8.Соціальна ситуацыя розвитку в ранньому дитинстві

Ранній вік (2-3 рік життя).

Немовлячий період озброїв дитину вміннями: бачити, слухати, управляти рухами. Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є: оволодіння прямою ходою; розвиток предметної діяльності; оволодіння мовою.

Новоутворення, що виникають в кінці першого року життя, викликають побудови нової соціальної ситуації розвитку. Це ситуація сумісної діяльності з дорослою людиною. Зміст цієї діяльності – засвоєння суспільно вироблених способів вживання предметів, які відкрились дитині і стали її світом. Соціальна ситуація розвитку в ранньому віці така: «дитина – ПРЕДМЕТ – дорослий». Дитина починає опановувати значення речей, що її оточують – іграшки, меблі, одяг, посуд.Предметна діяльність має вирішальний вплив на розвиток початкових форм мислення. Розвиток мислення в цей період носить наочно-дійовий характер. Дитина вчиться виділяти предмет як об’єкт діяльності, переміщує його в просторі, усе це створює умови для знайомства з раніше незнаними властивостями предметів. Значним досягненням цього віку є оволодіння мовою. На початку 2 року життя в активній мові дитини було 10-12 слів, а в 2 роки – близько 300 слів, в 3 роки – 1200-1500 слів. Темп збагачення словника індивідуальний. На другому році життя у дитини з’являються перші дво-трислівні речення, перші запитання.

У дітей 2-го року життя спостерігається зародження ігрової діяльності, причому віддають перевагу реальному предмету перед іграшкою. Емоції дитини не стійкі: сміх змінюється плачем, після сліз знову радість, дитину легко відволікти від негативних емоцій, показавши цікавий предмет.

Розвиток емоційно-вольової сфери дитини тісно пов'язаний із зароджуваною в цей час самосвідомістю. Приблизно в два роки дитина починає впізнавати себе в дзеркалі. Новий етап у розвитку самосвідомості починається, як ми вже згадували, коли дитина починає себе називати спочатку по імені, в третій особі, а потім в 3 роки з’являється займенник «Я». у цьому віці дитина нерідко заявляє «Я сам» у тих випадках, коли дорослі роблять за неї те, що вона вже може сама зробити.

Криза трьох років – це рубіж між раннім віком – один з найбільш складних моментів у житті дитини. Як вважав Д.Б.Ельконін, криза 3 років – це криза соціальних стосунків, а будь яка криза стосунків є кризою виділення свого «Я».Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками. Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропону­вали.

2. Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередли­вість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Впертість не слід змішувати з наполегливістю, завдяки якій дитина добивається бажаного. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.

3.   Гонорливість. Близька до негативізму та вередливості, але має свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а про­ ти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші.

4.   Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама.

5.   Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку і таке інше.

6.   Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, ніби­ то дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними», - писав Л.С. Виготський.

5. Деспотизм. У сім'ї з однією дитиною може з'явитися дес­потизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючи­ ми її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і таке інше. Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі.

ними, сидить без підтримки дорослого; в 8 місяців сідає без сторонньої допомоги; в 9 місяців починає повзати; в 10-11 місяців намагається ходити, тримаючись однією рукою. Наприкінці першого року життя дитина розуміє до 20 слів, вимовляє свої перші слова (мамо, тато, дай, на) слів може бути 10-12.

Перехідний період між немовлячим періодом і раннім дитинством дослідники називають кризою 1 року. Оскільки дитина уже сама може пересуватися по кімнаті різко збільшується коло недоступних, недосяжних для неї предметів. Слово «не можна» набуває особливої актуальності: деякі діти кричать, падають на підлогу, б’ють по неї руками, тупають ногами тощо. Встановлення нових взаємин з дитиною, надання їй деякою самостійності, терпіння і витримка пом’якшує кризу, допомагає дитині уникнути гострих емоційних реакцій