Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття судової підвідомчості ци­ вільних справ суду.

2. Розкрийте зміст імперативної підвідомчості цивільних справ.

3. Ким може здійснюватися захист цивільних прав, крім судів загальної юрисдикції?

4. Назвіть критерії підвідомчості суду загальної юрисдикції цивільних справ.

5. Охарактеризуйте види підвідомчості цивільних справ.

6. Проаналізуйте загальні правила визначення підвідом­ чості суду.

7. Назвіть категорії справ, які підвідомчі судам загальної юрисдикції.

8. Які зміни внесені до визначення юрисдикції новим ЦПК України?

120

Розділ 11. ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

і і. і. Поняття і види підсудності

При порушенні цивільних справ після позитивного вирішення питання щодо підвідомчості певної цивільної справи суду важливим є питання щодо того, який суд її буде розглядати. Для цього в цивільному процесі розглядається питання підсудності.

Система судів України, яка зараз знаходиться в стані реформування, закріплена в Законі України „Про судоустрій" від 7 лютого 2002 р.

Судова система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок:

1) місцеві суди; 2) апеляційні суди, Апеляційний Суд України; 3) Вищі спеціалізовані суди України; 4) Верховний суд України.

Підсудність - це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається, з одного боку, нормами права, які визна­чають повноваження конкретного суду, а з іншого — характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компе­тенцію в сфері вирішення цивільних справ судами загальної юрисдикції. Тому підсудністю називається коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції даного суду.

Підсудність згідно з чинним законодавством поділяється на функціональну, родову і територіальну.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окре­мих ланок судової системи України на підставі виконуваних

121

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

ними функцій. Районні, районні в містах, міські, міськрайонні суди, військові суди гарнізонів виступають судами першої інстанції, виконуючи функцію розгляду й вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству.

Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують справи по першій інстанції; 2) перевіряють в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції; 3) переглядають у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення і ухвали, що набрали законної сили.

Верховний Суд України є судом касаційної інстанції, переглядає рішення за винятковими обставинами і продовжує здійснювати інші надані йому повноваження.

Згідно з Законом України „Про судоустрій" в Україні передбачено створення Апеляційного Суду України, який буде розглядати апеляції на рішення обласних та прирівняних до них судів, коли вони були судами першої інстанції.

Родова підсудність - це розподіл підвідомчих судам цивільних справ між судами різних ланок, які входять до системи судів загальної юрисдикції, що діють як суди першої інстанції.

Критеріями такого розподілу є рід (категорія) справи, особливість суб'єктного складу сторін у спорі, наявність процесуальної ініціативи вищестоящого суду чи вказівки вищестоящого суду.

Правило про родову підсудність викладено, перш за все в СТ.123 ЦПК.

Місцеві (районні, районні у містах, міськрайонні та міські) суди розглядають і вирішують всі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, котрі

ВІДНеСеНІ ДО КОМПеТеНЦІЇ ІНШИХ СУДІВ (Ч.1 СТ.123 ЦПК).

Місцевим судам підсудні: 1) позовні справи, що випли­вають з цивільних, трудових, кооперативних і сімейних правовідносин, у яких хоча б однією стороною є громадянин;

122

2) окремі справи, що виникають з адміністративних право­відносин (ст.236 ЦПК); 3) справи окремого провадження (ст.254 ЦПК); 4) справи за участю іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних підприємств і організацій та деякі інші справи.

До ланки місцевих судів входять спеціалізовані військові суди, які згідно з п.1 СТ.19 Закону України „Про судоустрій" здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

У нашій державі діють військові суди гарнізонів як місцеві суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил як апеляційні суди.

Військовим судам гарнізонів, відповідно до ч.2 ст.123 ЦПК, підсудні як судам першої інстанції цивільні справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення посадових осіб і органів військового управління крім тих, які підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи щодо захисту честі і гідності, сторонами в яких є військовослужбовці і військові організації; інші справи, пов'язані з захистом прав і свобод військовослужбовців і інших громадян, прав і законних інтересів військових частин, установ і організацій.

