4. Службові частини мови та вигук

Службові частини мови та вигук

Теоретичні питання.

1. Прийменник. Розряди прийменників за будовою та походженням.

2. Мовностилістичні рекомендації щ вживання деяких прийменників.

3. Сполучник. Групи сполучників за значенням, вживанням, будовою, за походженням. Правопис сполучників.

4. Мовностилістичні рекомендації щодо вживання сполучників.

5. Частки. Групи часток за значенням.

6. Вигуки та звуконаслідувальні слова. Групи вигуків за значенням і походженням.

Література

1. Козачук Г. О. Українська мова для абітурієнтів : Навч. посіб. / Г. О. Козачук. – К. : Вища шк., 2007. – С. 204–220.

2. Міляновський Е. Шкільний довідник з української мови. 5–11 клас / Е. Міляновський. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. – С. 144–151 .

3. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2008. – С. 125–132.

4. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / І. П. Ющук. – К. : Освіта, 2006. – С. 155–172.

5. Фаріон І. Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 322 с.

6. Голосовська Г. Українська мова для всіх : навч. посіб. – К. : ВЦ «Академія», 2015. – 208 с.

Прийменник – це службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Разом із названими вище частинами мови прийменники можуть виражати просторові відношення (злетіти в небо, приїхати до міста), часові (о дев’ятій годині, приїде через день), причинові (рейс скасували через негоду, шаленів від щастя), порівняльні (вищий за батька, старший від неї), а також указувати на мету (їхати на зустріч з випускниками, заради миру), спосіб дії (сказати по правді, робити із задоволенням), особу, предмет, на які спрямована дія (піклуватися про батьків, опертися на лікоть) тощо.

За походженням прийменники поділяють на первинні (на, до, задля, поміж) і вторинні, утворені від повнозначних слів (вздовж, коло, поблизу).

За будовою прийменники поділяють на прості, складні й складені. До простих належать без, від, для та ін. Складні прийменники утворені з двох або кількох простих: з-над, задля, із-за та ін. Вони пишуться разом, окрім тих, що починаються на з-, із-. Складені прийменники утворені з кількох слів: незважаючи на, згідно з, у зв’язку з.

Мовностилістичні рекомендації щ вживання деяких прийменників.

Уживання прийменників в (у), при, за, із-за.

Прийменник в (у) вживають із родовим відмінком, що виражає ознаку належності: у брата;

зі знахідним відмінком, що виражає такі значення:

1. часу дії: посіяти в дощ;

2. міру вияву ознаки: завдовжки в три кілометри (також завдовжки три кілометри);

3. часові відношення зі словами на означення відрізків або проміжків часу: в епоху, у час, у період;

з місцевим відмінком, що виражає:

1. місце дії: працювати в бібліотеці;

2. час дії: виконати в грудні;

3. зовнішню ознаку людини, предмета: генерал у формі.

Не варто використовувати прийменник в у конструкціях, що відповідають російським висловам в прошлом году, в позапрощлом году тощо. Натомість потрібно послуговуватися безприйменниковим родовим відмінком, що є ближчим до української мовної традиції. Отже, наведеним російським конструкціям в українській мові відповідають такі: минулого року, минуло річ, торік, позаторік, цьогоріч, цього року.

Поширення форм знахідного відмінка зі значенням руху до міста, села, селища, на зразок їхати в Київ (поряд із правильним їхати до Києва), а також руху до приміщення – наслідок російськомовного впливу з подальшим узаконенням цих форм у перекладних словниках в першій чи другій позиції: поехать в город – поїхати до міста (в місто), идти в театр – йти в театр (до театру).

Ненормативними є сполуки з у (в) у родовому відмінку зі значенням місця, на зразок у цього джерела зустрілися, у мікрофона замість біля цього джерела, біля мікрофона,а також неправильно вживати прийменник в (у) у таких словосполуках:

Неправильно	Правильно
у дитинстві у революцію у ті часи у 1990 році у минулому році у двох словах у залежності у порядку речей в останній час у повній мірі у рівній мірі у розстрочку вступити в силу у них більший досвід раз у рік 14 гривень у день сто чоловік у місяць звернувся в міську раду	змалку, за малих літ за революції за тих часів 1990 року минулого року, торік двома словами залежно від звичайна річ останнім часом цілком однаково на виплат набрати чинності вони мають більший досвід раз на рік 14 гривень на день сто осіб на місяць звернувся до міської ради

Прийменник при вживають з місцевим відмінком на позначення становища чи дії поблизу кого, чого: гурток при школі, рости при дорозі, а також в абстрактних значеннях: бути при здоров’ї. Цю конструкцію не поширюють на часові значення (доба, період), уживаючи натомість прийменник за: за старих часів, за чинного президента. Неправильні прийменникові сполуки з при, на зразок при відкритті сесії, при вашій участі.

