2. Функції партії.

1. Виявлення, формування та обґрунтування інтересів суспільних груп (політичне відображення).

2. Активізація і об'єднання великих суспільних груп;

3. Формування ідеології та політичних доктрин;

4. Участь у формуванні політичних систем і їхніх компонентів;

5. Участь у боротьбі за владу у державі, у формуванні програм держави;

6. Участь у здійсненні державної влади;

7. Формування громадської думки;

8. Політичне виховання всього суспільства або його частини;

9. Рекрутування й соціалізація нових членів партії;

10. Підготовка і висунення кадрів для апарату держави, профспілок.

3. Класифікація політичних партій.

Існують різні класифікації політичних партій, а оскільки в сучасному світі діє велика кількість партій, то їх класифікувати можна за різними підставами.

Французький політолог М. Дюверже називає партії парламентського і непарламентського походження, також запропонував ділити партії на кадрові і масові.

Кадрові – група відомих людей для підготовки виборів і проведення кампаній (наприклад, демократична і республіканська партії в США – кадрові, комуністична – масові).

Американський політолог Р. Маркідіз ділить партії на:

• Авторитарні і демократичні;

• Інтегративні і представницькі;

• Ідеологічні і прагматичні;

• Національні і регіональні;

• Релігійні та світські;

• Демократичні та революційні;

• Масові та елітарні;

• Демократичні і олігархічні.

Всі ці поділи умовні, але ми можемо вирізнити декілька найбільш значних груп партій:

1. за класовою визначеністю (буржуазні, селянські, робітничі, соціалістичні, соціал – демократичні; в усі входить інтелігенція);

2. за ставленням до суспільного прогресу (радикальні, реформаторські, консервативні, реакційні, контрреволюційні);

3. за ставленням до влади (правлячі, опозиційні, нейтральні (або центриські);

4. за формами і методами правління (ліберальні, демократичні, диктаторські);

5. за принципами організації та членства (кадрові, масові);

6. за місцем у системі влади (легальні, нелегальні);

7. за ідеологічним спрямуванням (комуністичні, соціалістичні, фашистські, неофашистські, ліберально – демократичні, націоналістичні, анархістські...);

8. за віросповідання (християнські, мусульманські та інші).

Всі політичні партії України можна віднести до трьох головних політичних блоків:

• лівий (соціалістичний) блок;

• центристський або національно-демократичний;

• правий націоналістичний.

Лівий блок: СПУ, КПУ, Союз комуністів, Фронт трудящих....

Мета:

• за соціальний захист трудящих;

• боротьба з тіньовою економікою;

• підвищення зарплати;

• скасування інституту президентства;

• пріоритет державної та колективної форм власності;

• націоналізація приватизованих стратегічних галузей промисловості.

Центриський блок:

а) соціально – ліберальні партії (лівоцентристські та центристські): СДПУ, СДПУ(о), Демократичний Союз, ЛПУ, НДПУ, Партія Регіонів...

Мета:

• поєднання соціально-демократичних та ліберальних цінностей;

• зміцнення інтересів фінансово-промислової групи;

• балансування між Заходом та Росією;

• підтримка національного виробника;

• зниження податкового тиску.

б) неоконсервативні (правоцентристські): НРУ, УНР, УРП, ХДПУ...

Мета:

• поєднання національно-культурних та національно-державних традицій України із вирішенням проблем сучасного розвитку;

• інтеграція з ЄС, вихід з СНД, антикомуністична позиція;

• християнсько-демократичні сили мають слабкі позиції, декларують християнські цінності, але не вказують механізми розв’язання суспільних проблем.

Правий: УНА, УНСО, ОУН, КУН...

Мета:

• пріоритет прав та інтересів нації перед правами та інтересами будь – якої іншої спільноти чи окремої особи.

Для України характерний політичний плюралізм – це різноманіття політичних теорій і поглядів, відносин і організацій.

Причини плюралізму:

~ корінні зміни у розвитку суспільства, в його соціально-класовій структурі;

~ Україна переживає кризу і виникає об'єктивна потреба в оновленні всіх сфер суспільства.