1.2. Сівозміни в посівному відділку

Сівозміни в постійних лісових розсадниках є основою впровадження високої агротехніки, відновлення структурного стану та підвищення родючості грунту. Вони сприяють поліпшенню фізичних властивостей грунту, кращому нагромадженню вологи в грунті, очищенню полів від бур’янів, створюють умови для ефективнішої боротьби з шкідниками і хворобами рослин. Крім того, сівозміни дають можливість у певному порядку і планово використовувати продукційні земельні площі розсадника.

Необхідну кількість полів для вирощування садивного матеріалу в посівному відділку можна вибрати лише після того, як буде прийнята певна сівозміна. Саме з цією метою і приступаємо до вибору схеми сівозміни.

Теоретичною і практичною основою сівозміни є те, що безперервне вирощування садивного матеріалу на одному і тому ж місці неминуче призводить до зменшення його стандартного виходу внаслідок порушення структури грунту, щорічного виносу при викопуванні садивного матеріалу значної кількості поживних речовин, накопиченні в грунті токсинів.

З метою уникнення цих небажаних явищ необхідно для конкретних умов підібрати раціональну схему сівозміни з певним чергуванням вирощуваних порід і парів, запровадити схеми обробітку та удобрення грунту.

Сівозміна – це послідовне науково обґрунтоване чергування вирощуваних порід по роках і певне розміщення їх на площі, яке супроводжується відповідною системою агротехнічних заходів. При цьому забезпечується правильне чергування культур і парів на полях і за роками. Ротація сівозміни – це період часу, протягом якого через кожне поле пройдуть у певній послідовності всі сіянці (саджанці) і пар згідно прийнятої схеми сівозміни. Частіше всього в лісовій зоні на сірих лісових суглинистих грунтах застосовують 3-пільну сівозміну за такою схемою: перше поле – сіянці однорічні; друге поле - сіянці однорічні та дворічні; третє поле – чорний чи зайнятий пар.

В цьому плані загальним є положення, що мінімальна кількість полів в сівозміні рівна максимальному віку вирощуваного садивного матеріалу „плюс” одне поле. В нашому випадку (див.табл. 1.1), виходячи із віку вирощуваних сіянців, мінімальна кількість полів у сівозміні може бути три.

Для запроектованої схеми сівозміни необхідно скласти ротаційну таблицю з переходом до нормальної сівозміни (вихідні дані беремо з табл. 1.1), в якій потрібно навести порядок чергування вирощування порід по роках (ротацію сівозмін).

Таблиця 1.2

Ротаційна таблиця у посівному відділенні з переходом до нормальної сівозміни

№ поля роки	Перше поле	Друге поле	Третє поле
Перший (після первинного освоєння)	Бук1 – 0,69 Ялиця1 – 0,1 Дуб1 – 0,51 Ялина 1 – 0,02 Горіх 1 – 0,27 1,59 га	Горіх 1 – 0,279 С\г користування 1,59 га	С\г користування 1,59 га
Другий	Бук2 – 0,69 Ялиця2 – 0,1 Дуб2 – 0,51 Ялина 1 – 0,02 Горіх 1 – 0,27 1,59 га	Горіх 1 – 0,29 Бук1 – 0,69 Ялиця1 – 0,1 Дуб1 – 0,51 1,59 га	С\г користування 1,59 га
Третій	Пар – 1,59 га	Горіх 1 – 0,29 Бук2 – 0,69 Ялиця2 – 0,1 Дуб2 – 0,51 1,59 га	Ялина 1 – 0,02 Горіх 1 – 0,27 Бук1 – 0,69 Ялиця 1 – 0,1 Дуб 1 – 0,51 1,59 га
Четвертий	Горіх 1 – 0,29 Бук1 – 0,69 Ялиця1 – 0,1 Дуб1 – 0,51 1,59 га	Пар – 1,59 га	Ялина 1 – 0,02 Горіх 1 – 0,27 Бук2 – 0,69 Ялиця 2 – 0,1 Дуб 2 – 0,51 1,59 га
П’ятий	Горіх 1 – 0,29 Бук 2 – 0,69 Ялиця 2 – 0,1 Дуб 2 – 0,51 1,59 га	Бук1 – 0,69 Ялиця1 – 0,1 Дуб1 – 0,51 Ялина 1 – 0,02 Горіх 1 – 0,27 1,59 га	Пар – 1,71 га

Отже перехід до нормальної сівозміни відбувається на третій рік після первинного освоєння території, а повна ротація проходить протягом трьох років.