Неправильно

Правильно

при грошах при перших словах при читанні при всій бідності при всьому цьому премія, при тому немала при тому, що це факт при всьому чесному народі при виявленні при необхідності при падінні при переробці при взльоті при згадуванні при відкритті сесії при необхідності при вашій участі при активній підтримці при розгляді питання при всій повазі

не без грошей після перших слів читаючи, під час читання хоч який хто бідний попри все це премія, та ще й немала тоді, коли це факт привселюдно, при всій чесній громаді у разі виявлення, коли виявлено у разі потреби коли падає коли переробляють на злеті на згадку під час відкриття сесії, відкриваючи сесію за потреби, коли необхідно із вашою участю за активної підтримки під час розгляду, розглядаючи попри всю повагу

Прийменник понад.

Типову помилку припускають ЗМІ, поєднуючи прийменник понад із числівниками в родовому відмінку, наприклад: На цей небезпечний вірус уже перевірено понад двохсот тисяч осіб. Це ненормативне словосполучення з’явилося в українській мові нещодавно і є калькою з російського сполучення прийменника свыше з родовим відмінком числівника. Правильно прийменник понад вживати зі знахідним відмінком: двісті осіб.

Включно з чи разом з, сумарно з, усе (усі) разом.

Неправильно	Правильно
На зборах мають бути присутні всі депутати включно з головами комітетів. Вимагаємо звіту про витрачені народні кошти включно з надходженнями з-за кордону.	На зборах мають бути присутні всі депутати разом з головами комітетів. Вимагаємо звіту про все витрачене разом: і народні кошти, і надходження з-за кордону. Вимагаємо звіту про всі витрачені народні кошти сумарно (разом із) надходженнями з-за кордону.

Прийменник за має такі своєрідні значення:

1. з родовим відмінком вказує на час або умову: за часів Мазепи, за такої умови;

2. вказує на тимчасове призначення особи чи речі: бути за керівника, правити за пензель;

3. позначає напрямок руху: плисти за течією.

Російська форма	Штучна форма	Правильна форма
по желанию по небрежности по направлению по названию по одежде по свидетельству по телефону по вкусу расследование по факту	за бажанням за недбалістю за напрямком за назвою за одягом за свідченням за телефоном за смаком розслідування за фактом	на бажання через недбальство у напрямку з назви по одягу як свідчить телефоном, на телефон до смаку розслідування факту

Неправильно вживати прийменник із-за зі значенням причини: із-за хвороби, із-за тебе. Правильно: через хворобу, через тебе.

Типовою помилкою в українській мові є вживання прийменників відповідно до, згідно з без компонентів з, до.

Незважаючи на.

Складений прийменник незважаючи на не можна заміняти калькою з російської мови не дивлячись на, це в українській мові дієприслівник. До того ж прийменник із часткою не пишемо разом, а дієприслівник – окремо: Чіпка йшов, не дивлячись на громаду.

Замість складеного прийменника незважаючи на краще використовувати або прийменник попри, або протиставні сполучники дарма що, втім, всупереч, однак, проте, хоч: Дарма що (попри) дощ, вболівальники поспішали на матч улюбленої команди.

Із погляду, з точки зору.

Задовго до появи книжних зворотів з погляду, з точки зору у живому мовленні українців існувала форма як на: Як на мене, то погода хороша.

Близько.

На позначення приблизної кількості осіб або предметів, приблизного часу використовують прийменник близько (а не біля): Збори почали близько третьої.

За рахунок, на рахунок.

Ці конструкції часто вживають в українській мові як складені прийменники, калькуючи їх із російської. В українській мові іменник рахунок функціонує лише як повнозначне слово: Учора на мій рахунок надійшла значна сума грошей. Замість конструкції на рахунок потрібно використовувати прийменники щодо, стосовно: Щодо відпустки поговоримо завтра.

За рахунок потрібно заміняти на коштом, унаслідок, завдяки: Труднощі подолали завдяки наполегливій праці.

З – по, від – до – це парні прийменники, компоненти яких не варто переставляти: Підготовчі курси тривають із травня по червень.

Проблема синонімічного вживання прийменників

Біля – близько

Прийменник біля з родовим відмінком позначає місце: біля трибуни, біля будинку. Прийменник близько – приблизну кількість: близько десятої.

Через – завдяки

Через уживають, коли повідомляють про несприятливі обставини, завдяки – про сприятливі: через Вас, завдяки Вам.

Поруч з – поряд з

Прийменник поруч вживають переважно з назвами осіб: поруч із ним затишно.

На – для

Прийменник для виражає призначення чогось людині, тварині або коли йдеться про якусь широку потребу: документи для тебе, для загального добра. Якщо йдеться про призначення конкретних предметів, то краще використовувати прийменник на: пакет на сміття, кошти на харчування. Окрім того, прийменник для при віддієслівних іменниках, на зразок для вирішення, для виконання – треба замінити сполучником щоб: щоб вирішити, виконати.

