37

ВСТУП

До мови та стилю навчальних видань, застосовуються певні вимоги, які для них є обов’язковими.

Актуальність теми, полягає в тому, що у наш час багато людей вважає, що електронні книжки є набагато кращими від паперових, і в оформленні і взагалі. Тому у нашому дослідженні, ми доведемо, що за складом інформації та внутрішнім і зовнішнім оформленням, навчальні паперові видання є зручнішими та кращими від електронних.

Об’єктом дослідження - є редагування навчальних видань, з різним цільовим призначенням та характером інформації, а саме редакторська підготовка допоміжного видання – посібника-хрестоматії «Зарубіжна література» для сьомого класу, за програмою 2001 року, програмно-методичного видання – «Методичні рекомендації і контрольні завдання до виконання практичних занять з дисципліни “Стратегічний маркетинг” для студентів 5 курсу для спеціальності 050107 „Економіка підприємства” напряму 0501 „ Економіка і підприємництво” факультету економіки», та навчально-методичного видання – навчального посібника «Основи екології та соціології».

Предметом дослідження - є характер інформації та цільове призначення навчальних видань.

Мета дослідження: звірити попередні дослідження науковців із цієї галузі науки та висунути середньо теоретичну тезу з приводу головного питання наукової роботи.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

• на основі аналізу навчальних видань, визначити специфіку, цільове призначення та характер інформації, що застосовується у них;

• порівняти різні види навчальних видань, знайти у їх внутрішньому та зовнішньому оформленні, спільне та відмінне;

• провести власне дослідження.

Методи дослідження:

- теоретичні: їх ми застосували, для загального ознайомлення з обраною темою, вони занотовані у першому розділі;

- аналіз і синтез: ці методи, ми застосували для розгляду апаратів, обраних нами видань, ми визначали, що саме входить до їх складу, це занотовано у другому розділі роботи.

- порівняння: цей метод ми застосували, для порівняння обраних нами видань, з державними стандартами, які застосовують до них;

- класифікація: цей метод ми застосовували, до обраних нами видань, щоб класифікувати їх, за цільовим призначенням та характером інформації;

- абстрагування – це розумовий процес відхилення від одних властивостей речей і концентрація уваги на інших, тобто ми відволікали свою увагу від загальних знань про навчальні видання, а при дослідженні більше звертали увагу, саме на їх цільове призначення, та їх характер інформації;

- узагальнення – цей метод ми використовували у кінці кожного розділу, та при створенні висновку, тобто узагальнювали всю викладену нами інформацію;

- емпіричні: це – спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, в нашому випадку, це опитування, яке ми описали у четвертому розділі;

- аналіз документів і продуктів діяльності: цей метод ми використали, саме під час роботи з обраними нами книжками, та державними стандартами, ми проаналізували їх внутрішнє та зовнішнє оформлення.

Структура роботи: вона займає 33 сторінок форматом А4, складається – з титульного аркуша, змісту, вступу, чотирьох розділів, з яких перший та четвертий мають по два підрозділи, другий три, а третій складається з чотирьох, також до кожного розділу, є короткий вступ та висновок, що дає можливість, краще зрозуміти інформацію викладену у розділі і ще до складу роботи входять висновки, список використаних джерел та додатки, для того щоб краще розглянути обрану нами тему.

Розділ і. Теоретичне обґрунтування пізнавальної діяльності

У першому розділі ми розглянемо, думки різних вчених з нашого питання, що саме вони зазначали у своїх дослідженнях, у яких їхніх працях можна знайти детальнішу інформацію з нашого питання.

1.1. Праці дослідників

Дослідниками видань навчального характеру є М. С. Тимошик, П. Г. Буга, В. Г. Бейлінсон, та інші.