Військовим апеляційним судам регіонів, апеляційному суду Військово-Морських Сил на підставі п.2 ст.18 Закону України „Про судоустрій" як судам першої інстанції підсудні справи за скаргами на незаконні дії і рішення військових посадових осіб і органів військового керівництва на рівні військових з'єднань і вище.

Основним суб'єктним критерієм для визначення юрис­дикції військових судів є належність до військовослужбовців, військово-зобов'язаних, які скликані на військові збори, окремих працівників оборонних підприємств.

Після тривалих дискусій у Верховній Раді України новим цивільно-процесуальним законодавством військові суди позбавлені права розглядати і вирішувати цивільні справи.

123

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Відповідно до ст. 107 нового ЦП К України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Апеляційним судам по першій інстанції підсудні справи по скаргах на рішення, чи дії бездіяльність дільничних і територіальних комісій з виборів Президента України (ст.243⁶ ЦПК); на рішення, дії чи бездіяльність окружних виборчих комісій чи їх членів, що стосуються виборів народних депутатів України (ст.243¹² ЦПК); справи по скаргах на рішення місцевих державних органів, прийняті у відношенні релігій­них організацій (ст.248¹² ЦПК); справи по клопотаннях про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про його визнання таким, що не підлягає примусовому виконанню (ст.ст. 4, 11 Закону України 28 листопада 2001р. „Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів").

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил, що також відносяться до числа апеляційних, підсудні справи по скаргах на дії і рішення військових посадових осіб і органів військового управління на рівні військових з'єднань і вище.

За суб'єктним критерієм переважна більшість справ, де позивачами чи відповідачами є фізичні та юридичні особи, державні органи і установи, є місцеві суди.

З урахуванням тільки суб'єктного критерію родової підсудності обласному (й іншим апеляційної) суду підсудні справи будь-якої категорії, у яких однією з сторін є районний (міський) суд (ст.124 ЦПК).

Військовому суду регіону, Військово-Морських Сил підсудні справи, в яких однією зі сторін є гарнізонний (місцевий) суд. Відповідно до ст. 108 нового ЦПК України підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.

124

Відповідно до третього критерію - наявності процесуальної ініціативи вищестоящого суду - Голова Верховного Суду України, його заступники, а також Голова Верховного Суду АРК, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, військових судів регіонів, ВМС у рамках своєї компетенції вправі витребувати будь-яку цивільну справу, яка знаходиться в провадженні того чи іншого суду в рамках їх компетенції, і прийняти її до власного провадження. Ст.133 ЦПК передбачає їх право зробити це за клопотанням сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, за заявою прокурора, а також за власною ініціативою.

У переважній більшості випадків суди вищої інстанції користуються цим правом при розгляді складних справ, справ, які мають значний суспільний резонанс, є принциповими для формування судової практики в даному регіоні. Але за будь-яких обставин суди вищої інстанції можуть вилучати з провадження районного й інших місцевих судів тільки одну справу, але ніяк не категорію цивільних справ.

Відповідно до четвертого критерію - вказівки вищестоящого суду - апеляційний суд може виступати як суд першої інстанції в тому випадку, коли Верховний Суд України скасує в касаційному порядку всі рішення і вкаже на необхідність вирішення цієї справи по суті апеляційним судом.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство передбачає, що Верховний Суд України розглядає по першій інстанції цивільні справи, які виникають з державних і адміністративних правовідносин: по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії (ст.243¹² ЦПК), а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України (ст.243⁶ ЦПК); по скаргах на рішення державного органу України у справах релігій, прийняті відносно релігійних організацій (ст.248² ЦПК); за поданнями Міністерства юстиції України щодо анулювання реєстраційного посвідчення політичної партії у випадках, зазначених у ст.ст. 11, 24 Закону України

125

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

від 5 квітня 2001 р. „Про політичні партії в Україні", про заборону діяльності профспілок і їх об'єднань зі статусом всеукраїнських і республіканських.

