- •Передмова
- •1.1. Загальні положення
- •1. 2. Основні інститути права інтелектуальної власності
- •2.1. Авторське право та суміжні права
- •2.2. Об'єкти й суб'єкти право промислової власності
- •2.2.1. Винаходи.
- •2.2.2. Корисні моделі.
- •2.2.3. Промислові зразки.
- •Роуаі.Тіме роуаніме
- •2.2. Промислові зразки: а - варіанти виробу; б - набір виробів
- •2. 2. 4. Знаки для товарів і послуг.
- •2. 2. 5. Фірмові найменування.
- •2. 2. 6. Зазначення походження товарів.
- •2. 2. 7. Недобросовісно конкуренція.
- •2. 2. 8. Топографія інтегральної мікросхеми.
- •2. 2. 9. Сорти рослин.
- •2. 2. 10. Комерційно таємниця.
- •2.2.11. Суб'єкти права промислової власності.
- •2. 3. Інтелектуально власність та Інтернет
- •2.4. Відповідальність за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Умови патентоспроможності
- •3.3. Одержання патенту
- •3.4. Порядок одержання патенту
- •3.5. Права та обов'язки, що випливають з патенту
- •3.6. Припинення дії патенту то визнання його недійсним
- •3.7. Захист прав власника патенту
- •4. 1. Загальні відомості про патентну інформацію та документацію
- •4.2. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності
- •4.3. Джерело патентної інформації
- •4.4. Загальні відомості про патентні дослідження
- •5. 1. Загальні положення
- •5.2. Передавання права власності на об'єкти інтелектуальної власності
- •5. 3. Ліцензійні договори
- •5. 4. Передавання ноу-хау
- •5.5. Інші форми передавання та придбання технологій на комерційній основі
- •6. 1. Загальні положення
- •6.2. Міжнародні договори, конвенції та угоди у сфері інтелектуальної власності
- •6.3. Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності
- •6.4. Патентування винаходів і корисних моделей в іноземних державах
Міністерство освіти і науки України
Під редакцією
Є Р М А К О В О Ї С. С.
Одеса
2006
УДК 347.77/.78
ББК 67.304.3я73
Рецензенти: - д. п. н., проф. Хмелюк Р. І.
- к. п. н., доц. Бартенєва І. О.
Основи інтелектуальної власності: Під ред. Єрмакової С. С. Навч. посіб. - Одеса , 2006. – 78 с.
Викладено основи інтелектуальної власності. Висвітлено питання, пов’язані з охороною об’єктів авторського права та суміжних прав, а також промислової власності, зокрема винаходів і корисних моделей. Розглянуто основні відомості про патентну інформацію й документацію, міжнародну співпрацю у сфері охорони інтелектуальної власності.
Для студентів інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів.
УДК 347.77/.78
ББК 67.304.3я73
© С. С. Єрмакова
© Одеса 2006
Передмова
Один з найголовніших показників рівня будь-якого суспільства - це увага, яку приділяють у ньому розвитку культури, науки, техніки й технології. Від інтелектуального рівня суспільства й рівня його культурного розвитку кінцевому підсумку залежить і успіх вирішення проблем, що стоять перед ним. У свою чергу, і культура, і наука, і техніка, і технологія можуть ефективно розвиватися тільки за наявності відповідних умов, включаючи й правові передумови.
Далеко не останнє місце у становленні й розвитку високорозвиненого цивілізованого суспільства належить інженерам. Недарма слово «інженер» походить від латинського «інженіум», що означає «здатність, винахідливість». Саме інженерам, цим «здатним і винахідливим», має дякувати людство за всі ті механізми, машини, споруди й речовини, які використовують багато поколінь.
Але сучасному інженеру вже недостатньо розробити новий технічний об'єкт, він повинен забезпечити цьому об'єкту належну правову охорону. Уявіть собі, яке розчарування очікує молодого й завзятого творця, коли розроблені ним нові, з його погляду, пристрої, засоби або речовини не тільки не знайдуть споживача і, відповідно, не принесуть прибутку, але й примусять відшкодувати збитки особам, чиї права були порушені. Така ситуація може раз і назавжди посіяти сумніви в думках спеціаліста щодо його професійного рівня, після чого молода та енергійна людина стає непомітним, замкненим у собі виконавцем чужих (іноді й не дуже вдалих) думок.
