Національний Авіаційний Університет

Кафедра авіаційної психології

Курсова робота

(Пояснювальна Записка)

З дисципліни « Психологія праці»

Вплив технологій ресурсозабезпечення на професійний стрес

Виконала:

Студентка групи ГМІ

Наталя

Науковий керівник:

Помиткіна

Київ 2010

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ЗАВДАННЯ

на виконання курсової роботи

з дисципліни « Психологія праці»

студентки … Наталі

Тема курсової роботи: Вплив технологій ресурсозабезпечення на професійний стрес.

1. Термін виконання курсової роботи: з р. до р.

Завдання видав /Помиткіна …/

Завдання прийняв /…/

Курсова робота захищена з оцінкою

Голова комісії

Члени комісії

ВСТУП

Об'єкт дослідження – фактори, які впливають на професійний стрес.

Предмет дослідження – вплив фактору ресурсозабезпечення на професійний стрес та його особливості.

Мета дослідження – розглянути взаємозв’язок ресурсозабезпечення та професійного стресу та вплив технологій забезпечення ресурсами на професійний стрес.

Завдання:

1. Проаналізувати поняття стресу на основі основних теоретичних підходів у навчанні про стресу.

2. Проаналізувати існуючі підходи до вивчення професійного стресу.

3. Дати загальну характеристику видам і формам прояву професійного стресу.

4. Дати визначення видів професійного стресу і характеристику основного комплексу стресогенних факторів.

5. Провести дослідження з виявлення стрес-факторів і оцінити рівень впливу ресурсозабезпечення у менеджерів підприємства.

6. Інтерпретувати отримані результати.

7. Провести обробку отриманих даних із застосуванням математико-статистичних методів.

Методи дослідження:

В якості основних і додаткових методів використовувалися:

─ теоретичний аналіз наукової літератури;

─ анкетування;

─ якісний аналіз і змістовна інтерпретація результатів;

─ статистичний аналіз (контент аналіз).

Ключові поняття: стрес, професійний стрес, стрес-фактор, ресурсозабезпечення.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Теоретико-методологічний аналіз професійного стресу

1. Суть та зміст поняття стресу.

   1. Види та форми стресу.

2. Профессійний стрес та загальні закономірності його прояву.

   1. Стрес на роботі і його наслідки для організації.

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ II. Вплив ресурсозабезпечення на професійний стрес

2.1. Фактори, які впливають на професійний стрес.

2.1.1. Джерела професійного стресу.

2.2. Взаємозв’язок професійного стресу з ресурсозабезпеченням.

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ: професійний стрес ОФІС-менеджерів

3.1. Організація дослідження.

3.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

ВИСНОВОК ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Розділ I. Теоретико-методологічний аналіз професійного стресу

1. Суть та зміст поняття стресу.

В останні десятиліття стрес є актуальним предметом досліджень різних галузей науки: біології, медицини, психології, соціології. Будучи одночасно самостійним фізіологічним, психічним і соціальним явищем, стрес по своїй суті являє собою ще один вид емоційного стану.

Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на пропоновані йому зовнішні чи внутрішні вимоги. Дане поняття було запропоновано Гансом Сельє.

Можна сказати, що запропонована ним концепція була революційною для науки середини ХХ століття. У той час серед біологів, лікарів панувала думка, що реакція живого організму на фактори середовища носить суто специфічний характер і завдання вчених полягає в тому, щоб виявляти та фіксувати саме відмінності реакцій на різноманітні впливи зовнішнього світу. Г. Сельє пішов іншим шляхом і почав шукати спільні закономірності біологічних реакцій, в результаті чого виявив єдиний, неспецифічний компонент біохімічних змін в організмі людини і тварини у відповідь на самі різні впливи. Він писав: "Бізнесмен, який відчуває постійний тиск з боку клієнтів і службовців, диспетчер аеропорту, який знає, що хвилинне ослаблення уваги - це сотні загиблих, спортсмен, шалено спраглий перемоги, чоловік, безпорадно спостерігаючий, як його дружина повільно й болісно гине від раку, - все вони відчувають стрес. Їхні проблеми зовсім різні, але медичні дослідження показали, що організм реагує стереотипно, однаковими біохімічними змінами, призначення яких - впоратися зі зростанням вимог до людської машини "[11; с.105.].

