- •1.Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна
- •2. Предмет, об'єкти і методи архівознавства
- •3. Джерельна база та історіографія архівознавства
- •4. Місце і роль архівознавства у підготовці фахівців
- •5. Початок архівів в україні. Центри зосередження писемних матеріалів у київській русі та галицько-волинській державі
- •7. Архіви судових установ. Магістратські архіви
- •12. Монастирські архіви
- •13. Формування фамільних архівів в Україні-Гетьманщині
- •14. Архів коша нової запорозької січі
- •15. Архіви та архівна справа в правобережній україні та в західноукраїнських землях у 18 ст. Архіви адміністративних та судових установ Правобережної України
- •17. Церковні архіви. Доля митрополичого архіву Греко-Католицької церкви
- •18. Заснування історичного архіву у Львові
- •19. Архіви та архівна справа в україні кінця 18-19 ст. Архівне законодавство російської імперії та його вплив на архівну справу в україні
- •20. Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві
- •21. Створення Харківського історичного архіву
- •22. Архіви та архівна справа доби визвольних змагань і відновлення української держави (1917-1920 рр.)
- •23. Архівна справа в західній україні, на буковині та закарпатті у 1920-1930-х рр.
- •25. Зміцнення командно-адміністративної системи управління архівами та їх підпорядкування нквс
- •26. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
- •27. Архіви України 1945-1990 рр.
- •28. Розвиток національної архівної справи в незалежній україні в 90-х рр.
- •29. Поняття “архівна система”, її основні види
- •30. Система архівних установ, її структура та мережа
- •31. Поняття наф
- •Структура наф
- •32. Зарубіжна архівна україніка
- •33. Завдання, права, структура архівів
- •34. Виробничі підрозділи архіву та основні архівні технології
- •35. Планування, звітність та економічна діяльність архівів
- •36. Класифікація документів у межах архіву
- •37. Особливості визначення меж фондів особового походження
- •38. Визначення фондової належності документів
- •39. Утворення об'єднаних архівних фондів
- •40. Утворення архівних колекцій
- •41. Класифікація документів у межах архівного фонду
- •42. Поняття експертизи цінності документів та її завдання
- •44. Організація і методика експертизи цінності документів та оформлення її результатів
- •45. Комплектування архівів
- •46. Архівне описування: поняття, види, принципи і методи
- •47. Обліково-охоронна робота архіву
- •48. Архівні довідники в системі нда: функції та структура
- •49. Особливості матеріальної основи документів та способів фіксації інформації
- •50. Інформатизація архівної справи: поняття, мета і завдання
25. Зміцнення командно-адміністративної системи управління архівами та їх підпорядкування нквс
Для архівної системи УРСР, як і в цілому для СРСР кінця 20-30-х рр., харак-терним було зміцнення командно-адміністративних методів управління архівами. Посилення адміністративно-командної системи обмежувало права республік. Неодноразові спроби керівництва архівною службою Російської Федерації створити союзний орган управління архівною справою зустріли рішучий опір українських архівістів. Через протидію України лише у квітні 1929 р. було створено ЦАУ СРСР. Партійно-державна диктатура в архівній галузі, яка опиралася на репресивний апарат ОДПУ – НКВС, привела до повного одержавлення архівів. Партійно-урядові органи організовували кампанії по “чистці” архівів (так звані макулатурні кампанії) і архівних кадрів. Репресії 20-30-х років мали негативний вплив на розвиток українського архівознавства. Наступ партійної ідеології на українське архівознавство знайшов вияв у “нищівній критиці” науковців-архівістів на сторінках архівознавчих видань “Радянський архів” та “Архів Радянської України”, звільненні з роботи досвідчених архівістів і заміні їх членами партії, в арештах архівістів, починаючи з керівного складу. Ворожими марксистсько-ленінській ідеології було визнано погляди відомих українських теоретиків-архівістів В.Веретенникова, В.Романовського, В.Барвинського. У 30-і рр. були заарештовані і перебували під слідством сотні архівістів, безпідставно звинувачених у зв'язках з білоемігрантськими, контрреволюційними військово-офіцерськими, націоналістичними організаціями, в т.ч. В.Романовський, О.Рябінін-Скляревський, В.Новицький, С.Гаєвський, О.Грушевський, П.Федоренко та ін.
Логічним завершенням курсу більшовиків на тотальну політизацію і одержавлення архівів стало підпорядкування архівної системи НКВС – наймогутнішому карально-репресивному органові. В 1938 р. уряд СРСР прийняв постанову передати управління архівами і мережу архівних установ НКВС СРСР. Центральне архівне управління СРСР було реорганізоване в Головне архівне управління НКВС СРСР, якому підпорядковано архівні установи союзних республік. Нове підпорядкування архівної системи в СРСР викликало зміни в організації управління архівною справою в УРСР. З березня 1939 р. відання архівними установами передавалося НКВС УРСР. Центральне архівне управління УРСР було перетворене на Архівний відділ НКВС УРСР (з червня 1941 р. – Архівне управління НКВС УРСР). Центральні і обласні історичні архіви підпорядковувалися відповідно народному комісару внутрішніх справ УРСР та начальникам управлінь НКВС областей, міські і районні архіви – начальникам міських і районних відділів НКВС. Наслідком включення архівів у систему органів НКВС була строга централізація і секретність. Засекреченими виявилися не тільки документи, які складали державну або військову таємницю, але й відомості про роботу самих архівів. Складалися секретні архівні путівники (під грифом “для службового користування”), секретні збірники документів.
У 1939-1940 рр. за радянською системою почалося архівне будівництво в західних областях, на Буковині та частині Бессарабії, які були включені до складу СРСР та УРСР. Стан архівів цих регіонів був надзвичайно складним. Архіви, як самостійні установи, існували лише у Львові (державний архів і міський архів давніх актів) та у Чернівцях (Крайовий архів Буковини). Колишні воєводські центри Луцьк, Тернопіль, Станіслав, Дрогобич, Рівне державних архівів не мали. Документи зберігалися у відомчих, церковних та приватних архівах. Першочерговими були заходи щодо збереження архівів ліквідованих установ, встановлення контролю над найбільшими документосховищами, зокрема архівами воєводських управлінь, Галицького намісництва у Львові, судових установ. У західних областях організовувались архівні відділи УНКВС та обласні історичні архіви, мережа міських і районних архівів.