11. Класичний середньовічний епос( на матеріалі «Пісні про Роланда»).

 

Класичним Середньовічним епосом вважається героїчний епос. 

Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.

Середньовічний епос брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами. Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Головне в цьому епосі - його народність, що не відразу усвідомлюється, так як в конкретній обстановці розквіту Середньовіччя герой епічного твору нерідко виступає в образі воїна-лицаря, охопленого релігійним ентузіазмом, або близького родича, або помічника короля, а не людини з народу. Найкраща пам'ятка героїчного епосу XII-XIV ст. - "Пісня про Роланда". У «Пісні про Роланда» відчувається прагнення не обмежитися загальною характеристикою героїв: тут спостерігаються ранні спроби розкрити психологію персонажів — настрої, їх зміну, нюанси, реакції на те, що відбувається.«Пісня про Роланда» користувалася популярністю і в ті часи, коли актуальні в XI—XII століттях проблеми й жанр героїчного епосу втратили свою роль. У новому культурному контексті образи «Пісні» набували іншого змісту й значення. У репертуарі народних співців особливою популярністю користувалися легенди, перекази про часи Карла Великого, переробки «Пісні про Роланда», яка у їх виконанні набувала народно-карнавального характеру. Мотиви й образи «Пісні» використовувалися письменниками наступних епох відповідно до нового розуміння суті людини, її життєвих проблем і суспільної ролі.

 

12. Явище куртуазії у середньовічній культурі та літературі.

 

Куртуазна література— світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності.

Становлення куртуазної літератури в європейських країнах відбувалося наприкінці ХІ - початку ХІІ століть у середовищі феодального дворянства, при дворах знатних сеньйорів. Куртуазна лірика трубадурів, труверів, міннезінгерів збагатила поезію новими темами, жанровими формами, віршованими розмірами, римою; рицарський роман і новела розробляли античні і візантійські сюжети, Артурівські легенди, історію любові Тристана і Ізольди. 

Батьківщиною куртуазної літератури був Прованс (південь Франції, а першими ліриками – трубадури.

Важливою категорією середньовічної куртуазної літератури була куртуазна любов.

Куртуазна любов — це середньовічна європейська концепція лицарського благородства і вираження любові і захоплення. Як правило, стосунки куртуазної любові були секретом, таємницею і мали місце тільки серед дворянства. Її також зазвичай не було між чоловіком і дружиною.

Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами і здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в даному романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що володіє усіма видами зброї, усіма видами мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, володіє великою кількістю іноземних мов.