- •1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5. Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •13. Гомогенізація
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •17.Відпал 2 роду (фазова перекристалізація)
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23. Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •43,Термічна обробка після цементації
- •44.Нітроцементація
- •45.Азотування
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
всі різновиди ХТО поділяють на дві групи: 1) дифузійне насичення неметалами: цементація (насичення вуглецем), ціанування (вуглецем і азотом), азотування (азотом); 2) дифузійне насичення металами (дифузійна металізація) - хромом, алюмінієм, кремнієм, титаном тощо. Найбільш поширене промислове використання знайшли методи насичення неметалами.
40. Цементація твердим карбюризатором
Цементація в твердому карбюризаторі Майже готові вироби, з припуском під шліфовку, укладають в металічні ящики і присипають твердим карбюризатором. Використовується деревне вугілля з домішками вуглекислих солей ВаСО3, Na2CO3 в кількості 10…40%. Закриті ящики укладають в піч і витримують при температурі 930…950oС.
За рахунок кисню повітря відбувається неповне згорання вугілля з утворенням окису вуглецю (СО), якийрозкладається з утворенням атомарного вуглецю за реакцією:
Атоми вуглецю, що утворилися адсорбуються поверхнею виробу і дифундують вглиб металу.
Недоліком даного способу є:
-
Значні витрати часу (для цементації на глибину 0,1 мм витрачається 1 година);
-
Низька продуктивність процесу;
-
Громіздке обладнання;
-
Складність автоматизації процесу;
Даний спосіб застосовується в дрібносерійному виробництві.
41. Технологічні параметри процесу цементації
Цементація - хіміко – термічна обробка, яка полягає в дифузійному насиченні поверхневого шару атомами вуглецю при нагріві до температури 900…950 oС.
Цементацію використовують для сталей з низьким вмістом вуглецю (до 0,25 %).
Більш високий вміст вуглецю призводить до виникнення значної кількості вторинного цементиту, який призводить у поверхневому шарі до підвищеної крихкості.
На практиці використовують цементацію в твердому та газовому карбюризаторі (навуглецьовуюче середовище).
Ділянки деталей, які не підлягають цементації, попередньо покриваються міддю (електролітичним способом) чи глиняною сумішшю.
42. Газова цементація
Процес здійснюється в печах з герметичною камерою, наповненою газовим карбюризатором.Атмосферавуглецевміщуючих газів включає азот, водень, водяні пари, які утворюють газ – носій, а також окис вуглецю, метан та інші вуглеводні, які є активними газами.
Глибина цементації визначається температурою нагріву та часом витримки.
Переваги способу:
-
можливість отримання заданої концентрації вуглецю в шарі ( можна регулювати вміст вуглецю, змінюючи співвідношення складових, атмосферу газів);
-
скорочення тривалості процесу за рахунок спрощення подальшої термічної обробки;
-
можливість повної механізації і автоматизації процесу.
Спосіб застосовується в серійному та масовому виробництві.
43,Термічна обробка після цементації
Після цементації вироби піддають термообробці (гартуванню), що приводить до утворення мартенситної фази у поверхневому шарі виробу (гартування на мартенсит) з наступним відпуском для зняття внутрішніх напружень. Міцності і твердості поверхневий шар набуває тільки після гартування за рахунок мартенситної структури. Після термообробки (гартування з послідуючим відпусканням) цементована деталь піддається кінцевому механічному обробленню – шліфуванню до номінального розміру