Тема 1.2: Облік платників податків

План:

1. Організація обліку платників податків.

2. Облік платників податків - юридичних осіб.

3. Облік платників податків - фізичних осіб.

4. Особливості постановки на облік платника ПДВ.

Література: Податковий кодекс

Самостійне опрацювання : 1. Наказ ДПАУ від 22.12.2010 N 979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України».

2. Наказ ДПАУ від 17.12.2010 N 954 «Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України»

1. Організація обліку платників податків.

Створення ефективних механізмів обліку і реєстрації платників податків є важливою загальнодержавною задачею. У результаті процесу реєстрації суб'єкт господарювання одержує право бути учасником економічних відносин у суспільстві. Постановка на податковий облік забезпечує фіксацію найважливіших параметрів, необхідних для виконання конституційного обов'язку сплати податків. Облік платників - це інформаційна основа всієї податкової роботи. Від того, наскільки якісно будуть виконані всі процедури на цій ділянці, залежить якість роботи всієї інспекції і, насамперед, контроль за дотриманням податкового законодавства.

Платниками податків визнаються фізичні та юридичні особи, їхні відокремлені підрозділи, які мають об’єкти оподаткування (матеріальні або операції) або є податковими агентами.

Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою

- створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

- усунення можливості ухилення від сплати податків, оскільки однією із засад податкового закону є невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Відповідно до статті 67 Конституції України всі особи повинні сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому не робиться поділ на суб’єктів чи несуб’єктів підприємницької діяльності. Разом з цим облік платників податків за Податковим Кодексом спрямований на створення умов повного охоплення осіб, які мають об’єкти оподаткування, чи здійснюють відповідні операції. При цьому, Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою централізації обліку платників податків ДПА України створила автоматизований банк даних, який включає:

1. Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про платників податків. Формується з районних рівнів Єдиного банку даних юридичних осіб державних податкових інспекцій в районах, містах і районах у містах, а також міжрайонними та об'єднаними інспекціями;

2. Реєстр великих платників податків - це складова частина Єдиного автоматизованого банку даних про платників податків

3. Реєстр неприбуткових організацій і установ - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові організації та установи.

4. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (ДРФО) -це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки і податкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України;

5. Реєстр фізичних осіб - платників податків самозайнятих осіб -є складовою частиною ДРФО.

6. Реєстр платників податків — постійних представників нерезидентів в Україні;

7. Реєстр договорів про спільну діяльність - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податків, які здійснюють свою діяльність за договорами про спільну діяльність.

8. Реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного обліку платників податку на додану вартість.

Загальні положення щодо обліку платників податків врегульовано Главою 6 Податкового кодексу України «ОБЛІК ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ»

63.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган державної податкової служби може прийняти рішення про зміну основного місця обліку платника податків.

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти визначаються за кожним видом податку та збору. Наприклад, ПДВ, податок на землю тощо.

Виходячи з цього, основним характерним елементом здійснення обліку платників податків є облік за місцезнаходженням чи проживанням відповідних осіб; це основне місце обліку. Якщо ж у платників податку є об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, є майно та вони здійснюють дії, у зв’язку з якими у них виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів (об’єкти оподаткування), то такий платник податку повинен також стати на облік у податковому органі за місцем виникнення зазначених об’єктів.

Взяття платника податків на облік у відповідному податковому органі є обов’язком, з чого випливає обов’язок платника повідомляти про всі об’єкти оподаткування шляхом їх декларування.

Заява про взяття на облік по неосновному місцю після виникнення умов для появи об’єктів оподаткування подається платником особисто до відповідного податкового органу. Це пов’язано з тим, що створення, наприклад, невідокремленого підрозділу юридичної особи (чи поява об’єкта оподаткування) не проходить державну реєстрацію, і в такому випадку податкова служба про це може бути не повідомлена державним реєстратором.

Первинною умовою обліку платників податків-юридичних осіб є їхня державна реєстрація, яка проводиться відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». В основу Порядку обліку платників покладений принцип взаємодії податкових органів і державних реєстраторів. Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених ПК, коли органами реєстрації є органи державної податкової служби або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.

Державна реєстрація відокремлених підрозділів не проводиться; про них інформація включається до єдиного державного реєстру на підставі відомостей, поданих державному реєстратору.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (ДРФО). 63.5.

Названий реєстр формується на основі запровадженого Законом від 22 грудня 1994 року № 320/94 «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів». Метою створення Державного реєстру, зокрема, є повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов’язкові платежі.

Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів – це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби. .

Фізичні особи – підприємці обліковуються у якості самозайнятих осіб (ст. 65 цього Кодексу). Окрема категорія самозайнятих осіб – це фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, тобто діяльність, пов’язану з участю фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності. До цієї діяльності відносять також діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів тощо. Особливістю незалежної професійної діяльності є те, що такі особи не можуть бути підприємцями та не мають більше одного найманця-працівника. Проте це не означає, що названі особи не можуть бути підприємцями –можуть, якщо це прямо не заборонено законом.

Наприклад, Закон України «Про нотаріат» визначає, що приватні нотаріуси не можуть бути підприємцями. Але одна фізична особа обліковується один раз або в статусі підприємця, або ж фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Податковим номером платника податків є:

– ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб – резидентів та нерезидентів);

– реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті. Облік таких осіб ведеться за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Такі платники податків зазначають податковий номер або серію та номер паспорта в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлених документів для взяття на облік в органах державної податкової служби або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність відповідно до закону.

Центральним органом державної податкової служби визначаються:

- порядок обліку платників податків і зборів;

- перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів;

- форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.

Органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби.

Безпосередній порядок обліку платників розробляється та запроваджується центральним органом державної податкової служби. Для здійснення обліку платників центральним органом державної податкової служби також визначає відповідні реєстри обліку платників. До них входять, зокрема, форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків тощо.

Відповідальністю органів державної податкової служби є те, що вони забезпечують достовірність даних, поданих платниками податків. Це стосується як загальних даних про платників, так і платників окремих податків, відомості про яких містяться у відповідних реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно із цим Кодексом.

Відповідні реєстри відомостей про платників податків використовуються з обмеженим режимом доступу до цих даних.

На сьогодні, практична реалізація обліку платників податків відбувається у відповідності до Наказу ДПАУ від 22.12.2010 N 979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України».

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим НАКАЗОМ, формується облікова справа.

Реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до органів державної податкової служби для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, та від установ банків до органів державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв'язку з його ліквідацією.

Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності.

Статтею 69.1. ПК визначено, що банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної податкової служби, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.

Зняття як платника податків з обліку в органах державної податкової служби юридичної особи здійснюється за такими підставами:

1. Здійснення реєстраційних дій державним реєстратором. У випадку наявності правонаступника податковий борг переходить до нього. При відсутності правонаступника податковий борг може погашатись за рахунок засновників, якщо вони відповідають за законом по боргах підприємства (ст. 80 ГК України).

2. Для самозайнятих осіб підставами зняття з обліку є:

– визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності;

– смерть фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть;

– внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи;

– реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі;

– закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо);

– заборона судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність;

– наявність обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством;

– анулювання чи скасування, згідно із законодавством, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності.

Особливістю зняття з обліку самозайнятих осіб є те, що зняття з обліку таких осіб здійснюється за відсутності податкового боргу або в разі його погашення за рахунок майна зазначеної фізичної особи, що переходить за правом спадщини у власність інших осіб, або визнання такого податкового боргу безнадійним і списання його в установленому порядку, коли таке майно відсутнє або не з’являються інші особи, які вступають у права спадщини незалежно від часу набуття таких прав.__