П. Г. Буга – доктор філологічних наук, професор, член Академії наук вищої школи, та Міжнародної Академії інформатизації, зазначив, у своїх дослідженнях навчальної літератури що підготовка навчально-методичних видань, має свої характерні особливості, оскільки ці видання допомагають досягненню певних результатів навчального процесу, що в свою чергу, має особливі вимоги до змісту і форми подачі теоретичного матеріалу. В той же час рівень знань і навичок, які отримує учень залежить від змісту всіх видань навчального комплексу. Без сумніву навчальний матеріал завжди повинен підлягати певним стандартам (освітнім, видавничим...). Але окрім стандартів, які задаються органами управління освітою чи видавничої справи, навчальний матеріал повинен відповідати критеріям, пред’явленим до наукової теорії. [8]

М. С. Тимошик – доктор філологічних наук, професор, академік А Н вищої школи України, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Національних спілок письменників і журналістів, лауреат премій імені Івана Франка та Якова Гальчевського, директор науково-видавничого центру «Наша культура і наука». Він також зробив свій внесок у вивчення редагування навчальних видань. У своїй «Книзі для автора редактора видавця», він дав визначення навчальному виданню; визначив підвиди навчальних видань, із чітко обумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку і дав чітке визначення кожному з цих підвидів; визначив специфіку типологічного ряду таких видань; назвав основні та менш поширені види навчальних видань; пояснив чому одні види навчальних видань, менш поширені за інші; окремо охарактеризував кожен вид навчального видання, та описав особливості підбору і розміщення в них тексту та ілюстрацій. [99 – 102, 13]

В. Г. Бейлінсон – зокрема вивчав сутність навчальних видань, їх структуру та функціональне призначення, у своїх працях виділив та дав визначення функціям навчального видання, а саме трансформаційній, закріплення, самоконтролю, та функції самоосвіти. [9]

1.2. Вимоги до мови та стилю навчальних видань

Мова навчального видання - основний засіб передачі інформації, реалізації основних функцій.

Є ряд вимог, які враховує редактор при аналізі мови і стилю навчального видання.

Мова навчального видання повинен бути ясним і чітким, зрозумілим для відповідної категорії учнів. Важливо, щоб у кожному конкретному випадку автор правильно вибрав тип викладу. Відомо, що існує опис, міркування і розповідь. Кожен тип викладу має свою специфіку, і необхідно, щоб він відповідав характеру матеріалу. Наприклад, розкриваючи теорему, автор повинен вдатися до міркування, описуючи розвиток процесу - до оповідання, даючи характеристику об'єкта - до опису. При цьому виклад має бути конкретним, переконливим.

Мова навчальної книги повинен бути пов'язаний зі специфічною мовою відповідної науки або сфери діяльності. Автору необхідно повно і коректно використовувати основний термінологічний фонд даної сфери діяльності, стандартизовану лексику і фразеологію.

При викладі матеріалу необхідно домогтися однаковості у постановці подібних проблем, у використанні термінів і понять, в розгортанні міркувань, у складанні формулювань, висновків.

Мова і стиль повинні відповідати прийнятим літературним нормам, підкорятися навчальним і загальноосвітнім завданням.

За цим принципом стоїть багато чого. По-перше, той, хто вивчає певну дисципліну, опановує та мовою цієї дисципліни, розширюючи власні мовні можливості. По-друге, мова навчального видання має бути бездоганний з точки зору правильного слововживання, так як учень опановує і нормами мови. Нарешті, мовні можливості учня вдосконалюються у зв'язку з опануванням даним предметом.

Особливе значення має робота редактора над термінами і поняттями. Головна вимога: всі терміни повинні розкриватися і пояснюватися по ходу розвитку теми.

Аналіз термінів і понять є важливою складовою частиною редакторської роботи. Нагадаємо їх значення.

Термін - це слово (або сполучення слів), що є точним позначенням певного поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя і т.п. Треба сказати, що в кожній області склалася своя терміносистема, яка постійно розвивається.

Поняття - логічно розчленована думка, що відображає загальні та істотні ознаки предметів і явищ.

Не всі поняття позначаються термінами, проте при вживанні понять у навчальному тексті необхідно забезпечувати позначення одним і тим же поняттям одного і того самого явища.

Треба сказати, що терміни розкривають професійну основу дисципліни - щось особливе, що характеризує даний предмет, виділяючи його з загальновживаної побутової лексики. Крім того, одним з показників оволодіння професією є добре знання випускником професійної лексики.

Редактор повинен постійно звертатися до державних та галузевих термінологічним стандартам, звіряючи термінологічну базу аналізованого твору літератури з існуючою системою усталених термінів і понять.

Проте слід пам'ятати, що у зв'язку з розвитком науки розвивається і система термінів. Введення нових термінів вимагає використання певних правил. Так, кожен термін повинен бути однозначний, висловлювати одне поняття, а кожне таке поняття має виражатися одним терміном.