Отже, сучасний випускник вищого технічного навчального закладу повинен не тільки вміти спроектувати той чи той об'єкт, але й професійно обґрунтувати вибір конструкції, дій з матеріальними об'єктами та порядок їх виконання в часі, інгредієнтів речовин та їх кількісного складу. Стає очевидною потреба викладання майбутнім інженерам основ знань, пов'язаних із захистом інтелектуальної і передусім промислової власності.
Конституція України наголошує, що «кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Одне з найважливіших завдань сучасної вищої школи - навчити майбутніх науковців, конструкторів, технологів і виробничників реалізувати це право.
1. П о н я т т я і н т е л е к т у а л ь н о ї в л а с н о с т і
1.1. Загальні положення
У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності у науковій, літературній, художній і промисловій сферах.
Під «власністю» зазвичай розуміють суспільні відносини, що історично склалися, щодо привласнення або розподілу матеріальних об'єктів, які і є об'єктами власності. Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використовувати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший за законом не може використати цю власність без дозволу її власника. Проте існують принципові відмінності між матеріальними й нематеріальними продуктами інтелектуальної діяльності як об'єктами привласнені їм.
Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, тобто встановити над ним фізичне панування, що й називається володінням. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) - неодмінна передумова користування цим об'єктом, і розпоряджатись об'єктом може тільки той, хто ним володіє.
Інтелект (здатність до мислення, раціонального пізнання) матеріальних об'єктів не створює, і тому результати інтелектуальної діяльності не є об'єктом відносин власності В класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці, ними не можна володіти, проте їх можна використовувати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальним об'єктом.
Отже, інтелектуальна власність як право на результати розумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законодавстві. При цьому сам процес інтелектуальної діяльності як такої право на власність зазвичай не регулює. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових результатів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й технології починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж об'єктам інтелектуальної власності майнові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає товаром лише тоді, коли воно має споживчу вартість.
Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяльності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його використання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.
Водночас існують й інші відносини особистісного спрямування, які набувають юридичної чинності відповідно до права авторства. Автор (фізична особа, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності) володіє сукупністю особистих немайнових (моральних) прав, які не можуть бути відчужені від їх власника внаслідок самої їхньої природи. І якщо у відносинах економічного привласнення визначається, кому дозволено використовувати певний, наприклад, твір промисловим або комерційним чином, то у відносинах особистісного привласнення міститься відповідь на запитання «Хто творець цього твору?».
Майнові й немайнові права взаємопов'язані. Цей зв'язок виявляється в тому, що внаслідок використання об'єктів інтелектуальної власності з'являється майно (матеріальні об'єкти) і право власності на нього.
Інтелектуальну власність за встановленою традицією поділяють на авторське право й промислову власність.
Авторське право закріплює за авторами та іншими творцями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволяти або забороняти протягом обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів. У широкому розумінні авторське право містить положення про охорону авторського права *, а також охорону суміжних прав (прав, суміжних з авторським правом: прав виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення).
Промислова власність охоплює права на такі об'єкти інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють у найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, але й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промислового чи природного походження.
1 4 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) і згідно з якою до інтелектуальної власності належать права на такі види діяльності та їх результати:
1) літературні, художні й наукові твори;
2) виступи виконавців, фонограми й програми ефірного мовлення;
3) винаходи у всіх галузях людської діяльності;
4) наукові відкриття;
5) промислові зразки;
6) товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найменування й позначення;
7) припинення недобросовісної конкуренції;
______________________
* Авторське право - розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва [2].
8) інші права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловості, науковій, літературній або художній галузях.
Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з ПП, 3, 5-7 є об'єктами промислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не належать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності *.
Перелік конкретних нидів виняткових прав, застережених Конвенцією, приблизний і може бути доповнений іншими результатами інтелектуальної діяльності. Так, нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності є топографії інтегральних мікросхем (ІМС), сорти рослин і комерційна таємниця.