38. Чинники, що сприяють розвитку міжнародної торгівлі послугами.

39. Методи міжнародної торгівлі (поставок )послуг.

Міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:

• перетинання кордонів сервісними продуктами;

• руху споживачів до країни імпорту;

• встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга;

• тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг.

Враховуючи невидиму природу послуг, а також те, що у разі надання послуг це не передбачає переміщення через державні кордони, до послуг не можуть вживатися прикордонні протекціоністські заходи, що вживаються до товарів. Сферу послуг за участю іноземців можна регулювати законодавством про зарубіжні інвестиції або про участь іноземців у підприємницькій діяльності. Стосовно іноземних надавачів послуг можуть в послуг можуть застосовуватися або не застосовуватися режим нації найбільшого сприяння або принцип національного режиму.

40. Механізми посилення конкурентоспроможності країн на світовому ринку послуг ( за м.Портером).

Зростання частки країни у світовому експорті, на думку М. Портера, веде до підвищення рівня життя, якщо ріст експорту продукції галузей з високою продуктивністю підвищує її рівень в цілому по країні. І навпаки: скорочення частки світового експорту через нездатність цих галузей збільшити експорт - вже сигнал небезпеки. Виходячи із вказаних міркувань, М. Портер й індикатори конкурентоспроможності пов'язує з масштабами експорту і його структурою.

Критеріями переваг у міжнародній конкуренції М. Портер вважає наявність великого і постійного експорту у значний ряд країн та істотний вивіз капіталу.

На думку М. Портера, експорт капіталу і торгівля - невід'ємні складові частини глобальних стратегій. У праці М. Портера меншою мірою досліджується проблема макроекономічних умов конкурентоспроможності окремих виробників на товарних ринках. Цій проблемі М. Портер не приділяє особливої уваги, оскільки не є прибічником централізованого макрорегулювання економіки. Разом з тим у його праці дається позитивна оцінка діяльності у створенні відповідних умов підвищення конкурентоспроможності окремих товаровиробників. Якщо ця роль значна і негативна, то макроекономічні умови для росту конкурентоспроможності на товарних ринках несприятливі. І навпаки. Такий лейтмотив дослідження. "Сили, які дозволяють фірмам країни зберегти досягнуті конкурентні переваги, - головна опора процвітання країни".

41. Сутність та чинники розвитку міжнародної торгівлі.

До стабільного зростання міжнародної торгівлі спричинило кілька факторів:

1. Поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.

2. НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що водночас прискорило реконструкцію старих. Дійсно, найважливіші тенденції у розвитку сучасної міжнародної торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної НТР, радикальних змін, що відбуваються в системі "наука-техніка-виробництво". Швидкими темпами змінюється номенклатура продукції в промислово розвинутих країнах світу, що призводить до оновлення товарної структури світового ринку. На перший план виходить наукомістка продукція сучасних галузей обробної промисловості, тоді як частка сировинних товарів і енергоресурсів скорочується. Предметом міжнародного обміну є переважно продукти галузей високої технології (авіакосмічна, виробництво оргтехніки й ЕОМ, електронна, фарфоро-фаянсова

промисловість, приладобудування й електротехнічне машинобудування та ін.). Збільшення частки галузей високої технології у світовому експорті сьогодні – закономірний процес.

3.Значне збільшення (випереджаюче зростання) частки послуг (т.зв. «невидимого експорту»). Так, якщо для двократного зростання обсягів торговельними послугами потрібно менше восьми років, то для такого зростання міжнародної торгівлі потрібно приблизно 15 років. Це зумовлено зростаючою роллю послуг у процесі розширеного відтворення (матеріального продукту, основної продуктивної сили, самих економічних відносин як на національному, так і на інтернаціональному рівні), значним зменшенням транспортних

