6.Власність, її суть, форми і місце в економічній системі.

Госп діяльність відбувається в межах певних правил,основним з яких є відносини власності.

Власність – реальні відносини між людьми з приводу привласн і госп використ свого майна.

Поняття «власність» використовують у двох значеннях: економічному та юридичному. З економічного погляду власність - це виробничі відносини між суб'єктами відносин з приводу об'єктів (земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила тощо). Такий підхід дає змогу встановити: *хто з членів суспільства розпоряджається чинниками виробництва, тобто має економічну владу; *як здійснюється поєднання робочої сили із засобами виробництва; *хто і які отримує доходи від господарської діяльності.

Відносини власності виявляються через об’єкт і суб’єкт власності.

Об’єкт власності – все те,що можна привласнити.

Суб’єкт власності – персоніфіковані носії відносин власності.

Внутрішня структура власності:1.відносини належності2.відносини володіння3.відносини користування4.відносини розпорядження.

Власність визначає:

*сусп. спосіб поєднання роб сили із засобами виробництва.*специфічність дій екон законів певної екон системи.*цілі та мотиви в-ва*х-тер розподілу і спожив створеного продукту.*класову і соц. структуру суспільства.*панівну систему політ і екон влади.

Отже, між власністю як економічною та юридичною категоріями, незважаючи на відмінність між ними, існує тісна взаємодія і взаємозв'язок.

Існують різні форми власності:

Індивідуальна власність означає, що фізична особа (суб'єкт) є власником певного об'єкта власності (засобів виробництва, нерухомих речей домашнього вжитку, одягу, робочої сили тощо). Якщо об'єкт власності використовується для задоволення особистих потреб, така власність є особистою. У разі використання об'єктів власності з метою отримання певного Доходу або вигоди власність характеризується як індивідуально-приватна

Колективна власність - це соціальне (колективне) утворення, яке вступає в економічні відносини від імені певного товариства, в якому об'єднані кілька або багато суб'єктів. Партнерська власність є об'єднанням чинників виробництва, фізичних та юридичних осіб з метою спільної господарської діяльності, в якій кожний учасник є власником певної частки капіталу. Акціонерна (корпоративна) власність заснована на володінні акціонерним капіталом, розподіленим на певну кількість акцій. її особливістю є поєднання рис індивідуальної і колективної форм власності.

7.Виробництво як основа життя і розвитку людського суспільства. Структура суспільного виробництва.

Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз:

безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Процес виробництва - це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним .

Характерною рисою виробництва як процесу є також поєднання в ньому елементів розвитку і функціонування (тобто безперервного його повторення, в ході якого створюються передумови для розвитку

Важливою особливістю процесу виробництва є створення не тільки матеріальних, а й нематеріальних благ та послуг, значення яких в сучасних умовах значно зросло.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей:

1)основневиробництво;2)виробничаінфраструктура;3) соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво. Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних). Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.  Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін. 8.Фактори виробництва і взаємозв’язок. Виробнича функція.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для вир-ва матеріальних і духовних благ.

Сучасна вітчизняна і світова ек-на наука до складу факторів вир-ва відносить: працю. капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, нформацію, екологію.

1) Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.

Праця вимірюється часом, витраченим людиною на виробництві.

2) Капітал – це ек-ний ресурс. Що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних, грошових засобів, використовуваних для вир-ва товарів та послуг

3) Земля як фактор вир-ва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у вир-чому процесі.

4) наука – це специфічна форма людської д-сті, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, с-во і мислення

5) інформація – це система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різнихз сферах життєд-сті, зокрема в ек-ній сфері.

6) екологічний фактор – система спеціалізованих видів трудової д-сті та витрат, спрямованих на раціональне викор-ня природних р-сів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

7) Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

В-тво можливе тільки за умови введення у виробничий процес всіх факторів виробництва.

Для опису взаємозв'язку між затратами чинників виробництва і обсягом продукції, що випускається, в економіці використовують поняття виробничої функції.

Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів, наприклад працею (L) та капіталом (К), і максимально можливим випуском продукції (Q) записується за допомогою такої виробничої функції: Y = F(L, К) або Q = F(L, К).Виробнича функція показує, який максимальний обсяг випуску Y може бути одержаний при кожному конкретному наборі витрачених ресурсів і незмінній технології. Зміна технології приводить до зміни самої функціональної залежності.Де Q — обсяг випуску; L — кількість праці; К—кількість фізичного капіталу; А — змінна, яка залежить від ефективності виробничих технологій; FQ — функція, яка визначає залежність обсягів випуску продукції від значень витрат чинників виробництва.

Виобнича функція відповідає закону спадної віддачі чинників виробництва.