Завдання № 14

Питання №1 Поняття правової епістемології.

Відповідь:

Ця наука вивчає пізнавальні процеси у правотворчості та правозастосуванні інакше її називають правовою гносеологією або теорією пізнання.

Вона досліджує правову реальність – наприклад, застосування права у боротьбі зі злочинністю у приватизаційних процесах і т.п.

Центральне місце в правовій епістемології посідає категорія «Істини», особливо при застосуванні права судом.

Проблема істини досліджувалась у різні історичні періоди.

У Платона істина це: «Той, хто говорить про речі відповідно до того, якими вони є, говорить істину, а той, хто говорить про них інше – помиляється».

Але за часів Платона істина розглядалась під кутом вміння дискутувати, сперечатися, ораторської практики, тобто вміння говорити.

• В епоху Відродження – панувало вчення про подвійну істину. Досліджувалась окремо філософська та богословська істини. Згідно з цією теорією істинне у філософії (демократія) може бути хибним у теології і навпаки.

• Принципово нове визначення істини дав Гегель. У нього істина це не метафізичний стан, а процес.

• Діалектичний матеріалізм виходить із того, яку роль істина відіграє у діяльності людини. Істина – це ідеал, на досягнення якого спрямована діяльність людини. Основне завдання науки – виявити закони по яким розвивається суспільство, об’єкти. В цьому суть істини.

Питання №2 Філософсько-правове вчення стоїків.

Відповідь:

Школа “стоїцизму” (від грецьк. – stoa – колонада, галерея) отримала свою назву від залу з колонами в Афінах в якому її засновник філософ Зенон (336-264 р.р. до н.е) проводив заняття зі своїми учнями.

Течія стоїцизму існувала дуже довго — від IV— III ст. до н. е. до І—II ст. н. е. та була досить впливовою у філософській думці того часу і в історії державно-правової думки зазвичай поділяється на грецьку і римську стою. Прибічники цієї школи вважали, що всесвіт керується долею, яка є загальним природним законом, що одночасно має божественний характер.

Звідси випливала головна етична вимога стоїцизму — жити згідно з природою, що означало жити відповідно до розуму, природного (або загального) закону світобудови, вести чесне і добросовісне життя.

Ідею стоїків про долю як загальний природний закон, що скеровує функціонування всесвіту, обстоював грецький історик Полібій (бл. 200— бл. 120 до н. е.).

Усього, згідно з Полібієм, є шість основних форм держави, які, в порядку їхнього природного виникнення і зміни, посідають такі місця в межах свого повного циклу: 1) царство (царська влада), 2) тиранія, 3) аристократія, 4) олігархія, 5) демократія, 6) охлократія.

Завдання №15

Питання №1 Правові концепції фашизму.

Відповідь:

Фашизм (від італ. fascismo – об’єднання, союз) – політична течія антидемократичного, шовіністично-расистського спрямування, сформувався в Західній Європі в умовах політичної, економічної і соціальної криз після Першої світової війни.

Перше політичне утворення цього спрямування з’явилось в березні 1919 року в Італії, на базі якого 7 листопада 1921 року Беніто Муссоліні (1883-1945) створив Національну фашистську партію.

Очоливши в 1922 році уряд Італії, Б. Муссоліні запровадив в державі тоталітарний фашистський режим. Рівночасно на початку 1919 року фашистська партія виникла в Німеччині. В 1920 році вона отримала назву націонал-соціалістичної німецької робітничої партії, яку в 1921 році очолив Адольф Гітлер (Адольф Шикльгрубер, 1889-1945).

Ідеологами італійського фашизму були Джованні Джентіле (1875-1944), Альфредо Рокко (1875-1935), а також Беніто Муссоліні.

Основою націоналізму, писав він, є концепція держави, його характер, обов’язок. Фашизм розглядає державу як абсолют, у порівнянні з яким всі індивіди або групи є відносними і повинні розглядатися тільки по відношенню до держави.

Свобода індивіда, на думку Б. Муссоліні, це надумана і нереальна категорія, видумана лібералізмом. Єдиною свободою, яка має цінність – це свобода Держави і індивіда в Державі. Фашистська концепція держави всеохоплююча. Поза державою не існує ні людських, ні духовних цінностей. Фашизм є тоталітарним, а його держава є синтезом, об’єднанням, яке вбирає всі цінності, - пояснює, розвиває і надає наснаги всьому життю народу. Поза державою нема індивідів або груп (політичних партій, культурних об’єднань, економічних союзів, соціальних класів).

В концентрованому вигляді державно-правова доктрина німецького фашизму була викладена в роботі Адольфа Гітлера “Моя боротьба”, а також в програмі Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії.

Суспільний ідеал націонал-соціалізму був пронизаний антисемітизмом, який використовувався для того, щоб “…об’єднати різні ненависті, страхи, образи й класові протиріччя у страх перед єдиним реальним ворогом”. Страх перед комунізмом перетворився на страх перед єврейським марксизмом; обурення проти підприємців стало ненавистю до єврейського капіталізму; національна небезпека – єврейською змовою на світове панування; економічна небезпека – ненавистю до єврейського контрою над крупним капіталом. Те, що всі ці безпідставні твердження про єврейське панування були перебільшеними, не мало жодного значення”.

Питання №2 Теорії плюралістичної демократії.

Відповідь:

Державно-правові теорії плюралістичної демократії виникли в умовах диференціації західних суспільств, суттєвих змін в їх політичних системах, активізації процесів соціальної мобільності.

Формуванню цих теорій передувало поширення ідей про політичну багатоманітність суспільного життя як умови утворення реальної демократії, врівноваження відносин суспільства і держави, гарантування і забезпечення прав і свобод людей.

Поняття “плюралістична теорія держави”, “політичний плюралізм” запровадив англійський соціолог і політичний діяч, член Лейбористської партії Гарольд Ласкі (1893-1950), який і вважається засновником цієї теорії.

У своїх численних працях (“Граматика політики”, “Демократія у кризі”, “Держава в теорії та на практиці” та інших) Г. Ласкі пропонував своїм сучасникам суспільний ідеал – плюралістичну державу владні органи якої сформовані по територіальному принципу за участю профспілки, об’єднань громадян, творчих спілок, церкви. Політична влада, таким чином, буде розподіленою між цими інститутами громадянського суспільства, що репрезентують інтереси різних верств населення.

Так само не сприймав Г. Ласкі їх правову концепцію за якою право – це відбиття волі суверена, а стверджував, що воно створюється також асоціаціями і об’єднаннями для своїх членів у вигляді правил поведінки.

Ідеї плюралістичної демократії знайшли своє втілення в теорії “зацікавлених груп” Артура Бентлі (1870-1957), яка була ним викладена в роботі “Процес здійснення урядової влади: вивчення суспільних тисків”.

Він, зокрема, зазначав, що основою діяльності людей є їх інтереси задля реалізації яких вони об’єднуються в групи. Особисті характеристики і якості людей є вторинними по відношенню до характеристики груп. Діяльність таких груп визначає погляди, переконання і поведінку кожного їх члена, яка повинна відповідати зразкам, що формуються групою. Досягнення узагальненого інтересу здійснюється групою за допомогою тиску на уряд.

В результаті такої діяльності групи вдосконалюються, узгоджуються їх інтереси, формуються нові групи, а також структури для здійснення посередницької та управлінської і діяльності.

Згідно теорії А. Бентлі від різних форм і методів діяльності груп залежить сутність форм політичних режимів. Проявами діяльності можуть бути демократія або деспотія.

32