42. Методи управління фінансовими ризиками.

Управління фінансовими ризиками підприємства являє собою процес передбачення і нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою і страхуванням. Управління фінансовими ризиками підприємства засноване на певних принципах, основними із яких є:

Загальновідомі чотири методи управління ризиком: скасування, запобігання витратам та їх контроль, страхування, поглинання.

1. Скасування полягає у відмові від здійснення ризикового заходу. Але для фінансового підприємництва скасування ризику зазвичай скасовує і його прибуток.

2. Запобігання витратам та контроль як метод управління фінансовим ризиком означає певний набір превентивних та подальших дій, які обумовлені необхідністю запобігти негативним наслідкам, вберегтися від випадковостей, контролювати їх розмір, якщо втрати вже мають місце або неминучі.

3. Суть страхування виражається у тому, що інвестор готовий відмовитись від частини доходів аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ризику до нуля.

Для страхування характерні цільове призначення створюваного грошового фонду, витрачання його ресурсів лише на покриття втрат в заздалегідь обумовлених випадках; імовірнісний характер стосунків; зворотність засобів. Страхування як метод управління ризиком означає два види дій:

1) перерозподіл втрат серед групи підприємців, що піддалися однотипному ризику (самострахування);

2) звернення по допомогу до страхової фірми.

Крупні фірми зазвичай вдаються до самострахування, тобто процесу, при якому організація, що часто піддається однотипному ризику, заздалегідь відкладає кошти, з яких в результаті покриває збитки. Тим самим можна уникнути дорогої операції із страховою фірмою.

Коли ж використовують страхування як послугу кредитного ринку, то це зобов'язало фінансового менеджера визначити прийнятне для нього співвідношення між страховою премією і страховою сумою. Страхова премія - це плата за страховий ризик страхувальника страховику. Страхова сума - це грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності або відповідальність страхувальника [3].

4. Поглинання полягає у визнанні збитку і відмові від його страхування. До поглинання вдаються коли сума передбачуваного збитку, трохи мала і їй можна знехтувати.

Отже роблячи висновок треба зазначити, що при виборі конкретного засобу розв’язання фінансового ризику фінансовий менеджер повинен виходити з наступних принципів:

- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

- не можна ризикувати багатьом ради малого;

- слід передбачати наслідки риски.

Вживання на практиці цих принципів означає, що завжди необхідно розрахувати максимально можливий збиток по даному виду ризику, потім зіставити його з об'ємом капіталу підприємства, що піддається даному ризику, і потім зіставити весь можливий збиток із загальним об'ємом власних фінансових ресурсів.

43. Зміст і завдання аналізу фінансових звітів.

Метою аналізу фінансової звітності є надання оцінки результатам господарської діяльності підприємства за звітний рік та його поточному фінансовому стану.

Під фінансовим станом розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким та кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі та фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його задовільний фінансовий стан.

Головною метою фінансового аналізу є своєчасне з’ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно розв’язати наступні завдання:

- на підставі вивчення причинно-наслідкового взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконанню плану з надходження фінансових ресурсів та їх використанню з метою покращання фінансового стану підприємства;

- надати прогноз можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарювання і наявності власних та позикових ресурсів;

- розробити конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів та зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансової звітності повинен дати відповідь на два запитання: перше – чи має підприємство прибуток за результатами своєї господарської діяльності і друге – чи спроможне підприємство виконати взяті на себе зобов’язання і чи не призведе таке виконання до його ліквідації в зв’язку з недостатністю ресурсів.

Аналіз фінансової звітності виконують, перш за все, фінансові менеджери підприємства для виявлення та усунення проблем в поточній діяльності, для розробки та прийняття рішень щодо підвищення ефективності виробничо-збутових операцій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення платоспроможності і підвищення фінансової стійкості підприємства, а також для забезпечення виконання планових фінансових показників і зобов’язань перед кредиторами та інвесторами.

Аналіз фінансової звітності проводиться також аудиторами з метою підтвердження звітності і визначення правильності обчислення і вчасної сплати податків. Аудитори на основі фінансового аналізу роблять офіційний висновок про фінансовий стан підприємства, який включається до річного звіту, що подається вищим керівництвом зборам акціонерів. Акціонерів цікавить, в першу чергу, прибутковість і надійність цінних паперів, що їм належать.