1.Будова та функції органів багатоклітинних рослин та грибів і регуляція їх функцій.

Багатоклітинні організми – це, організми які складаються із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій, утворюючи якісно нові структури: тканини, органи, системи органів.

Багатоклітинний організм — біологічна система окремої живої іс­тоти. Кожний організм, будучи цілісним, складається із різних рівнів організації: клітини → тканини → органи → системи органів → функ­ціональні системи.

Багатоклітинні організми рослин та тварин мають сукупність ознак і властивостей, що характеризують біологічну систему: морфо­логію, обмін речовин, ріст і розвиток, мінливість і спадковість, по­дразливість тощо.

У багатоклітинних організмів формування всіх тканин, органів і цілісного організму відбувається в процесі онтогенезу — індивіду­ального розвитку особини від зародження до смерті або нового ділен­ня особини.

У багатоклітинних рослин онтогенез відбувається по-різному при вегетативному розмноженні і розмноженні насінням.

При вегетативному розмноженні онтогенез починається поділом соматичних клітин материнської рослини і закінчується смертю орга­нізму після дозрівання насіння або утворення органів вегетативного розмноження.

У рослин, що розмножуються статевим шляхом, онтогенез розпо­чинається із зиготи, яка формується внаслідок злиття яйцеклітини та одного спермія. Зигота дає початок зародку насінини, що складається із зародкового корінця, стебельця і брунечки. Унаслідок злиття цент­ральної клітини та другого спермія утворюється ендосперм і форму­ється насінина. У сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах насінина проростає і дає початок новій рослині.

У однорічних, дворічних і деяких багаторічних рослин онтогенез завершується після одноразового плодоношення; у багаторічних трав, кущів і дерев, які плодоносять багаторазово, материнський організм старіє поступово і його онтогенез завершується відмиранням.

Характерною особливістю онтогенезу рослин є чергування стате­вого (гаметофіт) і нестатевого (спорофіт) поколінь. Гаметофіт форму­ється із спори, спорофіт — із зиготи.

У багатоклітинних тварин онтогенез розпочинається із зиготи (унаслідок злиття яйцеклітини і сперматозоїда), проходить ембріо­нальний та постембріональний періоди, завершується смертю.

Якщо одноклітинний організм виконує всі життєві функції за до­помогою органел і клітинних структур, то кожна клітина багатоклі­тинного організму пристосована до виконання лише однієї чи кількох певних функцій у складі тканин різних органів. У багатоклітинних ор­ганізмів різноманітні процеси життєдіяльності лише частково відбу­ваються на клітинному рівні, а реалізуються переважно завдяки взає­модії тканин і органів.

Органи – частина тваринного або рослинного організму, яка виконує одну або декілька функцій.

Органи багатоклітинних організмів поділяють на вегетативні й ге­неративні. Вегетативні органи забезпечують обмін речовин, ріст, рух тощо, а генеративні — спеціалізовані для здійснення процесів розмно­ження.

За способом живлення багатоклітинні рослини — автотрофні орга­нізми, тварини — гетеротрофні.

Рослини як автотрофні організми отримують необхідні для проце­сів біосинтезу речовини з грунту та повітря, а енергію — від сонячно­го проміння.

Багатоклітинні тварини як гетеротрофи використовують різні дже­рела живлення, багаті на органічні сполуки. Вони мають різні систе­ми органів для захоплення та перероблення їжі.

Завдяки процесам живлення живі організми як відкриті системи постійно отримують речовину та енергію з навколишнього середови­ща. Потоки речовин, енергії та інформації, характерні для всіх живих систем, пов'язані з обміном речовин, що є єдністю асиміляції і диси­міляції. Головна роль у зберіганні та перенесенні інформації належить нуклеїновим кислотам (ДНК і РНК).

Багатоклітинні організми зв'язки з навколишнім середовищем здійснюють через системи органів (вегетативні органи рослин; систе­ми дихання, травлення, кровообігу і виділення — у тварин).

Із навколишнього середовища організми рослин і тварин одержують різні хімічні сполуки (рослини синтезують самі), які в організмі змінюються і перетворюються, входять до складу морфологічних структур організму, а через певний час руйнуються і вивільняють нагромаджену у них енергію. Енергія використовується для життєдіяльності організмів, а зруйновані молекули замінюються новими, не порушуючи цілісності структурних компонентів організму.