витрат (що збільшило мобільність виробників і споживачів послуг), посиленням ролі послуг при міжнародній торгівлі типовими товарами (послуги страхових компаній, тощо) та іншими факторами. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються за винятком хіба, що кількох «нових індустріальних країн», або нових ринків таких, як Південна Корея (експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що виступає мало не єдиним джерелом їхнього існування. Основними видами послуг у світовій торгівлі є: послуги, пов'язані із зовнішньою торгівлею (транспортуванням, страхуванням); послуги, пов'язані з обміном технологій, торгівлі, ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими, управлінськими послугами та ін.); обмін соціальними і культурними послугами, зокрема надання туристичних, банківських послуг; здійснення міжнародних розрахунків, лізингових операцій та ін.; торгівля послугами, пов'язаними з міграцією робочої сили (виплатою і перерахуванням заробітної плати, соціальних виплат, тощо); інші види послуг (рекламні, консалтингові, агентські, адвокатські

послуги, рієлтерські послуги, франчайзинг, тощо). Важливу роль у міжнародній торгівлі соціальними послугами відіграє освіта у формі обміну досвідом та інформацією, викладачами, науковими співробітниками, аспірантами і студентами. На міжнародному ринку соціальних послуг (освіта, охорона здоров'я, туризм, спорт, культура, мистецтво та ін.) найважливішу роль відіграє туризм. У другій половині 90-х років XX століття у туристичних поїздках в інші країни взяли участь 1,2 млрд. осіб. Серед основних видів міжнародного туризму (рекреаційний, діловий і науковий), на рекреаційний припадає понад 70 %. Завдяки міжнародному туризму зростає зайнятість у народному господарстві країн, які приймають туристів, державна казна отримує чималу частку доходів, реалізується значна кількість товарів. Так, у Франції міжнародний туризм обслуговують більше 5 млн. осіб, а доходи від нього досягають третини всіх доходів від експорту товарів (на Багамських островах — більше половини ВВП). Міжнародний туризм обслуговують

майже 70 міжнародних організацій.

4.Активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку. Збереглася тенденція збільшення у світовій торгівлі частки внутріфірмового обміну, яка наприкінці ХХ століття становила 37 % усієї міжнародної торгівлі, а в 70-ті роки лише до 20 %. Це зумовлено насамперед зростанням чисельності та могутньості ТНК, збільшенням кількості їх філіалів. У межах ТНК обмін все більше втрачає ознаки класичного обміну товарами, здійснюється поступовий підрив товарного виробництва.

5. Регулювання (зокрема, лібералізація) міжнародної торгівлі в межах СОТ.

Лібералізація міжнародної торгівлі передбачає перехід багатьох країн до такого режиму торгівлі, при якому скасовуютьтся кількісні обмеження імпорту, зменшуються митні збори та інші обмеження.

6. Розвиток економічної і передусім торговельної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі. Навіть слаборозвинуті країни Африки, Азії та Латинської Америки створили до 15 замкнутих економічних угрупувань, у межах яких здійснюється лібералізація торгівлі, щодо третіх країн, вживаються протекціоністські заходи, насамперед митні тарифи, ліцензування і квотування імпорту, а також валютні обмеження.

7. Здобуття політичної незалежності колишніми колоніальними країнами і їх

наступний розвиток та виокремлення серед них «нових індустріальних країн», економічна модель яких орієнтується на зовнішній ринок. Країни, що розвиваються, більшою мірою також орієнтуються на ринки країн з розвинутою економікою. В цілому ці країни залишаються постачальниками сировини, продовольства, відносно простих виробів. Так, країни ОПЕК спеціалізуються на продажу нафти; Чилі, Замбія, Заїр - міді; Індонезія, Болівія, Малайзія, Таїланд - олов'яної руди; Гвінея, Бразилія, Сурінам - бокситів і т.д. В останні роки

відзначається підключення до експорту високотехнологічних виробів «нових індустріальних країн», які разом з НІК другого покоління - Індонезією, Філіппінами, Малайзією, Індією зміцнюють свої позиції в міжнародній торгівлі. За рахунок «нових індустріальних кораїн» частка країн, що розвиваються наближаеться до 20%. Частка, наприклад, Південної Креї, Сингапуру, Гон Конгу у світовому експорті в середині 90-х років складала 10,5%.

8. Трансформаційні процеси у постсоціалістичних країнах, що призвело до зростання відкритості їх економічних систем. В результаті в останнє десятиліття активізується їх зовнішня торгівля. Хоча в цілому ці країни все ще посидають непомітне місце у світовій торгівлі.