Верховним Судом України визначається також підсуд­ність справ по першій інстанції, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, на особливих режимних об'єктах, розташованих на території України.

За п'ятим критерієм, визначеним ст.133 ЦПК, місцевий суд чи будь-який інший суд, у провадженні якого знаходиться справа, може передати її на розгляд іншого суду, якщо суд визнає, що даний позов зручніше розглянути в суді за місцем проведення найголовніших дій, які підлягають перевірці, та коли прохання відповідача, місце перебування якого було невідоме, про передачу справи за місцем його дійсного проживання буде визнане таким, що заслуговує задоволення.

Територіальна підсудність необхідна в цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі суду цивільні справи між окремими судами усередині кожної ланки судової системи в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція кожного з цих судів.

Визначити територіальну підсудність - це значить устано­вити, у якому конкретному суді повинна бути розглянута і вирішена дана цивільна справа. Ця підсудність визначає територіальну компетенцію кожного суду з вирішення цивільних справ.

Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності. У залежності від місця знахо­дження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв'язку між справами. До них відносяться:

• загальна територіальна підсудність (ст.125 ЦПК);

• альтернативна підсудність (статті 126, 127 ЦПК);

• договірна підсудність (ст.129 ЦПК);

• виняткова підсудність (ст.130 ЦПК);

• підсудність кількох пов'язаних між собою справ (ст.131 ЦПК).

126

Встановлення різних видів територіальної підсудності передбачає в одних випадках надання визначеній стороні пільг для захисту своїх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, а в інших - створення найбільш сприятливих умов для вирішення спору.

Правила загальної територіальної підсудності поля­гають у тому, що за загальним правилом позови пред'явля­ються в суді за місцем проживання відповідача.

Позови до державних підприємств, установ, коопе­ративних організацій, їх об'єднань, інших організацій, які користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління (ст.125 ЦПК).

Правила про загальну територіальну підсудність, які містяться в ст.125 ЦПК, спрямовані на те, щоб попередити пред'явлення необгрунтованих позовів і захистити від зайвих витрат відповідачів, оскільки подання позову не за місцем їх проживання чи знаходження пов'язане з певними матеріаль­ними витратами. Разом з тим такий підхід не зачіпає майнових інтересів позивачів, адже у випадку задоволення судом позову їх витрати компенсуються за рахунок відповідача на підставі СТ.75 ЦПК. Таким чином, можна зробити висновок про те, що правила про загальну територіальну підсудність встановлені законом в інтересах відповідача.

Альтернативною є підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в одному з кількох судів, - або по місцем проживання відповідача, або за місцем свого проживання, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання угоди (ст.ст. 126-127 ЦПК).

Так, позови щодо стягнення коштів на утримання (алі­менти) і про встановлення батьківства, позови робітників і службовців, які випливають з трудових правовідносин, позови, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок і раціона­лізаторську пропозицію, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

127

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годуваль­ника, можуть пред'являтися позивачем за його місцем проживання, місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди.

Варіант вибору з двох судів - суду за місцем проживання позивача чи за місцем знаходження відповідача - встановлений частиною третьою ст.126 ЦПК для позивача по позовах про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, зв'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, неза­конним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням як запобіжного заходу взяття під варту, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частини п'ятої ст.126 ЦПК позови громадян, що пов'язані із захистом їх прав як споживачів товарів (робіт, послуг), можуть бути подані за їх вибором за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди чи за місцем виконання договору.

Перша група випадків полягає в тому, що до числа судів, один із яких може вибирати позивач, обов'язково входить і суд за місцем проживання позивача. Сюди відносяться правила, що містяться в частинах 1, 3, 5, 11 і 12 ст.126 ЦПК.

До суду за місцем проживання позивача можуть пред'яв­лятися позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними в установленому порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби, недоумства, а також з особами, засудженими за здійснення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років.

