1. Лакофарбові товари: призначення, класифікація, споживні властивості, асортимент.

Призначення: захист матеріалів та виробів від несприятливого впливу оточуючого середовища; підвищення естетичних властивостей матеріалів і виробів; поліпшення сан-гігієн стану житла; захист виробів від забруднення та належного догляду за ними; декоративне оформлення житла

Види: оліфи; лаки; фарби; ґрунтовки; шпаклівки; розчинники і розріджувачі; пігменти; сикативи

Оліфами називають переважно перероблені рослинні олії. Їх застосовують для одержання лакофарбових покриттів як самостійно, так і в суміші з фарбовими пігменти і різноманітними смолами. До оліф належать також розчини алкідних смол. Оліфи: натуральні, напівнатуральні

Лаками наз. розчини смол в органічних розчинниках. Після висихання вони утворюють на поверхні виробів, що покривають ними, тверді, прозорі і блискучі плівки, що виконують захисні та декоративні ф-ії. Їх застосовують для лакування пофарбованих поверхонь виробів. На їх основі готують грунтовки та шпаклівки. Велика к-ть лаків застосовується для вир-ва емалевих фарб.

КЛАСИФІКАЦІЯ. За призначенням: 1)для зовн.робіт; 2)для внутр.оздоби; 3)для художніх робіт; 4)стійкі до агресивних середовищ; 5)термостійкі; 6)електроізоляційні; 7) лаки спеціального призначення. За природою плівкоутворення: масляні, виготовлені на основі рослинних масел і деяких природних і синтетичних смол; смоляні, виготовлені на основі природних і синтетичних смол; ефіроцелюлозні, виготовлені на основі ефіріф целюлози; асфальтобітумні, виготовлені на основі природних і штучних асфальтів та бітумів. Від характеру плівкоутворення лаки підрозділяють на 2 групи: 1)які утворюють тверді плівки винятково за рахунок випару летючих розчинників, що утримуються в них. Їх плівки термопластичні, рохчинні в органічних розчинниках (спиртові лаки, нітролаки, асфальтобітумні); 2) які утв.плівки не тільки за рахунок випару розчинників, а й у результаті різних хім.перетворень плівкоутворюючих речовин. Їх плівки не плавляться та не розчиняються (епоксидні лаки, що не містять розчинників).

Масляні лаки – розчини смол та росл.олій з сикативами в орг.розчинниках. В асортименті МЛ розрізняють лаки загального призначення та спец.призначення. Смоляні лаки – розчини синтет.чи природних смол в орг.розчинниках. Висихають за 1-4години. В зал від використаних смол под.на: спиртові лаки, алкідні, ненасичені поліефірні, поліакрилові, поліуретанові, епоксидні. Нітроцелюлозні лаки – розчини нітроцелюлози з іншими плівкоутворювачами та пластифікаторами в летких орг.розчинниках. Плівки їх безколірні та прозорі, швидко висихають (до 1 години). Переваги: висока вологостійкість, твердість та мех.міцність плівок, легкість виправлення дефектів. Недоліки: низька світлостійкість, висока горючість, слабка адгезія, розтріскування на згинах. Асфальтобітумні лаки – вязкі розчини нафтових бітумів, а також камяновугільних пеків в бензині – розчиннику, скіпідарі. Їх отримують з дешевої сировини. Утворюють блискучі чорні плівки. Переваги: висока вологостійкість, хім.стійкість, електроізоляційні влас-ті. Недоліки: низька теплостійкість плівок, слабка стійкість до прямих сон.променів, що визивають руйнування

Фарби: олійні, емалеві, водо дисперсні, клейові, силікатні, худ.фарби, спец. призначення

Споживні властивості: Вязкість рідини, що містить плівкоутворювальну речовину, не повинна бути надто високою, щоб не утруднювати роботу малярським пензлем. При підвищенні вязкості лакофарбовий склад погано розливається та не повністю заповнює пори та нерівності поверхні, що погіршує адгезію покриття. Концентрація повинна бути достатньою, бо тільки тоді досягається необхідна товщина та тривкість плівки. Швидкість висихання ЛФ складів визначається швидкістю випару летючих розчинників або швидкістю хімічних процесів, які протікають у плівкоутворювачі під дією кисню повітря тепла, каталізаторів та речовин для затвердіння. Розрізняють 2 види висихання: від пилу та повне висихання. Основні властивості ЛФ покриттів хар-ся їх механічними та декоративними властивостями, адгезійною спроможністю, стійкістю до впливу навколтишнього середовища. Механічну тривкість покриттів оцінюють за розмірами твердості, гнучкості (еластичності), тривкості на удар, стійкості до стирання. Покриття за декоративсними влас-ми пов.відповідати функціональному призначенню та умовам експлуатації. Декоративні влас-ті покриттів хар-ся кольором, блиском, фактурою та класом. За ступенем блиску: матові, глянсові, напівматові, напівглянсові. Адгезія оцінюється тривалістю прилипання ЛФ покриття до поверхні виробу. Стійкість до впливу оточуючого середовища є найважливішою властивістю ЛФП. Її оцінюють за стійкістю до впливу вологи, світла, низьких та високих температур.