- •Чернігів
- •Isbn 966-533-197-3 © о. Віхров, 2003 р.
- •Передмова ………………………………………………………………………… 5
- •Передмова
- •Розділ 1. Правове регулювання господарських відносин у гірничодобувній промисловості
- •1. Загальні засади правового регулювання гірничих відносин
- •2. Порядок користування надрами на умовах розподілу продукції
- •3. Особливості правового регулювання господарських відносин у вугільній промисловості
- •Розділ 2. Правове регулювання господарських відносин у нафтогазовому комплексі
- •1. Загальні засади правового регулювання господарських відносин
- •У нафтогазовому комплексі
- •2. Порядок і умови користування нафтогазоносними надрами
- •3. Порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом
- •Розділ 3. Правове регулювання господарських відносин в електроенергетиці
- •1. Правові засади господарської діяльності в електроенергетиці
- •2. Правове регулювання ринку електричної і теплової енергії
- •3. Договори про постачання електричної і теплової енергії
- •2. Державний нагляд і контроль у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини
- •3. Державне регулювання виробництва та обігу спиртів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів
- •4. Державне регулювання виробництва і реалізації цукру
- •Розділ 5. Особливості правового регулювання господарських відносин в аграрній сфері
- •1. Організаційно-правові засади господарської діяльності в аграрній сфері
- •2. Особливості забезпечення суб‘єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва
- •3. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •4. Правові засади регулювання ринку зерна
- •5. Правове регулювання заставних закупок зерна та інтервенційних операцій
- •Розділ 6. Правове регулювання господарських відносин у галузі будівельної діяльності
- •1. Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність
- •2. Умови і порядок здійснення будівельної діяльності
- •3. Правовий статус суб‘єктів господарювання, які здійснюють будівельну діяльність
- •4. Підрядні контракти у будівельній діяльності
- •5. Відповідальність за порушення законодавства про будівельну діяльність
- •Розділ 7. Правове регулювання господарських відносин у галузі зв‘язку
- •1. Загальні правові засади господарської діяльності у галузі зв‘язку
- •2. Порядок та умови здійснення господарської діяльності з надання послуг поштового зв'язку
- •3. Порядок та умови здійснення господарської діяльності з надання послуг електричного зв'язку
- •4. Правовi засади управлiння I використання радiочастотного ресурсу
- •Розділ 8. Особливості правового регулювання господарських відносин у галузях торгівлі та побутового обслуговування
- •1. Порядок заняття торговельною діяльністю і
- •Правила торговельного обслуговування населення
- •2. Особливості правового регулювання господарських відносин у галузі побутового обслуговування
- •3. Господарсько-правові заходи захисту прав споживачів
- •4. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
- •Основні нормативні акти
- •Віхров Олександр Петрович
- •Правове регулювання господарських відносин
- •В окремих галузях економіки
- •Курс лекцій
- •14000, М. Чернігів, вул. Белінського, 11
Розділ 6. Правове регулювання господарських відносин у галузі будівельної діяльності
1. Загальна характеристика законодавства про будівельну діяльність
Процес будівництва або будівельна діяльність являє собою комплекс робіт – проектних, будівельних, монтажних та інших, що виконуються у технологічній послідовності з метою створення будівельної продукції.
Господарські правовідносини, які виникають при здійсненні будівельної діяльності, регулюються законами України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 (Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 47. - Ст. 646), “Про основи містобудування” від 16.11.1992 (Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 52.- Ст.683), “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14.10.1994 (Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. - Ст. 411), “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 (Відомості Верховної Ради України.- 1999.- № 31.- Ст.246), “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів” від 06.04.2000 (Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 27. - Ст. 212), “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 (Відомості Верховної Ради України.- 2000.- № 31.- Ст.250),. загальними і спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України (після набуття ним чинності), іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами.
Визначення поняття “будівництво” в окремих законодавчих актах в цілому однакове, хоча й має деякі відмінности. Ст. 4 закону “Про архітектурну діяльність” визначаючи будівництво як складову комплексу робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, охоплює ним нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єкта. Ст. 23 закону “Про планування і забудову територій” крім того у поняття будівництва включає ще впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств. Закон “Про основи містобудування” оперує термінами “містобудування”, “містобудівна діяльність”, які можна вважати синонімами терміну “будівництво”. Містобудування тут включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об'єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.
