Розділ 3. Експериментальна частина Розрахунок середніх режимів екологічних факторів

Кислотність грунтів (Rc)

Кислотність ґрунтів - здатність грунтів підкислювати ґрунтовий розчин або розчини солей внаслідок присутності в складі грунти кислот, а також обмінних іонів водню та катіонів, які утворюють при їх витискуванні гідролітично кислі солі (переважно Аl 3+).

Кислотність ґрунту активна - визначається значенням рН ґрунтового розчину або водної витяжки (Г.: вода =1:5) при 3-хвилинному збовтуванні.

Кислотність ґрунту обмінна - вміст в ґрунті обмінних катіонів Аl3+ і Н+. Виражається в мг-екв на 100 г сухого г., вимірюється в сольовій витяжці.

Кислотність ґрунту гідролітична - та частина обмінної кислотності ґрунту, яка проявляється при взаємодії грунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію з рН=8,3). Виражається в мг-екв на 100г сухого грунту.

Кислува́ння ґру́нту - один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення в ґрунт кислих хімічних речовин: сірчаної кислоти (H2SO4), сірки (S), сульфату заліза (FeSO4), сульфату алюмінію (Al2(SO4)3) та ін., які підвищують розчинність сполук кальцію (Ca+²) та нейтралізують соду.

Найменша, або польова, вологоємність (НВ) - відповідає такій кількості води, яка складається із всіх форм ґрунтової вологи, крім підґрунтової, гравітаційної та капілярно-підпертої. Це верхня межа доступної рослинам ґрунтової вологи після стікання гравітаційної води.

Повна вологоємність (ПВ) - найбільша кількість вологи, яку здатний утримувати ґрунт, коли всі пори (капілярні і некапілярні) заповнені водою і поглинальна здатність ґрунту повністю реалізована.

Основне природне джерело кислотності ґрунту – органічні кислоти. Вони утворюються при розкладі рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря і просочуються в товщу ґрунту з атмосферною вологою. Підкислення ґрунту відбувається також, коли осади вимивають кальцій і магній з кореневоживого шару. Кислоти можуть накопичуватися в ґрунті і від систематичного застосування так званих фізіологічних кислотних добрив (сульфат амонію, хлористий амоній тощо).

Кислотність ґрунту визивають іони водню, які утворюються при дисоціації кислот і гідролітичних кислих солей, а також поглинуті самими дрібними частинками ґрунту – коллоїдами, які можуть переходити в ґрунтовий розчин.

Підвищення кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів в ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна, пшениця, кукурудза та ін.

Кислува́ння ґру́нту — один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення в ґрунт кислих хімічних речовин: сірчаної кислоти (H2SO4), сірки (S), сульфату заліза (FeSO4), сульфату алюмінію (Al2(SO4)3) та ін., які підвищують розчинність сполук кальцію (Ca+²) та нейтралізують соду.

Кислотність грунтів (Rc)

	Вид	Нижня межа	Верхня межа	Середня амплітуда толерантності Х		Проективне вкриття к %	К*Х	у
1 угру- пову- вання	Дуб черешковий	6,57	7,06	6,81		50	340,5	6,81
	Сосна звичайна	7,00	7,19	7,09		25	177,25
	Граб звичайний	6,07	7,00	6,53		25	163,25
2 угру- пову- вання	Вереск звичайний	6,57	6,93	6,75		20	135	6,71
	Дуб черешковий	6,20	7,21	6,70		80	536,4
3 угру- пову- вання	Осока загострена	6,85	7,11	6,98		50	349	5,91
	Очерет звичайний	6,03	6,63		4,84	50	242,25

За шкалою Д.М. Циганова кислотності грунтів 1,2 угруповання зростає на слабко кислих грунтах ( рн = 5,5-6,5 ) ;

За шкалою Д.М. Циганова кислотності грунтів 3 угруповання зростає в кислих грунтах (рн =4,5 -5,5 ).

Сольовий режим (Tr)

Сольовий режим (Солоність) — сумарний вміст всіх твердих розчинених речовин, що містяться в 1 літрі води, виражений в грамах. Вимірюється в проміле (‰).

Наприклад:середня солоність Світового океану 35 ‰.

Солоність води - градація вмісту розчинних солей у природних водах:

прісна вода - до 0,5 - 1 г/л;

солонувата вода - від 1 до 3 г/л;

слабосолона вода - від 3 до 10 г/л;

солона і дуже солона вода - від 10 до 50 г/л;

розсі́л (або ропа) - понад 50 г/л.

Хімічний склад вод формується під впливом природно-історичних і геологічних умов, а також при антропогенному дії. Вміст хімічних сполук (солей) у воді визначає її солоність і виражається в грамах на літр або в проміле (° / од). За загальної мінералізації води можна поділити на прісні з вмістом солей до 1 г / л, солонуваті (1-25 г / л), морської солоності (26-50 г / л) і розсоли (більше 50 г / л). Найбільш важливими з розчинених речовин у воді є карбонати, сульфати і хлориди (табл. 5.1).

Серед прісних вод багато майже чистих, але багато і таких, що містять до 0,5 г розчинених речовин на літр. Катіони по їх утриманню в прісній воді розташовуються наступним чином: кальцій-64%, магній-17%, натрій-16%, калій - 3%. Це середні значення, а в кожному конкретному випадку можливі коливання, іноді з важливим елементом у прісних водах є вміст кальцію. Кальцій може виступати в ролі обмежує фактора. Розрізняють води «м’які», бідні кальцієм (менше 9 мг на 1 л), і води «жорсткі», зміст його у великій кількості (більше 25 мг на 1 л).

У морській воді середній вміст розчинених солей складає 35 г / л, в окраїнних морях значно нижче. У морській воді виявлено 13 Металоїди і не менше 40 металів. За ступенем значущості перше місце займає кухонна сіль, потім хлористий барій, сірчанокислий магній та хлористий калій.начні.

Засоленням ґрунтів -називається збільшення переважного вмісту легкорозчинних солей в ґрунті (понад 0,25%), що призводить до утворення солонцюватих і солончакових ґрунтів.

Зростаюча кислотність ґрунтового покриву — одна з найгостріших проблем сучасності та найближчою майбутнього. Процес підкислення ґрунтів набуває глобальних масштабів, спричинюючи негативні агрогеохімічні наслідки.

Групи рослин за відношенням до сольового режиму грунту

Кількість видів %

Семіевтрофи 27 39,7

Евтрофи 14 20,7

Мезотрофи 15 22,06

Субгліконтрофи 8 11,7

Семіоліготрофи 4 5,9