Крім того, термін повинен вписуватися в систему природної мови.

Існують критерії редакторської оцінки терміносистеми навчального видання. Перш за все вона повинна відповідати рівню розвитку певної галузі науки і техніки, чинним стандартам і нормам мови. Саме тому для аналізу термінів використовують довідники та ДСТУ.

Крім того, редактору слід звернути увагу на те, щоб принципи вживання термінів і понять у даному виданні були єдині. Наприклад, якщо в стандарті поряд з повною є коротка форма терміна, слід вжити коротку форму. Відомо, що повна форма, як правило, дається у вигляді словосполучення, що ускладнює засвоєння навчального матеріалу.

Важливо також визначити доцільність використання того чи іншого терміна. Так, кількість термінів у підручнику для студентів молодших курсів має бути меншою за кількість термінів підручника для студентів старших курсів. Тут можна враховувати так звану «допустиму норму» запровадження нових термінів на частку навчального матеріалу для одного заняття, запропоновану В. Бейлінсон, яка передбачає від одного до дев'яти термінів-понять різної якості в термінологічному складі навчальної видання.

Редактору слід враховувати багатозначність загальновживаних термінів. Відомо, наприклад, що поняття «культура» має до 300 визначень, «метод навчання» - до 60, «технологія» - понад 200. Подібних прикладів безліч.

Ясно, що редактор повинен ретельно слідкувати за тим, щоб в даному творі кожен термін мав на увазі тільки одне поняття. У разі ж, коли вживається визначення, яке відрізняється від традиційного або загальновживаного своїм змістом, воно повинно бути роз'яснено. Тут необхідно показати, який аспект визначається поняття мається на увазі. Справа в тому, що кожне наукове визначення розкриває той чи інший аспект поняття, виражає ступінь узагальнення і широти охоплення визначених сторін і ознак. Включення в навчальний твір термін, що позначає якийсь аспект явища, який звучить в даній терміносистемі по-новому, вимагає пояснення.

Терміни та поняття, що вводяться в навчальну книгу, виконують функцію системоутворюючого елемента в структурі навчального матеріалу, причому вони акцентують увагу учня на окремих фрагментах тексту. Своєрідну роль відіграє у навчальній книзі дефініція (визначення, що враховує тільки зовнішні ознаки предмета). Вона може включатися не тільки в текст, а й в апарат видання, наприклад в анотований покажчик.

Мистецтво введення терміна в навчальний текст набуває великого значення для оволодіння матеріалом, засвоєння його змісту, так як терміни і поняття концентрують увагу учня на основних процесах та явищах галузі промисловості, культури чи галузі знання, структурують матеріал, дають можливість пізнати методи і аспекти характеристики об'єктів і явищ. Аналізуючи терміносистему навчальних книг, редактор повинен орієнтуватися на основні вимоги до вживання термінів і понять, що включаються у твір.

.Работа редактора над апаратом навчального видання

Теорія навчальних видань виділяє три складові апарату: апарат орієнтування, апарат організації засвоєння матеріалу, апарат обробки видання в цілому (схема 4).

Навчальне видання

Твір навчальної літератури Апарат навчального видання

Орієнтування Організації засвоєння матеріалу Обробки видання в цілому

Основний текст

Пояснювальні тексти

Додаткові тексти

Апарат орієнтування включає передмову, примітки, висновок, бібліографічні матеріали, покажчики, додатки, словники, списки скорочень, умовних позначень, системи рубрикації і шрифтових виділень.

До елементів апарату організації засвоєння матеріалу (методичного апарату) відносять питання, вправи, завдання.

Апарат видання в цілому загалом схожий з апаратом будь-якого іншого виду літератури, але має свої особливості (про які говориться нижче).

Не можна сказати, що складові апарату абсолютно самостійні і незалежні. Немає. Вони перетинаються при забезпеченні тих чи інших функцій, тісно взаємопов'язані і готуються з урахуванням один одного.

Як правило, автор основну увагу приділяє власне твору і меншою мірою займається апаратом видання. Завдання редактора - визначити необхідність включення кожного елемента у видання і достатність запропонованих автором елементів для апарату організації засвоєння матеріалу і для апарату орієнтування.

