2 Функції:

• просвітницька

• розважальна

Особливості лицарського роману

1) Наявність любовної тематики 2) велика кількість авантюр (пригод) і прагнення лицаря прославитися (герой іде на подвиг заради власних інтересів) 3) наявність фантастики (фантастичні герої, фантастичні елемент сюжету, гіперболізація)

Акцент переміщається у внутрішній світ. Це крок до індивідуалізації героя.

Три цикли лицарського роману

1) античний 2) бретонський 3) східно-візантійський

1) Романи античного циклу базуються на сюжетах з античної міфології, літератури, історії (в сюжеті і ідея любові і ідея пригод). Зберігаються імена героїв, деякі повороти сюжетів, але мотивація дій героїв відповідає вже середньовічній лицарській трагедії, історичні реалії зникають.Герої набувають рис середньовічних героїв. 2) Бретонський цикл романів – найчисельніший. Джерело – кельтський фольклор. Тут є фантастика, героїчні подвиги, мотиви кохання. Кельтські народні сказання дають чудову сюжетну першооснову, бо в них присутні і еротика і фантастика.

Чотири групи бретонських лицарського роману

– Бретонські ле (короткі віршовані оповідання – перші обробки кельтських оповідань) – Романи про Трістана та Ізольду (прототипи з’являються біля 1150р., але не дійшов до нашого часу. 2 версії роману – жонглерська і куртуазна). – Романи круглого столу (романи про лицарів короля Артура) – в сучасному світі круглий стіл – обговорення проблем. – Романи про Святий Грааль (Фр. письм. писав про черв. камінь, який творить чуда, пізніше Грааль – що може творити чуда)

3) Східно-візантійський цикл романів («Тисяча і одна ніч». Між коханими є різні перепони (релігійні, соціальні). Романи цього циклу є менші за обсягом)

Роман з’являється у англо-нормандських кліриків в 1120—1130 рр. і вже потім (після 1140—1150 рр.) на континенті. Перші маніфестації роману виникають на стику двох традицій: традиції chanson de geste і традиції історіографії — стародавністю, шкільного походження.

Практичне завдання №1

Випишіть з роману епізоди, у яких вчинки Трістана відповідають лицарському кодексу:

Робота з теоретичним джерелом №2

Дені де Ружмон «Любов і західна культура»

Як, на думку автора дослідження, протиставляються куртуазне кохання, шлюб і «кохання, що здійснюється»?

Достатньо концепції куртуазної вірности та шлюбу, аби витлумачити деякі очевидні суперечності оповіді.

За офіційно прийнятою тезою куртуазне кохання породжене реакцією на брутальну анархію звичаїв феодального суспільства. Відомо, що шлюб у XII столітті був чесною та легкою нагодою збагатитись та розширити свої володіння коштом посагу чи майбутнього спадку. Якщо шлюб не вдається, то з жінкою розлучаються. Великою популярністю користувався інцест, як підстава для розлучення, що охоче приймався церквою: достатньо було довести без особливих подробиць родинні зв'язки у четвертому коліні, щоби розірвати шлюб. Цим зловживанням, рушіям нескінченних суперечок та воєн, куртуазне кохання протиставляє вірність, яка не залежить від законного шлюбу і ґрунтується лише на коханні. Було навіть проголошено, що кохання та шлюб несумісні: це славетний вирок любовного суду, на який натрапляємо у графині Шампанської (Додаток 3).

Якщо Трістан і автор роману поділяють цей погляд, то віроломство і подружня зрада пробачаються, ба, більше, оспівуються, бо виражають вищість права відважної вірности над правом домену (що відтворює васальні стосунки, які встановлюються між закоханим лицарем та його Дамою чи Доміною), себто вищість куртуазного кохання.

Ця вірність несумісна із шлюбом, як ми побачили... Роман не оминає нагоди поглузувати із соціальної інституції шлюбу, принизити чоловіка - короля з очима коня, якого так легко обдурити, - і оспівати чесноту тих, хто кохає одне одного поза шлюбом і всупереч йому.

Проте, ця куртуазна вірність доволі кумедна: вона протистоїть не лише шлюбові, але й «насолоді» коханням. «Той, хто бажає цілковитого володіння своєю дамою, зовсім не знає, що таке домен. Те, що звернене до дійсности, вже не є коханням». Це виводить нас на шлях першого пояснення таких епізодів, як меч чистоти, повернення Ізольди до чоловіка після переховування у лісі Моруа, чи навіть фіктивного одруження Трістана.

Насправді "право пристрасти", у його сучасному сенсі дає змогу Трістанові викрасти Ізольду відразу ж по тому, як вони випили любовний напій. Проте, він віддає її Маркові: саме це правило куртуазного кохання протиставляється пристрасті, яка тяжіє до дійсности, тобто вимагає "цілковитого володіння своєю дамою". Отже, Трістан обрав феодальну вірність, яка цього разу набуває значення маски і таємного спільника куртуазного кохання. І обрав без жодного примусу, бо, як ми вже зазначили вище, Трістан був сильніший, ніж король та барони, і міг би за феодальним законом, який він приймав, скористатися правом сили...

Якщо задуматися, то дивним є кохання, яке пристосовується до законів, що його засуджують, аби зберегти свою довершеність! Звідки береться ця схильність до того, що стримує пристрасть, до того, що заважає щастю закоханих, розлучає і мучить їх.

Відповідь - цього хоче куртуазне кохання, не відкриває суті, бо треба зрозуміти, чому прагнуть такого кохання, а не іншого, не того, що "здійснюється", не того, що приносить задоволення.

Практичне завдання №2

Порівняйте образи Ізольди Злотокосої та Ізольди Білорукої. Як представлена їхня зовнішність, внутрішній світ, яка з героїнь наділена магічною силою, наскільки детально розкриваються їхні стосунки з Трістаном?

Пригадайте хто і за яких обставин промовляє ці слова? Що відбувається далі?

– Господи мій, що я бачу! – сказав він. – Чи слід же їх убивати? Скільки вже часу вони живуть у цьому лісі,- і коли б любилися безумною любов'ю, то не клали б між собою меча. А хіба не знає кожен, що покладений між двома тілами меч найвірніша охорона і запорука невинності. Безчесно кохаючись, вони не лежали б так непорочно. Ні, я їх не вбиватиму, це був би великий гріх. І якщо я розбудив би його і один із нас упав у двобої мертвий, – то довго про це говорили б люди, і сором упав би на нас. Але я зроблю так, щоб, прокинувшись, вони зрозуміли, що я бачив їх сонних і не хотів їм смерті, що господь їм прощає й милує їх.