2. Основні характеристики нововведення.

Соціальні інновації мають ряд особливостей порівняно з матеріально-технічними. Якщо перші є, як правило, результатом колективної творчості, то при розробці матеріально-технічних інновацій переважає індивідуальне авторство. Крім того, віддача від соціальних інновацій кілька віддалена у часі, їх ефект не проявляється швидко і не має конкретного характеру, що найчастіше характерно для матеріально-технічних нововведень. Специфікою соціальних інновацій є також їх більш чітка обумовленість зовнішнім середовищем, більш широка сфера застосування в залежності від групових та особистісних якостей людей, задіяних у здійсненні цієї інновації.

3. Типи нововведень.

Соціальні інновації досить різноманітні, що в першу чергу обумовлене різноманіттям явищ соціального життя. При класифікації соціальних інновацій використовуються різні підстави.

Виходячи з поняття рівня та об'єму соціальних нововведень можна виділити інновації глобального характеру, спрямовані на вирішення загальнолюдських проблем, а також регіональні та локальні інновації, які представляють більш вузькі інтереси регіонального і місцевого значення.

По сферах суспільного життя виділяють інновації соціальні, політичні, економічні, інновації в культурно-духовній сфері, в соціальних структурах та інститутах.

За масштабом використання розрізняють одиничні соціальні інновації, які здійснюються на одному об'єкті, і дифузні, поширювані на багато об'єкти.

У відповідності зі структурою соціальної сфери в цілому, компонентами якої є освіта, управління, зайнятість населення, пенсійне забезпечення, культура, спорт, здоров'я людей і т.д.можна виділити педагогічні, освітні, правові, управлінські соціальні інновації і т.д.

13. Лекція № 13 Соціальне прогнозування, проектування та моделювання (4 години).

    1. Основи прогнозування в соціальній роботі.

Технології соціального прогнозування (від грец. prognōsis - передбачення, prediction) - незамінний інструментарій соціального передбачення, дослідження і вирішення соціальних проблем сучасного світу.

Будь-яке соціальне явище мінливе і володіє здатністю стихійного саморозвитку. Практична цінність технологій прогнозування полягає не в останню чергу тому, що складені прогнози можуть служити прикладом "негативного" варіанти розвитку. Слід також зауважити, що розвиток соціального явища відбувається незалежно від того, написаний чи його теоретичний шлях чи ні, і якщо розвиток явища збігається з його прогностичним описом, то це збіг ніколи не буває ідеальним.

Розробка прогнозу - спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку будь-якого явища (у нашому випадку соціального). Мета прогнозування - не просто передбачати ті або інші явища майбутнього, а сприяти більш ефективному впливу на них у потрібному напрямку.

Структура соціального прогнозування може бути представлена як сукупність його філософських аспектів і технологічних підходів: 1) гносеологія й логіка наукового передбачення; 2) методологія соціального прогнозування; 3) методика соціальних прогнозів (анкетування, экстраполирование, моделювання, прогнози на базі аналізу патентів і т.д.).

Соціальне прогнозування залежно від глибини прогнозного дослідження може бути розкрито і уточнено за рахунок введення додаткових інформаційних даних по різних блокам - науково-технічного, інформаційного, медико-біологічному, соціально-економічного, демографічного, етнічною, етичним, економічному, соціологічним, навчально-культурній, містобудівній, військово-політичному, геокосмическому.

В даний час налічується близько 150 різних методів і процедур прогнозування. Їх поділяють на три основні групи: загальнонаукові, интернаучные, частнонаучные, - основу яких складають як практичні і теоретичні дані.

До общенаучным методів належать аналіз, синтез, екстраполяція, інтерполяція, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза, експериментування та ін. Интернаучными є індуктивний метод, мозкова атака, метод Дельфи1, а також утопія і фантастика. Частина методів заснована на переробці науково-технічної інформації (прогнозування розвитку науки і техніки) і на різних теоріях (морфологічного аналізу, огинаючих кривих, на основі дозвільних матриць, методом проб і помилок і т.п.). Частнонаучные методи - це прогнози по изобарическим карт, швидкості добігання хвилі, зрив лавин, тестів і т.д.

Соціальне прогнозування тісно пов'язане з інноваційною діяльністю, так як являє собою прийоми, спрямовані на технологічне забезпечення реалізації ініціатив, які викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя, призводять до раціонального використання прогностичних знанні, матеріальних та інших ресурсів суспільства,

Основоположником глобального прогнозування на основі системного аналізу є американський учений Дж. Форрестер.

Він використовував математичні методи та ЕОМ для створення варіанту моделі економічного розвитку суспільства з урахуванням двох найважливіших чинників: чисельності населення і забруднення навколишнього середовища. Його послідовники - члени Римського клубу - намагалися знайти прогностичне вирішення соціальних завдань: розглянути взаємозв'язок розвитку суспільства з глобальними проблемами, погіршенням "якості життя в сучасному світі з метою розробки можливих моделей світового розвитку. В 1992 р з'явився перший глобальний прогноз Римського клубу під назвою "Межі зростання"; його автори під керівництвом Д. Медоуза побудували динамічну модель світу, в якій в якості вихідних даних були використані основні, на думку авторів, компоненти динаміки зміни світової системи: населення, капіталовкладення, земне простір, забруднення, використання природних ресурсів.

Результати соціального прогнозу дозволили авторам зробити наступний висновок: якщо б збереглися що існували на кінець 60-х роках тенденції і темпи розвитку економіки до зростання населення, то глобальна екологічна катастрофа була неминучою.

Картина була наступною: значна частина населення Землі помре від голоду і виснаження природних ресурсів не вистачить на виробництво необхідних матеріальних благ, навколишнє середовище буде настільки забруднена, що непоправно деградує і стане непридатною для проживання в ній людини. "Кінець світу" предрекался орієнтовно в 2100 г.

На підставі створеного соціального прогнозу фахівці запропонували негайно звести до нуля зростання народонаселення і виробництва.

Технологічно найбільш обґрунтованою є робота "Людство у поворотний пункт" М. Месаровича і Е. Пестела, представників Римського клубу, в якій комплексна взаємозв'язок економічних, соціальних і політичних процесів, стан навколишнього середовища і природних ресурсів представлені як складна багаторівнева ієрархічна система.

Прогнозне бачення авторів відкидає неминучість "Єдиної" глобальної екологічної катастрофи. Майбутнє людства вони представляють як ланцюг тривалих, різноманітних криз - екологічних, енергетичних, продовольчих, сировинних, демографічних, - можуть поступово охопити всю планету, якщо суспільство не сприйме їх рекомендації переходу до "органічного зростання", сводимого в їх трактування до збалансованого і диференційованого розвитку всіх частин планетарної системи за прикладом живого організму, кожна клітина, кожен орган якого функціонують в інтересах цілого.