34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.

Науковий стиль-це стиль наукових праць із різних галузей науки і  техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії і т.д. Існують підстилі:власне науковий, науково-популярний,науково-навчальний. Основні стильові ознаки наукового стилю і специфічна мовленнєва системність визначаються позамовними стилетвірними чинниками, адже призначення н.ст. – віднайдення ідеї, визначення понять і категорій, формулювання концепцій, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань, а комунікативне завдання стилю – передавання адресату знань у переконливій і доступній формі.Н.ст. обслуговує в сфері науки, освіти, техніки і має ряд наукових понять та категорій,для вираження яких використовуються певні мовні норми.

Науковий стиль обслоговує сферу науки, призначенням якої є передача наукової інформації аргументовано і доказово, що зумовлює відбір і широке використання науково-термінологічної лексики, слів та інтернаціоналізмів; речень, ускладнених дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами (відокремлення), вставними словами, словополученнями і реченнями (ділогізація, персуазивність, поділ на логічні частини і підсумок); складних синтаксичних конструкцій; підкріплення положень за допомогою схем, діаграм, карт, таблиц, реєстрів та ін. У науковому стилі не використовуються слова в перен знач, діалектні й  вульгарні слова. На фоні наукового стилю виділяється його підстиль – науково-популярний, якому властива настанова на доступність викладу наукової інформації, коментування явищ. Основні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, аргументованість та переконливість(аргументація, прояснення причиново-наслідкових відношень , використовуються такі засоби текстового зв’язку: «оскільки», «тому», «виходячи з цього»), логічність, узагальненість, однозначність(не використовуються образні засоби мови), докладні висновки(які зазвичай починаються словами «отже», «таким чином») Вираження основник ознак стилю та його понять і наукових категорій використовуться такі мовні засоби: абстрактна лексика, велика кількість термінів, іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), однозначна загальновживана лексика, безособовість синтаксису, відсутність слів, що вказували б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів); переважання граматично повних речень складної будови,часто ускладнені зворотами, нанизуванням іменних форм; багато віддієслівних іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових;наявність дієприкметникових, дієприслівникових зворотів.

35.Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.

Літературний, або нормативний підстиль профес.мови включає кодифіковані(узакон., зафіксовані у спец. Словниках)терміни.Термін – це слово , або усталене словосполучення що має одне значення і позначає наукове або спеціальне поняття.Т-н обов’язково має дефініцію,тобто визначення,що розкриває зміст науковго поняття. Терміни поділяють на загальнонаукові й вузькотермінологічні.

Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб”єктивно-оціночних відтінків.Всі терміни характеризуються системністю(є членом сист.понять), однозначністю, стилістичною нейтральністю (відсутністю образності,емоційного забарвлення). Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство); запозичується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників (фотокамера) тощо. В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Тому терміни повинні вживатися у зафіксованому значенні. Серед усіх термінів кожної науки вирізняють дві складові частини: термінологію і терміносистему. Термінологія – це такий набір термінів, який утворюється і існує у кожній галузі науки стихійно. Терміносистема – це опрацьована фахівцями певної галузі і лінгвістами система термінів якоїсь науки.Виявлено, що в складі екон.т-нів(ЕТ) найчастіше спостерігається акцентна, фонетична та морфологічна варіантність. Усі вказані види варіантності притаманні термінам як питомого, так і чужомовного походження.Акцентних варіантів серед обстеженого матеріалу виявлено відносно небагато. Вони характеризуються різнонаправленим рухом наголосу – регресивним та прогресивним. Фонетична варіантність у ЕТ представлена одиничними прикладами.:павперúзм –пауперúзм, підприємниця – підприємиця і немає регулярної підтримки в системі сучасної української літературної мови. Серед морфологічних варіантів виявлено префіксальні та суфіксальні соціально-економічні терміни-варіанти.Причини появи варіантів у ЕТ різні, але в основному спричинені позамовні чинники,що активізують (чи послаблюють) певні лінгвісти. процеси та тенденцій в мовній і зокрема економічній терміносистемі. Дією соціолінгвістичних факторів можна пояснити існування в ЕТ значної кількості термінів-варіантів, позначених інтерференційним впливом російської мови.

36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.

Запозичення слів властиве всім мовам світу і є ознакою життєздатності певної мови. Історичні зв”язки укр народу з народами Заходу та Сходу, потреба називати нові поняття, що є в інших народів, загальний розвиток науки і культури, виробництва і суспільного життя зумовлювали доплив слів з ін мов.

Такими запозиченнями є назви деяких суспільно-політичних понять, а також слова, пов”язані з мистецтвом, технікою, побутом: парламент, політика, бюст, сюжет, пальто, партизан та ін.

Англійські запозичення проникають до укр лексики, починаючи з ХІХ ст., теж переважно через російську мову. Вони стосуються техніки, політики, спорту, мореплавства, побуту: тунель, лідер, мітинг, бокс, футбол та ін.