Частина 12 ст.126 ЦПК допускає пред'явлення позову про розірвання шлюбу в суді за місцем проживання позивача і тоді, коли при позивачу є неповнолітні діти або йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїжджати до місця проживання відповідача важко. При цьому слід підкреслити,

128

що якщо у всіх попередніх випадках суд обирається за розсудом позивача, то в останніх випадках закон містить оціночні категорії: стан здоров'я, поважні причини, складнощі виїзду до місця проживання відповідача. Звідси випливає, що позивач може лише виявити ініціативу щодо розгляду справи в суді за місцем свого проживання і надати документи, що підтвер­джують складність виїзду до суду за місцем проживання відпо­відача. Остаточне ж рішення щодо розгляду справи за місцем проживання позивача в двох останніх випадках приймає суддя.

Друга група правил про альтернативну підсудність не передбачає в якості одного із можливих судів суд за місцем проживання позивача. До числа альтернативних судів закон відносить суди за місцем заподіяння шкоди, за місцем знахо­дження майна відповідача, його тимчасового перебування або знаходження тощо.

Так, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися до суду за місцем проживання відповідача або за місцем заподіяння шкоди (ч.4 ст.126 ЦПК).

Відповідно до 4.7 ст.126 ЦПК позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження його майна чи за місцем його тим­часового перебування або знаходження, за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача. У цьому випадку позивач має право вибору одного з кількох можливих судів. При цьому закон вводить своєрідні категорії: місце тимчасового перебування або місце постійного проживання відповідача, постійного заняття відповідача (роботи, навчання тощо).

Позови про стягнення збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення винагороди за допомогу у спасінні на морі згідно з ч.Ю ст.126 ЦПК можуть пред'являтися також і за місцем знаходження судна чи відповідача або порту приписки судна.

Альтернативною є і підсудність, названа в ЦПК підсудністю за місцем виконання договору. Відповідно до ст. 127 ЦПК

9'⁴ 129

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

позови, що випливають з договорів, де зазначено місце виконання, або виконати які через їх особливості можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання договору чи відповідно до СТ.125 ЦП К за місцем проживання відповідача чи за місцем знаходження органу управління юридичної особи, що є відповідачем.

До правил альтернативної підсудності відноситься і ч.і СТ.131 ЩІК, згідно з якою позов до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являється за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

За правилами альтернативної підсудності пред'являються також скарги і заяви по деяких категоріях непозовних справ (ст.ст. 244, 248¹⁷, 249 ЦПК).

Договірна підсудність згідно зі ст.129 ЦПК передбачає, що сторонам надається право договором встановлювати підсудність конкретної справи. До даного правила від­носиться і можливість для подружжя за їх бажанням пред'явити позов про розірвання шлюбу за місцем про­живання одного з них (ст.126 ЦПК). Але у всіх випадках договором не можна змінити родову і виняткову підсудність та після його підписання в подальшому скористатися правилами загальної чи альтернативної підсудності, так як виконання договору про встановлення підсудності для сторін є обов'язковим.

Встановлення договірної підсудності спрямоване на забезпечення сторонам можливості самим визначити суд, де з максимальною зручністю може бути розглянута їх справа. Однак, коли судом буде встановлено, що договірна підсудність порушує інтереси однією із сторін або третіх осіб, такий договір визнається недійсним, і тоді застосовуються загальні вимоги підсудності.

Винятковою підсудністю називається встановлена законом підсудність окремих категорій справ одному строго визначеному суду, виключаючи можливість її розгляду будь-

130

яким іншим судом. Стаття 130 ЦПК встановлює чотири випадки виняткової підсудності.

Позови про право на будівлю, про виключення майна з опису належить пред'являти тільки до суду за місцем знахо­дження цього майна або його основної частини.

Позови про порядок користування земельними ділянками розглядаються районним ( міським, міськрайонним) судом за місцем знаходження земельної ділянки. Це правило обумов­лене тим, що при розгляді і вирішенні цих справ часто буває необхідним огляд на місці чи здійснення інших дій щодо перевірки.