Неправильно	Правильно
ввиду того, що у напрямі відродження виходячи з рішення у залежності від згідно закону на протязі сесії на рахунок проблеми не дивлячись на закон під кінець сесії порядка 30 тисяч у відповідності із законом у випадку аварії у порівнянні з тим	через те, що щоб відродити, для відродження з огляду на рішення залежно від згідно із законом упродовж сесії, протягом щодо, стосовно проблеми незважаючи на закон, попри закон наприкінці сесії близько 30 тисяч відповідно до закону у разі, коли порівняно з тим

Сполучником називають службову частину мови, що поєднує однорідні члени речення або частини складного речення, вказуючи на різні смислові зв’язки між ними.

За значенням і синтаксичною роллю сполучники поділяють на сурядні та підрядні. Сполучники сурядності поєднують однорідні члени речення, частини складносурядних речень, однорідні підрядні частини в складнопідрядних реченнях. Сполучники сурядності поділяють на єднальні (і, та в значенні і, і…і, ні…ні), протиставні (а, але, та в значенні але, зате, проте, однак), розділові (або, чи, то, чи…чи).

Сполучники підрядності виражають підпорядкування, залежність однієї частини в реченні від іншої й, отже, сполучають підрядну частину з головною. За значенням їх поділяють на сполучники причини (бо, тому що, через те що), мети (щоб, для того щоб), умовні (якби, якщо, коли), часові (коли, поки, доки), порівняльні (як, мов, наче, нібито), з’ясувальні (що, як, щоб), наслідкові (так що), допустові (хоч, хай, дарма що, незважаючи на те, що), міри та ступеня (аж, що аж).

За своїм уживанням сполучники можуть бути одиничними (і, але, зате), повторюваними (і…і, чи то…чи то), парними (не тільки …, але й, як…, так, хоч…, але).

За будовою сполучники поділяють на прості, складні й складені. Простих сполучників небагато (і, а, бо). Складні утворені внаслідок злиття двох слів – займенників, прислівників, часток (щоб – що + б, якби – як + би). Складні сполучники потрібно писати разом. Складеними сполучниками називають сполучення кількох слів, у яких повнозначні слова (займенники, прислівники) уже втратили своє лексичне значення й виконують функцію сполучників (тому що, через те що, незважаючи на те що).

За походженням сполучники поділяють на непохідні (дуже давні за походженням і морфологічно не поділяються на складові частини): а, чи, бо, похідні (утворені від повнозначних частин мови): що, зате, як.

Увага! Складні сполучники треба відрізняти від співзвучних із ними повнозначних слів, які пишуть окремо. Сполучники зате, проте, якби, якщо, щоб не мають лексичного значення, не є членами речення, не відповідають на запитання, на них не падає логічний наголос. Окрім того, їх можна замінити синонімічними сполучниками : зате, проте = але, однак; якби, якщо = коли б; щоб = аби. Співзвучні слова мають лексичне значення, є членами речення, відповідають на запитання, на повнозначне слово падає логічний наголос. Наприклад, Як би і йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти у свій вербовий човен (М. Стельмах). Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).

Частка – це службова частина мови, яка надає словам чи реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить для творення морфологічних форм чи нових слів.

За значенням частки поділяють на формотворчі (утворюють форми наказового та умовного способів): хай, нехай, би, б; заперечні не, ні, ані та модальні. Із-поміж модальних виділяють вказівні (от, це, ось, онде), обмежувально-видільні (тільки, лише, навіть), стверджувальні (так, авжеж, атож), питальні (чи, невже, хіба), підсилювальні (аж, як, що за), спонукальні (ну, бодай, годі).

Увага! Частки аби, ані, де, чи, що, як, най, ся, би, же, то зі словами будь-якої частини мови потрібно писати разом: анітрохи, дехто, чимало, щовечора, якнайбільше, найкраще, умиваюсь, якби, авжеж, нібито. Частки атож, егеж можна замінити на так; теж – на також; якраз – на саме.

Вигуком називають особливу незмінювану частину мови, що виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають предметного значення й не виконують у реченні ніяких службових функцій.

За значенням вигуки поділяють на емоційні, спонукальні (волевиявлення), етикетні. Емоційні вигуки виражають емоції, почуття, настрій, переживання, здивування тощо: ах, ох, овва, ух, фе, матінко моя тощо. Спонукальні виражають наказ чи спонукання до дії: годі, геть, гайда, цить, годі та ін. Етикетні вигуки виражають привітання, прощання, прохання, подяку: добридень, на добраніч, прощавайте та ін.

За походженням вигуки поділяють на первинні: о, ех, ой тощо та вторинні, утворені від повнозначних слів: Господи, Боже, страх, гляди та ін.

Звуконаслідувальні слова виражають акустичні уявлення мовців про довкілля, про звуки й шуми різних явищ природи, звукові сигнали тварин, птахів тощо: брязь, грюк, ку-ку, тьох та ін.