В українській фінансово-кредитній термінології (УФКТ) запозичення посідають значне місце (близько 45 % від загальної кількості). Серед сучасних фінансово-кредитних термінів-запозичень можна виділити:

давні запозичення, успадковані зі староукраїнської літературної мови. Їх ще називають засвоєними словами, що набули громадянства у нашій мові й змінилися відповідно до її духу, зріднилися з питомими назвами і не сприймаються як чужі (напр., борг, кошт, рахунок, мито);

нові запозичення, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не втратили своїх чужомовних ознак і не змінилися під впливом мови-реципієнта: банк, кредит, депозит, фінанси;

запозичення змішаного типу: жиророзрахунок.

Проникнення іншомовних запозичень в УФКТ зумовлено впливом позамовних та мовних чинників. До позамовних причин запозичень у фінансово-кредитну термінологію відносимо високий рівень розвитку банківської справи, фінансової науки у західноєвропейських країнах, розвиток торгово-грошових відносин, посилення міжнародних контактів, що сприяло запозиченню низки спеціальних термінологічних назв відповідно до запозиченого нового поняття. Терміни-запозичення банк, фінанси, валюта, актив, акція, вексель, кредит, бюджет, баланс та інші разом з питомими назвами стали основою фінансово-кредитної термінології. Крім того, історичні обставини життя українського народу (перебування України у складі Австро-Угорської та Російської імперій) створили умови для поповнення лексики, в тому числі й фінансово-кредитної термінології, запозиченнями із західноєвропейських мов через посередництво панівних мов — польської та російської.

Суто лінгвістичними причинами запозичування у фінансово-кредитну термінологію є:

1) потреба у поповненні, а то й у створенні якоїсь лексико-семантичної групи, відсутньої або недостатньої в певний історичний момент у мові, що запозичує;

2) потреба у семантичному обмеженні питомого слова, усунення його багатозначності;

3) вищий ступінь термінологічної визначеності запозиченого слова порівняно з наявним у мові-реципієнті відповідником;

4) компактність, однозначність, нейтральність запозиченого терміна (порівняйте: емісія — випускання в обіг, амальгамація — злиття банків, банкноти — банківські білети, вальвація — визначення вартості чужоземної валюти в національній грошовій одиниці тощо);

5) дериваційна продуктивність запозиченого терміна (напр., термін фінанси має такі похідні: фінансовий (капітал), фінансувати, фінансування, фінансово-промислова (група), фінансово-правова (норма); термін кредит — кредитний — кредитувати — кредитування тощо).

Українська фінансово-кредитна термінологія поповнилася запозиченнями з різних мов: латинської (процент, дивіденд, дотація, акредитив, депозит, емісія), італійської (авізо, авіста, банк, банко, валюта, ломбард, ажіо, сальдо, каса), німецької (вексель, індосамент, індосат, індосант, опціон, штраф), французької (ажур, аванс, авуари, ануїтет, девальвація, декувер, котирування, аваль, рантьє, сеньйораж, фінанси), англійської (дисконт, факторинг, фрахт, своп, демпінг, тариф, кліринг, інвестор, форфейтинг), російської (неустойка, казна, казначейство, виручка, котировка, доход).Запозичення з російської мови, активно вживані в 30—80-ті роки ХХ ст., потрапляли в українську фінансово-кредитну термінологію часто штучно, без потреби, за наявності національного відповідника. У сучасних умовах необхідно переглянути і виправити деякі невдалі терміни-русизми, віддаючи перевагу українським еквівалентам: недоїмка — недоплата, неустойка — забезпека, казна — скарбниця, доход — дохід, доходность — дохідність, котировка — котирування, виручка — виторг тощо.

Серед фінансово-кредитних термінів-запозичень особливу групу становлять інтернаціоналізми. Інтернаціоналізмами називаємо запозичені терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах і мають греко-латинську основу: банк, кредит, депозит, фінанси, процент, акредитив, облігація та ін. Більшість запозичених фінансово-кредитних найменувань є інтернаціоналізмами.

37. Класифікація термінів за сферою використання.

Терміни, професіоналами та професійні жаргонізми є оди­ницями мови за професійним спрямуванням, яка обслуговує стан­дартну ситуацію комунікації в конкретній галузі людської діяль­ності (економічній, лінгвктичній, математичній тощо). У межах професійної мови видаляють такі підстилі:

1. Літературний, або нормативний, до якого залучають ко­дифіковані (узаконені, зафіксовані у спеціальному словнику) тер­піни. Термін -— це слово або словосполучення, що називає по­няття з якої-небудь галузі науки та техніки. Термін обов'язково має дефініцію, тобто визначення, що розкриває зміст наукового поняття.

купність термінів конкретної науки нази­вають термінологією. Наукову термінологію поділяють на зага льнонаукову, та спеціальну, або вузькоспеціальну.

2. Професійний, або розмовний, підстиль» який використо­вують спеціалісти в усному спілкуванні. Для економістів таким є сучасний бїзнес-еленг. До цього підстилю належать професійна-лізми, тобто неофіційні (іноді тимчасові) назви,які не завжди за­фіксовані у фахових словниках. Професіоналізми — це спеціаль­ні слова та словосполучення» характерні для людей тієї чи іншої професії, які передають поняття, що пов'язані з певною галуззю практичної діяльності.

3. Професійні жаргони і просторіччя, що є одиницями фа­хового спілкування в усній формі. Професійні жаргони відрізняє від молодіжного сленгу те, що вони мають постійний склад лексики. Молодіжний сленг зміню­ється відповідно до певного історичного періоду.