Позови кредиторів спадкодавця, пред'явлювані до прийняття спадщини спадкоємцями, підсудні судові за місцем знаходження спадкованого майна або його основної частини. Але якщо спадковане майно вже прийняте спадкоємцями, позови до них пред'являються за правилами загальної підсудності.

Позови до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, пасажирів чи багажу, пред'являються за місцем знаходження управління транспортної організації. Це обумовлено тим, що справа повинна розглядатися там, де була подана і розглядалася претензія до перевізника.

За правилами виняткової підсудності розглядається ряд непозовних справ. Так, з числа справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, за правилами виняткової підсудності розглядаються: скарги на неправильності в списках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, подаються до районного (міського) суду за місцем розташування відповідної виборчої дільниці (ст.238 ЦПК); до суду за місцем знаходження відповідної виборчої комісії подаються скарги на рішення і дії виборчих комісій (ст.243¹ і СТ.243" ЦПК); скарги, заяви на рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій з виборів народних депутатів України розглядаються обласним судом (і іншими апеля­ційними судами) за місцем знаходження виборчої комісії (ст.243¹¹ ЦПК) і ін.

131

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Справи окремого провадження розглядаються відповідно до правил саме виняткової підсудності. Так, заява про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним подається до суду за місцем його проживання, а якщо він перебуває на лікуванні, - то за місцем знаходження ліку­вального закладу (ст.256 ЦПК).

Відповідно до СТ.261 ЦПК справи про визнання гро­мадянина безвісно відсутнім або про оголошення громадяни­на померлим розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання заявника. Заяви про встановлення непра­вильності запису в актах громадянського стану подаються також до суду за місцем проживання заявника (ст.267 ЦПК). Судом за місцем проживання заявника розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст.272 ЦПК).

Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника розглядаються судами за місцем знаходження установи, що видала цей цінний папір (ст.276 ЦПК), а скарги на нотаріальні дії чи на відмову в їх здійсненні подаються до суду за місцем знаходження державної нотаріальної контори або іншого органу чи посадової особи, яка вчинила нотаріальну дію чи відмовилася її вчинити (ст.285 ЦПК).

У новому ЦПК замість терміна "виняткова підсудність" вживається термін "виключна підсудність".

Підсудність по зв 'язку справ встановлюється для кількох пов'язаних між собою справ, які підсудні різним судам однієї ланки судової системи. Доцільність цього виду територіальної підсудності диктується можливістю зекономити час та більш повно з'ясувати дійсні обставини справи в результаті зосе­редження фактичного і доказового матеріалу в одному суді. По зв'язку справ розглядаються позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях. У такому випадку позов буде пред'явлений за місцем знаходження або місцем проживання одного з відповідачів за вибором позивача (ч.іст.131 ЦПК).

132

Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'яв­ляється в суді за місцем розгляду первісного позову (ч.2 ст. 131 ЦПК).

Позови третіх осіб, незалежно від роду справи і предмета спору, розглядаються у тому ж суді, у якому заявлений позов позивача до відповідача.

Цивільний позов, що витікає з кримінальної справи, розглядається, в основному, одночасно з кримінальною справою. Однак, якщо він не був заявлений чи не був вирі­шений при провадженні кримінальної справи, то пред'яв­ляється в порядку цивільного судочинства за правилами про підсудність, встановленими цивільним процесуальним зако­нодавством (ч.З СТ.131 ЦПК).

У той же час цивільний позов у кримінальному процесі зберігає підсудність кримінальної справи, якщо не виділяється у самостійне провадження.

Крім того, необхідно виділяти колегіальну та одноособову підсудність (ст.124¹ ЦПК). У місцевих та прирівняних до них судах суддею одноособово розглядаються всі цивільні справи. Колегіально повинні розглядатися справи про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення батьків­ства в разі скасування рішення, постановленого одноособово.

Колегіально розглядаються справи в апеляційній і каса­ційній інстанціях, а також скарги на рішення та дії Центральної виборчої комісії, які розглядаються Верховним Судом України як судом першої інстанції.