-інгегрантів припиняють своє існування.

- Повна інтеграція, передумови для здійснення якої створюються впродовж останніх двох етапів, очевидно, буде означати перехід інтеграційного об'єднання до єдиної економічної, як внутрішньої так і зовнішньої політики, що ґрунтуватиметься на єдиній валютній, фіскальній, кредитній політиці тощо.

Слід зауважити, що на практиці в розвитку міжнародних економічних інтеграційних угрупувань поєднуються особливості та окремі елементи різних етапів, але рух від простіших до більш складних та розвинутих форм прояву простежується досить чітко.