1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. Найдавніші людські істоти

Ното sapiens (людина розумна), або неоантроп, відрізнявся від попередніх форм людських істот тендітнішою статурою і меншою силою, зате значно біль­шим об'ємом мозку, що сягав 2000 см\ Розвинені лобні долі були досконалим інструментом складної розумової діяльності. Структура мозку свідчить про врівноваженіший характер Ното sapiens, що робило його соціальною істотою. Тому в популяціях людей сучасного типу відбулася заміна природного добору соціальним.

Колективізм стимулював розвиток мовного апарату, що зумовило форму­вання виступаючого підборіддя. Завдяки розвитку лобного відділу мозку дегра­дував надбрівний виступ. Водночас зник такий архаїчний елемент обличчя наших пращурів, як прогнатизм — властиві мавпам виступаючі вперед верхня та нижня щелепи. Так сформувався вертикальний профіль обличчя сучасної людини .

Ното sapiens вважається власне людиною. Попередні форми гомінід (лю­дина вміла, пітекантроп, неандерталець) це ще не люди, а людські істоти, що, по суті, були перехідними формами від мавпи до власне людини — Ното sapiens. її досконалий мозок зумовив піднесення суспільства та культури на новий, вищий рівень розвитку. Здатність людини розумної до абстрактного мислення створила передумови для виникнення мистецтва, релігії, міфотворчості. З'яв­ляються перші витвори образотворчого мистецтва, найдавніші календарі, за­роджується лічба.

Поява людини розумної спричинила небувалий прогрес матеріальної куль­тури. Якщо неандерталець користувався нечисленними універсальними зна­ряддями (різні гостроконечники, скребла), то Ното sapiens — великою кількістю спеціалізованих знарядь із кременю . Це — скребачки для об­робки шкіри, різці для обробки кістки та дерева, різноманітні наконечники мисливської зброї, ножі для м'яса і дерева, проколки для шиття одягу та взут­тя, сокири для рубання дерева та багато інших. Визначальною особливістю техніки обробки кременю стає масове використання для виготовлення зна­рядь — вузьких і довгих крем'яних пластин, знятих з призматичних нуклеусів. Тому виготовлені з таких пластин знаряддя Ното sapiens мають характерні ви­довжені пропорції.

З людиною розумною поширюються різноманітні знаряддя з кісток тварин: голки, шила, наконечники списів, гарпуни тощо. Археологами виявлено чима­ло витворів первісного мистецтва з кістки та бивня мамонта: статуетки жінок, тварин, гравійовані зображення дюдей, тварин, геометричні орнаменти. Кістки великих тварин, зокрема мамонтів, використовувалися для будівницт­ва жител.

8-9. Ранній та середній палеоліт

Палеоліт (давньокам'яна доба) — найдавніша епоха історії людства, що розпочалася з появою перших людських істот (3—2,5 млн років тому) і завершилася наприкінці льодовикової доби (10 тис. років тому). Протя­гом палеоліту людські істоти пройшли тривалий шлях від свого народження до формування людини сучасного типу, а мавпяче стадо трансформувалося в суспільство людини розумної. За часів палеоліту виготовлено перші знаряддя праці, одяг, опановано вогонь, споруджено перші житла. Релігія, міфологія, мистецтво та інші сфери духовної культури також народилися за доби пале­оліту. Іншими словами, визначальні елементи людського суспільства своїм корінням сягають палеолітичної епохи, без вивчення якої неможливе пов­ноцінне розуміння сьогодення.

Періодизація кам'яної доби

Археологічна періодизація доби каменю (або поділ її на окремі епохи) роз­роблена на основі визначення своєрідності матеріальної культури (і передусім крем'яних виробів) кожного з виділених підрозділів. Оскільки кожна форма людських істот виробляла властиві їй специфічні знаряддя, то археологічна періодизація початку кам'яної доби загалом збігається з етапами антропогенезу.

Кам'яна доба ділиться на три послідовні періоди: палеоліт (у перекладі з грецької "древній камінь"), мезоліт (середній камінь) та неоліт (новий камінь) (рис. 6). Палеоліт, своєю чергою, також має три підрозділи — ранній, середній і пізній, або верхній.

У ранньому палеоліті (З млн — 150 тис. років тому) виділяють два послідов­них етапи — олдувайський та ашельський. Першому з них властиві згадувані ви­ще галькові знаряддя (чопери і чопінги), вперше виявлені разом із кістками Ното НаЬіІіз (1960) в Олдувайській ущелині (рис. 2; 7, 5, 6). Тобто найдав­ніший олдувайський період кам'яної доби в цілому збігається з добою Ното НаЬіІіз, що розпочалася 2,5—3 млн років тому у Східній Африці. Ашельський період розпочався 1,5 млн років тому з поширенням ручних рубил (рис. 7, 1), виробником яких був пітекантроп — нова форма людських істот. Назва періоду походить від стоянки поблизу містечка Сент Ашель на півночі Фран­ції, де ше у XIX ст. Буше-де-Пертом — фундатором вивчення раннього пале­оліту — було виявлено чимало різноманітних ручних рубил.

Середній палеоліт (150—35 тис. років тому), або епоху мустьє (від гроту Ля Мустьє у Франції), пов'язують з поширенням мустьєрських технологій оброб­ки кременю. їй властиві дископодібні нуклеуси, з яких сколювали масивні, підтрикутні відщепи, що використовувалися для виготовлення гостроконеч­ників та скребел. Носієм цієї технології в Європі був неандерталець.