35.Розрахунок рівня витрат.

Облік затрат виробничої собівартості продукції

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких розрахунків:

а) на державному підприємстві, такому як ВАТ «Коломийський ДОЗ» : №20 "Основне виробництво”, № 21 "Напівфабрикати власного виробництва", № 23 "Допоміжні ви­робництва", № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", № 25 "Загальновиробничі витрати", № 26 "Загальногосподарські витрати", № 28 "Брак у виробництві", № 29 "Обслуговуючі вироб­ництва та господарства", № 31 "Витрати майбутніх періодів". Всі рахунки активні;

б) на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку № 20 "Основне виробництво" і збирально-розподільчому, № 26 "Загальногосподарські витрати", що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо).

Собівартість продукції основного виробництва. На дебеті рахунку № 20 “Основне виробництво” відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випус­ком продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також за­трати допоміжних виробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від бра­ку, на кредиті - списування фактичної продукції. Сальдо на рахун­ку № 20. "Основне виробництво" тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.

36.Завдання статистики витрат. Джерела інформації про витрати.

ід виробничої діяльності підприємства залежать техніко-економічні показники його роботи: собівартість, прибуток, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність та інші. Собівартість продукції є одним з основних оціночних показників, в якому в концентрованому вигляді знаходять відображення результати господарської діяльності підприємства, його досягнення, невикористані резерви і недоліки. Цей показник дає можливість зробити висновок наскільки ефективне виробництво, чи раціонально використовуються матеріальні, трудові і грошові ресурси, яка якість роботи колективу і рівень господарювання. Даний показник узагальнює всі понесені витрати на виробництво і реалізацію продукції чи наданих послуг, тому контроль собівартості продукції і її випуску є важливим завданням комплексної ревізії. Контроль операцій по випуску продукції і формуванню її собівартості включає цілий комплекс завдань. Важливим питанням при цьому є перевірка правильності обліку виробництва, калькуляції собівартості продукції, достовірності звітної інформації про виробничу діяльність. Ревізору слід: • дати оцінку обґрунтованості і напруженості планових показників по виробництву продукції та її собівартості і встановити рівень їх виконання; • здійснити перевірку обґрунтованості формування витрат виробництва по економічних елементах і статтях калькуляції; • перевірити правильність розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також звітними періодами; • встановити наявність і правильність складання планових і звітних калькуляцій, а також кошторисів по окремих видах накладних витрат; • виявити випадки незаконного списання витрат і втрат за рахунок собівартості (недостач, крадіжок), встановити причини їх виникнення і винних в цьому посадових осіб; • перевірити достовірність даних обліку і звітності по випуску продукції та її собівартості; • виявити резерви зниження собівартості продукції, збільшення її випуску, підвищення якості продукції, покращення використання виробничих потужностей підприємства. При виконанні вказаних завдань контролю слід керуватися Типовим положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості (від 26.04.1996 р.) а також ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (від 22. 05, 97р із внесеними змінами і доповненнями). Джерелами інформації по контролю витрат виробництва і випуску продукції є: • бізнес-план підприємства; • кошториси витрат по організації виробництва і управлінню; • планові та звітні калькуляції з окремих видів продукції. • регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку (карточки обліку витрат по видах продукції, карточки складського обліку готової продукції; ' • Головна книга по рахунках • договори на поставку продукци; • періодична та річна бухгалтерська і статистична звітність Собівартість - це показник, в якому відображаються всі сторони діяльності підприємства. Контроль формування собівартості продукції є однією з найважливіших його функцій. В процесі контролю слід перевірити правильність розрахунку собівартості готової продукції (робіт, послуг) і встановити, чи немає фактів віднесення на витрати виробництва затрат які повинні покриватися за рахунок спеціальних фондів чи чистого прибутку підприємства. При контролі обліку витрат на виробництво продукції ревізору необхідно встановити як дотримувались: • незмінність вибраного на початку року методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції і його відповідність галузевим і організаційним особливостям підприємства; • правильність розмежування витрат по звітних періодах і обгрунтованість оцінки витрачених на виробництво продукції матеріальних ресурсів; • правильність нарахування зносу по основних засобах, нематеріальних активах, МШП і включення сум зносу у витрати виробництва; • обгрунтованість сум накладних витрат і способи їх розподілу по об'єктах калькуляції; • правочинність віднесення фактичних сум витрат по відрядженнях (особливо за кордон), представницьких витрат, витрат на рекламу, оплату аудиторських послуг і багатьох інших на витрати виробництва. Ревізору слід також оцінити обгрунтованість використання того чи іншого методу обліку витрат (попередільний, позамовний, нормативний) і його вплив на правильність визначення собівартості продукції. Виясняється також правильність вибору на підприємстві способу розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання для того, щоб встановити, наскільки економічно обґрунтовано оцінюється вироблена продукція. Перевірку віднесення витрат на виробництво потрібно здійснювати у двох напрямках: • за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та віднесення Їх на незавершене виробництво; • з'ясування причин перевитрат і виявлення фактів нераціонального • використання матеріальних і трудових ресурсів.