51. Класифікація виробничих отрут. Мета класифікацій.

Деякі з хімічних речовин мають високу токсичність, інші, менш токсичні, являють загрозу здоров’ю людини через високу стійкість, здатність до накопичення в організмі.

Ступінь впливу, шкідливості виробничих отрут на працюючих оцінюється із залученням ряду класифікацій:

• за характером впливу на організм людини (загальнотоксичні; дратівні;канцерогенні; мутагенні; сенсибілізуючі, які збільшують реакційну чутливість клітин організму);

• за шляхом проникнення в організм (через дихальні шляхи, травну систему, шкірний покрив, слизисту оболонку ока);

• за ступенем токсичності (надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксичні);

• за ступенем впливу на організм людини.

У загальному випадку ступінь і характер викликуваних шкідливою речовиною порушень нормальної діяльності організму залежить від комплексу умов – шляху попадання в організм, дози, часу дії, концентрації речовини, її розчинності, стану організму в цілому, атмосферного тиску, температури повітря, його відносної вологості та інших характеристик.

Через шкірний покрив, в основному, попадають отруйні речовини, що добре розчиняються у воді або жирах.

Через травну систему – разом з їжею, а також при недотриманні правил особистої гігієни.

Дихальний шлях попадання отротруйних речовин є основним і найбільш швидким шляхом надходження їх в організм. Це пояснюється великою поверхнею легеневих альвеол ( 100...120 м2) і постійним активним протоком крові по легеневих капілярах, що сприяє безпосередньому проникненню речовин з альвеол у кров, яка транспортує отруту, що надходить, по всьому організмі.

52. Описати роль механізму адаптації у процесі впливу виробничих отрут на організм людини.

У зв'язку з постійним поліпшенням умов праці, зниженням концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, на даний час кількість випадків гострих отруєнь і хронічних захворювань зменшується. Зменшення кількості таких захворювань пояснюється введенням відповідних заходів та засобів з охорони праці, а також процесом адаптації організму людини до шкідливої речовини – його пристосуванням до умов навколишнього середовища, що відбувається без необоротних змін роботи його систем і організму в цілому. Для забезпечення розвитку адаптації до хронічного впливу шкідливої речовини необхідно, щоб його концентрація була достатньою для виклику пристосувальної реакції організму, але щоб вони не були надмірними, які призводять до ушкодження організму з необоротними наслідками.

53. Які показники використовують при оцінці токсичності й ступеня небезпеки виробничих отрут ? Оцінка токсичності й небезпеки шкідливих речовин здійснюється за рядом показників, серед яких найбільш значимими є такі: середня смертельна концентрація в повітрі; поріг хронічної дії шкідливої речовини; гранично допустима концентрація; гранично допустима площа забруднення шкірного покриву; орієнтовно безпечний рівень впливу.

Середня смертельна концентрація шкідливої речовини в повітрі – концентрація речовини, що викликає загибель 50 % тварин при 2-х і 4-х годинному інгаляційному впливі. Поріг хронічної дії (ПХД) – мінімальна концентрація речовини в повітрі, при впливі якої в організмі виникають зміни, що виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій. ПХД встановлюється в дослідах на тваринах протязгом 4-х місяців.

Гранично допустима концентрація (ГДК) речовини в повітрі. Величина ГДК може бути переглянута при надходженні нових даних про токсикологічні властивості тієї чи іншої шкідливої речовини, що ведуть до негативних змін у здоров'ї працюючих.

Вихідною величиною для визначення ГДК шкідливої речовини в повітрі є поріг хронічної дії, в який вводиться коефіцієнт безпеки (Is). Цей коефіцієнт враховує весь комплекс характеристик шкідливої речовини – зону дії, період дії, активність і т. п. Розробці ГДК, як правило, передує встановлення орієнтовного гранично допустимого рівня концентрації (ОГДК) – тимчасового гігієнічного орієнтованого нормативу концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони. Він встановлюється для нових хімічних речовин. Ця характеристика повинна переглядатися через 2 роки після затвердження або замінятися ГДК з урахуванням статистичних даних про здоров'я працюючих в умовах праці, що характеризуються наявністю такої шкідливої речовини.

Причому, при встановленні ГДК обов'язковим є дослідження впливу шкідливих речовин на шкірні покриви. Для речовин, що характеризуються негативним впливом на шкірний покрив, визначається гранично допустимий рівень забруднення шкірного покриву (ГДШП, мг/см2).