До появи робіт цього автора вважалося, що реакція організму на холод і тепло, рух і тривале знерухомлення діаметрально протилежні, проте Г. Сельє вдалося довести, що у всіх цих випадках кора наднирковиків виділяє одні й ті ж "антистресорні" гормони, які допомагають організму адаптуватися до будь-якого стресора.

Феномен неспецифічної реакції організму у відповідь на різноманітні шкідливі впливи він назвав адаптаційним синдромом, або стресом.

Цей неспецифічний синдром складається з ряду функціональних і морфологічних змін, що розгортаються як єдиний процес.

Г. Сельє виділив три стадії цього процесу:

стадію тривоги;

стадію резістенсності (адаптації);

стадію виснаження.

На першій стадії організм стикається з якимось обурливим фактором середовища та намагається пристосуватися до нього.

На другій стадії відбувається адаптація до нових умов.

Але якщо стресор продовжує діяти тривалий час, відбувається виснаження гормональних ресурсів (третя стадія) і зрив систем адаптації, в результаті чого, процес приймає патологічний характер і може завершитися хворобою і навіть смертю індивіда.

Відповідно до теорії Г. Сельє, на всіх стадіях цього процесу провідна роль належить корі надниркових залоз, посилено синтезуючій стероїдні гормони - глюкокортикоїди, які і виконують адаптивну функцію. Як зазначає Ю.В. Щербатих, Сельє не заперечував ролі вищих відділів центральної нервової системи у формуванні адаптивних реакцій організму, проте сам цим питанням не займався і відповідно нервовій системи, в його концепції відведено незначне місце. [14; с.13].

У рамках теорії Г. Сельє до стресу відносяться реакції організму на будь-які досить сильні впливи середовища, якщо вони запускають ряд загальних процесів за участю кори надниркових залоз. У той же час сам засновник вчення про неспецифічний адаптивний синдром виділяв дві його форми: стрес корисний - еустресс і шкідливий - дистрес [11; с.64]. Однак частіше під стресом розуміють реакції організму саме на негативні впливи зовнішнього середовища, що знаходить своє відображення у визначеннях, які дають цьому феномену різні дослідники.

Так, на думку В.В. Суворової, стрес - це "функціональний стан організму, що виникає в результаті зовнішнього негативного впливу на його психічні функції, нервові процеси або діяльність периферичних органів" [12; 112].

Близьким за змістом є й визначення П.Д. Горізонтова, який розглядав стрес як "загальну адаптацію організму, що розвивається у відповідь на загрозу порушення гомеостазу"

У навчальній літературі, стрес визначається як "напруга, що виникає при прояві загрожують або неприємних чинників в життєвій ситуації" [7; 456].

Тим не менш, відповідно до думки самого Ганса Сельє, стрес може бути корисним, і в цьому випадку він "тонізує" роботу організму і сприяє мобілізації захисних сил (включаючи імунну систему).

Для того, щоб стрес прийняв характер еустресса, необхідна наявність певних умов. До таких умов відносяться:

• позитивний емоційний фон;

• досвід вирішення подібних проблем у минулому і позитивний прогноз на майбутнє;

• схвалення дій індивідуума з боку соціального середовища;

• наявність достатніх ресурсів для подолання стресу [14; с.14].

У той же час за відсутності цих умов або ж при значній силі негативного впливу на організм первинний стрес переходить у його пошкоджену форму - дистрес. Цьому може сприяти низка факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру:

• недолік потрібної інформації;

• негативний прогноз ситуації;

• почуття безпорадності перед проблемою, що виникла;

• надмірна сила стресу, що перевищує адаптивні можливості організму;

• велика тривалість стресорного впливу, що призводить до виснаження адаптивного ресурсу.

Г. Сельє писав: "Всупереч розхожій думці ми не повинні, та й не в змозі уникати стресу. Але ми можемо використовувати його і насолоджуватися ним, якщо краще пізнаємо його механізм і виробимо відповідну філософію життя [11; 109]. Поки ж ми змушені визнати, що суб'єктивні тривожні переживання і супутні їм вегетативні реакції під час здійснення професійної діяльності відповідають класичному опису дистресу. У наші дні через швидко мінливі соціально-економічні і політичні ситуацій, збільшення нервово-психічні та інформаційні навантаження, диверсифікації виробництва, зростання конкурентності проблеми управління виробничими стресами стають все більш актуальними.