- •Питання до іспиту
- •Виникнення та розвиток науки про міжнародні відносини від найдавніших часів до XX ст.
- •Сучасні напрямки в науці про міжнародні відносини
- •Французька соціологічна школа та її внесок у науку про міжнародні відносини.
- •Об'єкт, поняття і критерії міжнародних відносин
- •5. Взаємозв'язок внутрішньої та зовнішньої політики 6. Предмет міжнародних відносин
- •Утворення оон
- •Структура оон
- •Роль оон у вирішенні найважливіших міжнародних проблем
- •10.Потсдамська конференція країн-учасниць антигітлерівської коаліції
- •11.Підготовка і підписання мирних договорів з колишніми союзниками
- •13.Рішення "німецького питання" після другої світової війни та розкол Німеччини
- •14.Розвиток німецької проблеми в 50-60-х рр.
- •15."Німецьке питання" в 70-80-х рр.
- •16. Об'єднання Німеччини та його значення
- •17.Рішення "японського питання" після другої світової війни
- •18.Підготовка та підписання Сан-Франциського мирного договору
- •19.Зовнішня політика Японії в 50-90-х рр.
- •20.Проблема "північних територій" у відносинах між срср та Японією
- •21.Початок "холодної війни". "Доктрина Трумена". "План Маршала".
- •22.Створення нато та овд.
- •23.Формування військово-політичних блоків в Азії.
- •24.Початок процесу європейської економічної інтеграції.
- •25.Протистояння між срср та сша у другій половині 50-х - початку 60-х рр.
- •26.Громадянська війна в Кореї (1950-1953 рр.). Корейське питання.
- •28.Агресія сша у в'єтнамі.
- •29.Причини близькосхідного конфлікту.
- •31 .Палестинський рух опору.
- •32.Стан палестинської проблеми на межі тисячоліть
- •33.Розпад колоніальної системи в Африці.
- •40.Заключний акт нбсє.
- •41.Розвиток загальноєвропейського процесу після нбсє у Хельсінкі.
- •43.Афганська проблема у міжнародних відносинах 70-90-х рр.. XX ст.
- •45.Загострення міжнародних відносин на початку 80-х рр. XX ст.
- •46.Нове політичне мислення.
- •48.Трансформація біполярного світу.
- •49. Іраксько-кувейтська криза. Операція "Буря в пустелі".
26.Громадянська війна в Кореї (1950-1953 рр.). Корейське питання.
Коре́йська війна́ 1950—1953 років — збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою та Південною Кореєю, який тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 р.
Часто конфлікт часів Холодної Війни розглядався як опосередкована війна між Сполученими Штатами Америки і Організацією Об'єднаних Націй з південного боку та Народно-Визвольною Армією Китаю і військово-повітряними силами Радянського Союзу з північної. У складі Комуністичних збройних сил діяли солдати Корейської Народної Армії, добровольці Народно-Визвольної Армії Китаю і Військово-повітряні сили Радянського Союзу.
Проти об'єднаних комуністичних військ боролися Південна Корея, Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Філіппіни, Канадська Конфедерація, Турецька Республіка, Королівство Нідерланди, Австралійський Союз, Нова Зеландія, Королівство Таїланд, Ефіопія, Королівство Греція, Французька Республіка, Республіка Колумбія, Королівство Бельгія, Південно-Африканський Союз і Велике Герцогство Люксембург, які діяли у складі збройно-миротворчих сил Організації Об'єднаних Націй.
У Південній Кореї цю війну називають «Інцидентом 25 червня», а до початку 90-их років використовували назву «Смута 25 червня».
У Корейській Народно-Демократичній Республіці зветься Вітчизняною Визвольною Війною. Вельми великі людські втрати, воєнні витрати зробили цю війну непопулярною у США. На президентських виборах у США переміг Дуайт Ейзенхауер, який у своїй предвиборчій кампанії обіцяв прискорити закінчення цього конфлікту.
Переговори щодо закінчення війни проводилися декілька разів, 10 липня 1951, 27 листопада 1951, 26 квітня 1953, однак мир після цих переговорів виявився не довготривалим. Врешті 27 липня 1953, під тиском Ейзенхауера, була підписана угода про повне припинення воєнних дій. Підписанню передували 1076 раундів переговорів, що тривали два роки і 19 днів. Угода про перемир'я, яке так ніколи і не оформилося в мирний договір, передбачала створення чотирикілометрової демілітаризованої зони (ДМЗ), по 38 паралелі — новий кордон між двома державами пройшов на місці фронтової смуги на дату 27 липня 1953 року.
В підписанні угоди брали участь представники від США, від Китайської Народної Республіки та від Північної Кореї. Південна Корея відмовилась вислати свого представника, проте угода 27 липня все ж таки була підписана без участі Південної Кореї.
27.Агресія Франції в Індокитаї. головні переможці у Другій світовій війні (Великобританія, США та СРСР) мали попередню домовленість про те, що усі колоніальні володіння Франції залишаються за нею. У зв'язку з тим, що після завершення війни французи не мали ані кораблів, ані зброї та солдатів для перекидання їх до В'єтнаму, було вирішено, що південну частину країни тимчасово окупуватимуть британські війська, у тої час, як північну частину займуть війська китайського Гоміньдану. Після висадки своїх військ британці озброїли не лише французьких військових, які були інтерновані на території В'єтнаму, а й японські частини, які знаходилися після завершення бойових дій у країні.Спочатку Хо Ши Мін намагався мирним шляхом досягти домовленостей із французькою владою стосовно майбутнього її колишньої колонії, яка вже у січні 1946 зробила свій вибір — В'єтмінь одержав рішучу перемогу у центральних та північних регіонах країни у ході виборів. Потім йшли довгі переговори, які обидві сторони (і В'єтмінь, і Франція) використовували головним чином для нарощування своїх військових сил.
6 березня 1946 Франція визнає незалежність Республіки В'єтнам в якості вільної країни в складі Індокитайської Федерації та Французького Союзу
Але, вже через кілька днів французи зайняли Ханой і до листопада того ж року вигнали представників цього руху з усіх державних структур, оволодівши містом. Незважаючи на досягнуті домовленості про механізм надання ДРВ незалежності, у грудні 1946 року Франція розпочала колоніальну війну у В'єтнамі. У свою чергу, В'єтмінь оголосив про початок широкомасштабної партизанської війни проти французьких колонізаторів та їх прибічників — розпочалася Перша індокитайська війна.