- •2. Процес праці та його прості моменти.
- •3. Спосіб виробництва: продуктивні сили і виробничі відносини.
- •4. Економічні закони та їх об'єктивний характер.
- •5. Визначення предмету політичної економії. Функції політичної економії.
- •6. Товарне виробництво: причина виникнення та основні риси.
- •7. Просте та капіталістичне товарне виробництво: загальні риси і розбіжності.
- •8. Товар та його властивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість як форма вартості товару.
- •9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.
- •10. Величина вартості товару. Індивідуальний та суспільно необхідний робочий час.
- •11. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару.
- •12. Форма вартості та її історичний розвиток. Виникнення грошей.
- •13. Сутність і функції грошей.
- •14. Закон вартості. Функції закону вартості.
- •15. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя
- •16. Робоча сила як товар. Вартість і споживна вартість товару робоча сила.
- •1. Особиста свобода носія робочої сили, право і можливість розпоряджатися своєю робочою силою.
- •3. Повинен існувати клас, який має засоби виробництва і потребує робочу силу, щоб приводити їх до дії (капіталісти).
- •17. Робочий день, його структура та границі. Необхідна та додаткова праця.
- •18. Процес створення і зростання вартості у процесі капіталістичного виробництва.
- •19. Сутність капіталу. Постійний і змінний капітал.
- •20. Додаткова вартість. Норма і маса додаткової вартості.
- •21. Два способи виробництва додаткової вартості Абсолютна та відносна додаткова вартість. Надлишкова додаткова вартість.
- •22. Стадії підвищення продуктивності праці капіталізмом: проста кооперація, мануфактура, машинне виробництво.
- •23. Сутність заробітної плати.
- •24. Основні форми і сучасні системи заробітної плати.
- •25. Номінальна і реальна заробітна плата. Фактори, які впливають на рівень реальної заробітної плати.
- •26. Сутність і типи відтворення. Просте та розширене відтворення індивідуального капіталу.
- •27. Нагромадження капіталу. Фактори, які визначають його розміри.
- •28. Технічна, вартісна та органічна будова капіталу.
- •29. Нагромадження капіталу і зайнятість. Основні форми безробіття.
- •30. Концентрація і централізація капіталу, їх розбіжності і взаємозв'язок – 30 б.
- •31. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу.
- •32. Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •33. Час обороту капіталу та його складові частини. Швидкість обороту капіталу.
- •37. Вартість товару та капіталістичні витрати виробництва.
- •38. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
- •39. Внутрішньогалузева конкуренція та утворення ринкової вартості.
- •40. Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку.
- •41. Перетворення вартості товару в ціну виробництва.
- •42. Закон тенденції середньої норми прибутку до зниження та протидіючі фактори.
- •43. Торговий капітал і торговий прибуток.
- •44. Витрати обігу і їх види.
- •45. Позичковий капітал: сутність, джерела та особливості.
- •46. Позичковий процент. Норма позичкового проценту.
- •47. Сутність кредиту та його форми.
- •48. Банки, їх роль, функції та операції.
- •49. Акціонерний капітал і акціонерні товариства.
- •50. Фондова біржа та її функції.
- •51. Земельна рента та її особливості у феодальному та капіталістичному суспільствах.
- •52. Диференційна рента і і II.
- •53. Монополія приватної власності на землю і абсолютна рента.
- •54. Капіталістична земельна рента та орендна плата. Ціна землі та її динаміка.
4. Економічні закони та їх об'єктивний характер.
Сутність економічного закону; характер економічних законів, єдність та розбіжність з законами природи; класифікація економічних законів.
Економічне життя суспільства (виробництво, розподіл, обмін та споживання) підкоряється певним економічним законам. Під економічними законами слід розуміти сталі причинно-наслідкові зв’язки між різними сторонами суспільного виробництва. Ці закони регулюють відносини людей стосовно виробництва, розподілу, обміну і споживанню матеріальних благ. Але всі економічні закони носять об’єктивний характер, вони діють незалежно від волі, бажання чи прагнень людей.
Економічні закони поділяють на:
-
загальні, тобто притаманні усім способам виробництва. Наприклад, закон економії часу, закон зростання потреб;
-
особливі, які діють в декількох способах виробництва. Це закон попиту, закон пропозиції;
-
специфічні, які існують лише в одному способі виробництва. Закон виробництва додаткової вартості.
Економічні закони мають спільні та різні ознаки з законами природи. Як і закони природи , економічні закони діють поза межами волі і бажання людини. Їх можна відкрити, зрозуміти, пристосуватися, але не впливати на них.
Відрізняються економічні закони від законів природи тим, що закони природи вічні і незмінні, а економічні закони мають історичний характер, тобто діють при певних умовах. Коли умови змінюються, одні закони відмирають, інші з’являться.
Закони природи будуть діяти і без людського суспільства, а економічні закони діють тільки в людському суспільстві. Також відкриття законів природи не викликають протидії з боку суспільства а відкриття економічних законів можуть викликати протидію консервативних шарів суспільства.
5. Визначення предмету політичної економії. Функції політичної економії.
Зародження і розвиток політичної економії; виробничі відносини як предмет політичної економії; функції політичної економії.
Політична економія – наука про розвиток суспільних, виробничих відносин між людьми.
Політекономія вивчає економічні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням матеріальних та духовних благ на різних ступенях розвитку людського суспільства.
Теоретичні основи сучасної економічної думки було закладено ще в Древній Греції: Ксенофонт, Платон, Аристотель робили спробу визначити вартість. Але як самостійна наука політекономія почала складатися в 16-18 ст., в період виникнення та становлення капіталізму. Оскільки капіталістичні відносини первісно складалися в сфері обігу (торгівлі), тому ці процеси знайшли відображення в економічній школі, яка одержала назву меркантилізм. Представниками були Девід Юм, Томас Ман, Антуан Монкрентьєн, які бачили багатство держави в позитивному сальдо зовнішній торгівлі. Саме Монкретьєн у 1615 р. написав «Трактат про політичну економію», чим дав назву науці. Але в 17 ст. з’явився інший напрямок економічної думки – фізіократи. Це були Франсуа Кене, А.Р. Тюрго, які бачили багатство суспільства не в торгівлі, а в виробництві, однак лише в сільськогосподарчому. Вінцем економічної думки стала англійська класична політична економія. У Петті, А. Сміт, Д.Рікардо (18 ст.). Узагальненням всього виступив «Капітал» К. Маркса. Визначивши предметом виробничі відносини, в якій вступають люди в процесі виробничого обміну, розподілу і споживання матеріальних благ.
Політекономія виконує такі функції:
Пізнавальна функція – політекономія вивчає відносини, які формуються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, вивчає економічні закони.
Практична функція – політекономія вивчає економічну дійсність для того, щоб використовувати знання про неї в інтересах як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Методологічна функція – політекономія є теоретичною основою всіх економічних наук.
Виховна функція – формує економічний спосіб мислення.