Інформаційні ресурси

Газетні вислови не переписуються у відділі новин на радіо чи телебаченні, але факти з них використовуються. Ці факти можуть бути як головними, так і другорядними, які потребують окремого розгляду, містити прогалини, які треба перевіряти. Журналістика вимагає дослідження фактів. Тож відділ новин має бути добре оснащеним.

Солідний запас газет і періодики, можливо, навіть папка із вирізаними важливими статтями, — це старт. Все це має доповнюватися основними книгами: ґрунтовним словником — «що ж, власне, означає слово coup d’etat?»; короткою енциклопедією — «коли цей coup d’etat востаннє був у Конго?»; альманахом — «як живе народ Конго у порівнянні з мешканцями інших африканських країн?»; атласом — «як далеко від столиці розташоване місто, в якому відбувається боротьба?»; довідником про те, хто є хто на кшталт «жовтих сторінок» — «ким був американський дипломат, якого застрелили?».

Телефонні книги можна дістати безкоштовно. Всі місцеві і регіональні телефонні довідники також мають бути у відділі новин, щоб можна було перевіряти імена з адресами, а також знаходити потрібні номери. Крім того, у багатьох відділах новин купують «зворотні довідники», впорядковані за адресами, а не за іменами. З таким довідником репортер легко може зателефонувати людям, які живуть біля дороги, де трапилася аварія, чи будинку, сусідньому з тим, де скоєно вбивство, і швидко отримати коментар.

Також у відділі новин має бути детальна мапа місцевих вулиць, у яку можна встромляти шпильки для позначення місця перебування репортерів. Крім того, має бути карта, яка позначає зону покриття станції — територію, на якій сигнал добре чути, — що допоможе визначити, місцевого характеру сюжет чи ні. Набір дорожніх мап прилеглих територій повинен бути завжди під рукою. Крім того, мапи більшості місцевостей можна знайти в Інтернеті, просто вказавши потрібну адресу.

Кожна станція повинна мати власний архів, де зберігатимуться її історії за останні кілька років. Ці матеріали можна знову використовувати у майбутніх дослідженнях. Сьогодні такі файли зберігаються у комп’ютерах, де їх дуже легко шукати.

Бази даних

Багато журналістів газет і журналів звикли шукати предмет, про який вони пишуть, у комп’ютерних «базах даних», таких як NEXUS, що містять електронні файли всіх головних подій, які публікувалися в країні. Набравши словосполучення «важкий метал», ви отримуєте перелік усіх статей, де згадувалися ці два слова. Комп’ютер видасть вам підбірку за поточний рік, або за минулий рік, або ж взагалі за всі роки починаючи з 1985-го... Ви можете скористатися будь-якою з цих історій.

Відділи новин електронних ЗМІ не так швидко замовляли ці послуги. Теле- чи радіосюжет, зрештою, має бути коротшим і потребує менше деталей. Крім того, бюджет станцій часто обмежений. Але відтоді, як ціни на подібні послуги почали знижуватися, немає причини, через яку вони не повинні бути доступні у відділах новин. Розширюючи можливості для отримання інформації, вони дають журналістам більший вибір і роблять їх менш залежними від інформаційних розсилок.

Журналісти KGTV із Сан-Дієго, наприклад, можуть перевіряти останні публікації місцевої газети, натискаючи кілька клавіш на своєму комп’ютері. Журналісти великих телерадіокомпаній можуть отримати про потрібний предмет все — від останніх телевізійних чи радіотекстів до заміток, зроблених в інформаційних бюро Вашингтона чи Тель-Авіва.

Іншими словами, комп’ютери, що стоять на столах журналістів, не лише розумні процесори — вони успішно демонструють здатність перетворюватися на невеликі, легкодоступні бібліотеки.