Що ж стосується апарату обробки видання, то деякі його елементи готує редактор, підготовку інших просить забезпечити автора або доручає фахівця (наприклад, складання предметного покажчика).

Розглянемо основні напрями роботи редактора над апаратом навчального видання.

У завдання апарату орієнтування входить допомога обучаемому найбільш повно оволодіти знаннями з даного видання і найбільш ефективно використовувати його. Елементи апарату орієнтування повинні забезпечувати розвиток в учнів інтересу до предмета.

Елементи апарату - передмову, короткі доповнення, пояснення, уточнення до основного тексту, дані у вигляді приміток, а також висновок. Особливу увагу при аналізі змісту цих матеріалів необхідно приділити організаційно-методичної частини. У передмові бажано розкрити логіку вивчення предмета, виділити його основні і найбільш складні аспекти, показати можливість отримання додаткової інформації з інших джерел. У передмову можуть бути включені характеристики позиції автора по відношенню до найважливіших аспектів дисципліни, принципів підходу до оволодіння знаннями, значущості даної дисципліни для вивчення інших предметів або для практичного використання результатів.

У передмові необхідні також вказівки на те, як працювати з даним навчальним виданням.

Розглядаючи передмову, редактор повинен оцінити повноту та правильність характеристики курсу в цілому, видів навчальної роботи, які необхідно використовувати при його вивченні, ролі даного видання в оволодінні певним обсягом інформації. Необхідно оцінити методичні аспекти передмови, спираючись на установки вивчення курсу.

Короткі доповнення, пояснення, уточнення до основного тексту, дані у вигляді приміток, редактор розглядає у двох площинах: зв'язок з основним текстом і правильність розміщення приміток на смузі (всередині тексту, підрядкові, затекстовий).

Висновок, який завершує виклад навчального курсу, також може мати методичний характер. Його призначення - допомогти учню підсумувати отримані знання.

Редактору слід аналізувати цей розділ, виходячи насамперед з цільового призначення даного елемента апарату, підвести риску під пройденим матеріалом, узагальнити його, зробити акцент на головному. Можна включити на закінчення міркування про місце дисципліни в системі знань, про можливості більш глибокого оволодіння змістом.

При аналізі укладення редактору необхідно виявити зв'язок укладення зі змістом навчального курсу, а також зі змістом тієї сфери діяльності, що його відображає. Крім того, важливо, щоб висновок, доповнення, пояснення і передмова не дублювали, а доповнювали й поглиблювали зміст один одного.

Апарат організації засвоєння матеріалу (методичний апарат) - найважливіша складова апарату навчального видання, а також дидактичної системи. Включає питання, вправи, завдання. Особливо важливий методичний апарат для шкільних підручників.

У завдання даної складової апарату входять забезпечення додаткового опрацювання матеріалу, формування у студента прагнення самостійно контролювати себе, показ можливостей застосовувати теоретичні знання на практиці і самостійно приймати рішення.

Правильно розробити апарат організації засвоєння матеріалу перш за все повинен автор. При підготовці такого апарату головним є добре знання можливостей читачів, які апарат вирішує.

Наприклад, у підручнику з математики для першого класу (М. І. Моро, С. В. Степанова, М.: Просвещение, 1996) знаходимо цікаве рішення посилення дидактичних властивостей книги. Останній розділ підручника називається «Чого ми навчилися». Він присвячений тих питань, якими хлопці опанували, вивчаючи книгу. Але параграфи розділу переводять учня на новий щабель у порівнянні з відповідними частинами, які вже вивчені. У цьому розділі п'ять параграфів, які розкривають отримані учнем знання:

1. Вважати. 2. Читати і записувати числа. 3. Порівнювати числа. 4. Додавати і віднімати числа. 5. Вирішувати завдання.

Кожен параграф містить завдання, що відповідають його назві. Виконуючи їх, учень перевіряє себе і ще раз «проходить» підручник. Але саме вдале завдання у п'ятому параграфі: «Склади і виріши завдання по малюнках». У цьому завданні міститься узагальнююче начало, спонукає учня до творчості.

