54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал

55. Функції капіталу

Капітал – одна із найважливіших категорій економічної науки, обов’язковий елемент ринкового господарства.

Історичними формами існування були: торговий (у вигляді купецького капіталу), історично найбільш найдавніша вільна форма капіталу, грошового, а потім – промислового.

Зараз багато дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва, які приносять дохід їхньому власникові. Системне дослідження капіталу здійснив К.Маркс. Він зазначав, що капітал за своїм змістом є самозростаючою вартістю. Саме він обґрунтував, що рух капіталу починається з грошей , і сформулював загальну форму руху капіталу: Г- Т- Г'. Гроші використовувались як капітал, тобто з метою збагачення, ще за рабовласництва і феодалізму. У цих суспільствах існували так звані первісні форми капіталу – торговельний і лихварський.

Торговельний і лихварський капітали діють у сфері обігу. Вони безпосередньо не вторгалися у сферу виробництва, де продовжували панувати відповідно рабовласницькі і феодальні порядки. Докорінний поворот відбувся тоді, коли поряд з грошовим і товарним капіталами сформувався виробничий капітал, утворюючи специфічний і докорінно новий спосіб виробництва, який К.Маркс називав капіталістичним.

Існують й інші визначення капіталу. Так - це сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об’єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, привласнення частини чужої неоплаченої

Еволюція змісту капіталу- це накопичене багатство, що утворюється завдяки використанню прибутку на нагромадження продуктивних факторів виробництва з метою одержання прибутку або інших форм доходу (ренти, процента, дивідендів).

Основні функції капіталу.

- виробництво доданої вартості в поєднані з живою працею;

• забезпечення максимальної ліквідності (здатність безпосередньо конвертуватись в гроші);

• використання у виробничому процесі найманої праці ;

• нагромадження капіталу і його розширене відтворення;

• реалізація сутності капіталу та його еволюції у правах власності та в системі економічних класів;

• вкладення капіталу у відтворення та розвиток людського фактора виробництва.

56. Капітал і наймана праця

Основними факторами виробництва, як зазначалось, є безпосередній працівник і засоби виробництва, тобто людський і речовий фактори. Варто мати на увазі, що існують техніко–економічні і соціально–економічні способи поєднання працівників із засобами виробництва. Техніко-економічний спосіб зводиться до безпосереднього використання працівником наявних засобів і предметів праці. Соціально–економічний спосіб поєднання працівників із засобами виробництва визначається формою власності.

Найм – це зарахування власником капіталістичного підприємства людини праці на роботу із встановленою платою. За капіталізму наймана праця – основа існування різних типів і форм капіталістичної власності. Формою реалізації найманої праці для найманих працівників є отримання заробітної плати, а для капіталу результатом такої праці є отримання прибутку. Під найманою працею також слід розуміти несамостійну, залежну працю працівника, що не включений у відносини власності з підприємством, установою, організацією, що як правило, позбавлений права на розподіл прибутків та участі в управлінні, який продає свою робочу силу (здатність до раці) і зазнає експлуатації з боку власника засобів виробництва.