- •66)Монтаж опори леп за допомогою крану
- •67)Монтаж опори леп за допомогою «падаючої» стріли
- •68,70)Монтаж опори леп безякорним (безанкерним) методом
- •69)Монтаж опори леп за допомогою гелікоптера
- •63,64)Влаштування збірної та монолітної фундаментної плити зернового елеватора
- •65)Зведення монолітного корпусу зернового елеватора в ковзаючій опалубці
- •62)Монтаж стін силосного корпусу зернового елеватора
- •60) Склад монтажних процесів.Способи монтажу висотних споруд
- •61) Вибір машин і механізмів під час монтажу висотних споруд
60) Склад монтажних процесів.Способи монтажу висотних споруд
Висотними прийнято називати споруди, висота яких набагато перевищує їхні розміри в поперечному перерізі. Висотні споруди працюють на сприйняття вертикальних і переважно горизонтальних навантажень, основним з яких є вітрове навантаження, що діє на споруду й устаткування, установлене на ньому. До висотних споруд відносять опори антенних споруд зв'язку (радіо і телебачення), повітряних ліній електропередач, витяжні (вентиляційні й димові) вежі – труби, освітлювальні й метеорологічні вишки, смолоскипи і свічі дожигання газів, блискавковідводи, маяки і т.п. За конструктивно- компоновною схемою усі висотні споруди розділяють на два види – вежі й щогли.
Монтаж веж
Монтаж веж здійснюють одним з таких методів:
-
поворотом– збирання конструкції на землі в горизонтальному положенні з наступним підйомом у вертикальне положення;
-
нарощуванням – традиційне поярусне зведення споруди знизу вгору;
-
підрощуванням – збирання у вертикальному положенні, починаючи із самих верхніх конструкцій, їхній підйом, підведення під них наступних конструкцій, загальний їхній підйом, аж до повного встановлення всієї конструкції;
-
комбінованим, коли окремі частини вежі зводять різними методами монтажу (наприклад, нарощування з підрощуванням).
Монтаж баштових споруд поворотом навколо шарніра
Розрізняють наступні способи підйому поворотом:
-
без допоміжних щогл і шеврів поліспастами, закріпленими за підняті ноги опори (при великій базі між ногами), з дотягуванням опори до проектного положення тягою за її верх (рис. 3.1, а);
-
за допомогою стаціонарної щогли (шевра) (рис. 3.1, б);
-
за допомогою «падаючої» щогли чи шевра одним поліспастом;
-
безанкерним способом із закріпленням щогли (шевра) за основу опори, що піднімається;
-
безанкерним способом без закріплення шевра до опори;
-
способом витискування.
61) Вибір машин і механізмів під час монтажу висотних споруд
Вибір монтажної машини здійснюється виходячи з умов монтажу:об’ємно-планувальних характеристик споруди, вимог замовника щодо терміну будівництва та ін.; методу монтажу, монтажних характеристик конструкцій, можливостей генпідрядної організації.
Так, для вільного методу монтажу використовують крани, для примусового – різні підйомники, талі, поліспасти. При роздільному і комбінованому методах монтажу частіше використовують мобільні крани, а для комплексного методу – обмежено-мобільні і т.д.Останнім часом широкого розповсюдження набувають крани з телескопічними стрілами або стрілами, що складаються, а також різні підйомники.Безпосередній вибір марок кранів для техніко-економічного порівняння визначається монтажними характеристиками конструкцій: монтажною масою,монтажною висотою та монтажним вильотом.
Основні вимоги до монтажних машин: мобільність (можливість машини переміщуватись у межах будівельного майданчика з мінімальними витратами); маневреність (можливість машини рухатись i
виконувати монтажні операції, вміщуючись в існуючі проїзди); високі монтажні характеристики (вантажопідйомність, висота підйому гака, виліт гака) та високі техніко-економічні показники (висока швидкість виконання операцій, низька вартість машино-зміни та ін.).Монтажні машини поділяються на мобільні, обмежено мобільні та стаціонарні.
Мобільні – самохідні стрілові, баштові та баштово-стрілові крани на гусеничному, пневмоколісному та автомобільному ходу, рідше – плаваючі.
Обмежено-мобільні – самохідні стрілові, баштові, баштово-стрілові, козлові, вантові, які переміщуються по рейках або мають обмежену мобільність внаслідок їх конструкції (вантові крани, у яких щогли закріплені до гусеничних кранів)
Стаціонарні крани – баштові, щоглові портали, вантові крани та ін.
Для монтажу та демонтажу конструкцій висотних споруд, а також конструкцій, які знаходяться на великій висоті чи на великій відстані від контуру існуючого будинку чи споруди, а також у віддалених місцевостях без доріг використовують повітряні апарати - вертоліт і дирижаблі. Вертольоти мають вантажопідйомність від 3 т (MI-8) до 10 т (MI-10K) i 26 т (МІ-26).
Вантажопідйомність дирижаблів може досягати тисячі тонн, а собівартість монтажу однієї тонни наближається до собівартості монтажу баштовим краном.
Безпосередній вибір марок кранів для техніко-економічного порівняння визначається монтажними характеристиками конструкцій: монтажною масою,монтажною висотою та монтажним вильотом.
Монтажна маса (Qм) включає масу найважчої та найвіддаленішої від крану конструкції, що підіймається (Qк), масу стропуючого обладнання (Qс) і масу навісного обладнання на конструкції (Qно), яке складається з хомутів, східців, майданчиків та ін.
Qм = Qк + Qс + Qно.
Монтажна висота (Нм) визначається необхідною висотою підйому гака над місцем стоянки крану і знаходиться за формулою
Нм = Но +Нз + Нк + Нс
де: Но – висота опори над місцем стоянки крану;Нз – висота запасу, яка дорівнює 0,5 м;Нк – висота (довжина) конструкції;Нс – висота стропуючого обладнання.
Монтажний виліт (Lм) визначається відстанню на проекції від осі обертання крана до місця стропування конструкції і залежить від послідовності монтажу, місць стоянок крана.