Запитання і завдання можуть мати самий різний характер. Так, якщо їх мета - просте закріплення матеріалу, повторення найбільш важливих місць параграфа (часто такі питання використовують у шкільних підручниках), а також формування звички до самоконтролю, то питання прості, елементарні й будуть витікати безпосередньо із змісту розділу. Наприклад, у навчальному посібнику «Сертифікація для студентів вузів (М.: Логос, 2000) дані питання до розділів, які передбачають тільки повторення вивченого матеріалу:

«Контрольні питання:

1.Назовите основні методи оцінки відповідності, які застосовуються при сертифікації.

2.В чому полягає завдання вимірювань, випробувань і контролю?

3.Перечислите основні види випробувань, що застосовуються при сертифікації ...».

Решта питань аналогічні. Повторюємо, що подібний підхід до складання питань реалізує тільки одну задачу - забезпечення самоконтролю. При цьому всі інші завдання апарату організації засвоєння матеріалу (формування інтересу до професії, використання отриманих знань на практиці, формування навичок прийняття рішень і т.д.) не реалізуються. Вони були б реалізовані, якби назване посібник включало конкретні вправи, варіанти умов сертифікації і різного роду завдання.

Однак редактор не повинен формально підходити до оцінки питань і завдань. Цей елемент апарату визначається ще й особливостями дисципліни. На перший погляд може здатися, що автори мали б урізноманітнити питання. Але оскільки предмет допомоги цілком орієнтований на конкретну практику і включає певні жорсткі нормативи оцінки та методику її здійснення, автори, очевидно, мали на меті саме закріплення конкретних знань.

Так чи інакше редактор разом з автором, орієнтуючись на визначення автором мети апарату, повинні досліджувати його, враховуючи особливості предмета.

Хорошим прикладом творчого ставлення до розробки методичного апарату може служити навчальний посібник Б. Головко «Теорія і практика фотореклами» (М., Изд-во МГУП, 2001). Завдання, які дані в розділах «Ключові питання», відрізняються різноманітністю, пов'язані з розділами, до яких належать, а також з предметною областю дисципліни в цілому, причому в окремих випадках вони за змістом ширше конкретного розділу, що змушує учня залучати додатковий матеріал з дисципліни . Ось лише три приклади з розділу «Масова інформація, масова комунікація, масова фотореклама»:

«У яких видах і типах періодики використовується фотореклама?»

«Аналітики вважають, що 65% ефірного часу і більше 40% газетно-журнального обсягу займають матеріали, зроблені журналістами на замовлення (як різновид« прихованої »реклами). Ваша думка. "

«Яке значення в мистецтві фоторекламного творчості надається чиннику візуальної і вербальної цілісності?» (Стор. 56).

Щоб відповісти на ці та подібні питання, учень повинен не тільки звернутися до розділу, а й залучити додаткову літературу. Ясно, що функції цих питань досить широкі - спонукати до самостійного мислення, сформувати інтерес до майбутньої професії, навчити широко бачити проблему.

Організатором та безпосереднім укладачем окремих елементів апарата обробки навчального видання в цілому є редактор. Редактор повинен пам'ятати, що в даному випадку необхідно використовувати при підготовці апарату існуючі ГОСТи і ОСТи, які визначають вимоги практично до кожного елементу.

Однак у навчальному виданні є свої особливості. Так, анотація - це коротка характеристика видання з точки зору змісту, цільового призначення. читацької адреси, форми та інших особливостей. Анотація використовується при відборі видань, а також в організації рекламних кампаній. Тому інформація, зазначена у неї, повинна мати рекомендаційний характер. Крім того, у навчальному виданні для вузу важливо точне вказівку спеціальності або напряму підготовки студентів, так як для різних напрямків готуються свої видання.

Редактор насамперед оцінює відповідність анотації змісту видання, а також стежить за правильністю складання бібліографічного опису видання, яке передує анотації.

Зміст (зміст) - складова частина апарату. Як правило, зміст використовується в монографії, вміст у збірнику.

Зміст має включати найменування всіх розділів і підрозділів видання. Слід пам'ятати, що перелік найменувань розділів відображає структуру дисципліни та окреслює коло розглянутих в навчальному виданні питань. Заголовки визначають особливості підпорядкування розділів. Тому їх виділяють за допомогою шрифтів різної жирності, курсиву і червоних рядків. Це дозволяє показати у змісті взаємозв'язок і супідрядність частин тексту.