135. Стадії допиту і завдання, які вирішуються на кожній із них.

Завданням допиту є одержання якомога повних, достовірних і об’єктивних відомостей (інформації) стосовно обставин злочину, який розслідується або перевірка вже наявної інформації.

Умовно допит складається із двох стадій:

І. Стадія підготовки до допиту;

ІІ.Робоча стадія, яка своєю чергою складається із наступних етапів:

1. вступний етап,

2. етап вільної розповіді,

3. етап запитань – відповідей,

4. завершальний етап.

1. Підготовка до допиту, реалізується шляхом виконання наступних заходів та міроприємств, а саме:

а) визначення кола осіб, які підлягають допиту;

б) визначення послідовності їх допиту (за умови що допиту підлягають декілька осіб);

в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підозрюваним (обв.);

г) визначення предмету допиту з урахуванням можливості його корегування;

д) вивчення особи допитуваного;

е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

ж) вивчення питань, що відносяться до спеціальних знань, котрі можуть виявитись потрібними під час допиту, скориставшись для цього консультаціями спеціалістів тощо;

з) визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовка;

и) визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;

і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначивши можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього обрати найдоцільні способи встановлення психологічного контакту тощо;

ї) складання плану допиту.

136. Стадії допиту свідка.

Умовно допит складається із двох стадій:

І. Стадія підготовки до допиту;

ІІ.Робоча стадія, яка своєю чергою складається із наступних етапів:

5. вступний етап,

6. етап вільної розповіді,

7. етап запитань – відповідей,

8. завершальний етап.

Порядок допиту свідка наступний:

• встановлення особи свідка, що з’явився за викликом;

• роз’яснення йому прав і обов’язків свідка;

• роз’яснення змісту с. 69, 69^-1 , 70 КПК;

• попередження про кримінальну відпоідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) та відмову від показань (ст. 385 КК);

• встановлення стосунків свідка з іншими учасниками процесу, якщо такі відомі йому;

• пропозиція викласти відомі йому факти, що стосуються обставин справи;

• постановка у необхідних випадках доповнюючих, уточнюючих та контрольних запитань;

• попередження в кінці допиту (в необхідних випадках) про нерозголошення даних попереднього розслідування (ст. 121 КПК + 387 КК).

137. Завдання слідчого під час прослуховування вільної розповіді в процесі допитів.

138. Підготовка до допиту обвинуваченого.

Підготовка до допиту, реалізується шляхом виконання наступних заходів та міроприємств, а саме:

б) визначення послідовності їх допиту (за умови що допиту підлягають декілька осіб);

в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин,Слідчий завчасно, на етапі підготовки:робить закладки у потрібних місцях матеріалів справи, виписує прізвища, адреси, систематизує письмові документи та речові докази. Підготовлені для пред’явлення у відповідній послідовності на допиті докази, покликані, у разі прогнозованої потреби, відіграти роль тактичних (інформаційних у цьому разі) ударів, скерованих на руйнування можливої протидії слідству.г) визначення предмету допиту з урахуванням можливості його корегування; д) вивчення особи допитуваного;Найбільш ретельно вивчається слідчим обвинувачений, оскільки він є заінтересованою особою у справі, і найменш ніж інші допитквані схильний повідомляти правду. Відомості про особу обвинуваченого дозволяють слідчому спрогнозувати можливу поведінку допитуваного в тій чи іншій ситуації під час допиту і правильно обрати той чи інший тактичний прийом.

е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному; ж) вивчення питань, що відносяться до спеціальних знань, котрі можуть виявитись потрібними під час допиту, скориставшись для цього консультаціями спеціалістів тощо; з) визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовка;і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначивши можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього обрати найдоцільні способи встановлення психологічного контакту тощо; ї) складання плану допиту