Таким чином поняттям “будівництво” у законодавстві охоплюється широке коло робіт, пов‘язаних із створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням існуючих об‘єктів виробничого і невиробничого призначення, що належать до основних фондів.
Закон “Про основи містобудування” від 16.11.1992 визначає правові засади містобудівної діяльності в Україні. Під містобудуванням розуміється цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян і їх об`єднань по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища. Об'єктами містобудування є територія України, території її адміністративно-територіальних одиниць та їх функціональні території (зони - сельбищні, виробничі, рекреаційні тощо), будинки і споруди та їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури. Суб'єктами містобудування виступають державні органи, органи місцевого самоврядування, громадяни і юридичні особи України та іноземних держав. Закон встановлює вимоги, які повинні бути забезпечені при здійсненні містобудівної діяльності, визначає зміст і межі державного регулювання у цій сфері, розподіляє компетенцію органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та регламентує ряд інших питань містобудування.
Закон “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 визначає правові та організаційні засади здійснення цієї діяльності і спрямований на досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів. Закон встановлює напрями державного сприяння архітектурній діяльності, регламентує питання її організації та здійснення, встановлює права та обов‘язки її суб‘єктів (архітектора, замовників, підрядників, проектувальників та інших) тощо. Суттєво важливим є те, що Закон впорядковує комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, включаючи до нього такі складові:
-
підготовку вихідних даних на проектування;
-
здійснення передпроектних робіт;
-
пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту;
-
виконання робочої документації;
-
будівництво об'єкта;
-
прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Закон також визначає загальні засади здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Закон України від 20.04.2000 “Про планування і забудову територій” встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів. Під плануванням територій розуміється процес регулювання їх використання, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень. Одними з основних завдань планування і забудови територій є визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних та інших територій і об'єктів, визначення, вилучення і надання земельних ділянок для містобудівних потреб, регулювання забудови населених пунктів та інших територій. Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова окремих земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому порядку. Закон встановлює зміст, порядок і форми планування територій.
Згідно із Законом нормативне регулювання планування і забудови територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови. Державні будівельні норми розробляє та затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими органами з питань їх повноважень. Таким центральним органом нині є Державний комітет з будівництва та архітектури України (далі - Держбуд). Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування і забудови територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із Держбудом і реєструються в установленому порядку.
Держбуд затверджує типові регіональні правила забудови, на основі яких Верховна Рада АР Крим, відповідні обласні ради розробляють, погоджують з Держбудом і затверджують регіональні правила забудови. Вказані правила підлягають оприлюдненню через засоби масової інформації та є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону.
Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення АР Крим, а в разі необхідності і для сіл, селищ, міст районного значення. Місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами і повинні узгоджуватися з регіональними правилами забудови. Вони складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування. Місцевими правилами забудови встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволів на будівництво об'єктів та на виконання будівельних робіт, прийняття об'єктів в експлуатацію, порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю.
Необхідною умовою проведення будівельної діяльності є її фінансове і матеріально-техгічне забезпечення, джерелами і формами яких виступають інвестиції. Правові питання інвестиційної діяльності регулюються законом України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991. Інвестиціями визнаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Закон “Про інвестиційну діяльність” визначає правовий статус інвестора. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин в межах закону є їх виключною компетенцією.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно включає управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням. Однією із форм державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.
Договірні відносини у будівництв регулюються нормами Цивільного кодексу України, а з набуттям чинності Господарським кодексом України – його нормами. Господарський кодекс місить спеціальну главу “Капітальне будівництво”, в якій пропонує правове регулювання підрядних відносин у будівництві, визначає сферу застосування, поняття і зміст договору підряду на капітальне будівництво, договору підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт, встановлює права, обов‘язки і відповідальність сторін договору, порядок розрахунків, а також регламентує ряд інших питань.